ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ДО ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧИХ НАУК ЗАСОБАМИ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Царенко Анастасія

студентка 2 курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 014 «Середня освіта (Природничі науки)»

природничо-географічного факультету

Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Україна

Подопригора Наталія Володимирівна

завідувач кафедри природничих наук та методик їхнього навчання

Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка,

доктор педагогічних наук, доцент

Однією з актуальних проблем активізації пізнавальної діяльності учнів під час вивчення природничих наук є формування їхнього пізнавального інтересу засобами ігрових технологій. При цьому важливим для шкільного віку є впровадження саме активних методів навчання та нестандартних форм педагогічної взаємодії, з-поміж яких в контексті предмету нашого дослідження нами виділено навчальні ігри, що сприяють підвищенню інтересу учнів до вивчення природничих наук засобами значущими для життєдіяльності школяра.

Над розв’язанням проблеми обґрунтування теорії гри та ігрових технологій навчання працювали такі відомі психологи та педагоги, як: К.Д.Ушинський, Д. Ельконін, С.Рубінштейн, П.Болонський, Ф.Шіллер, К.Бюлер, З.Фрейд та інші. Методологічні основи ігрових форм навчання досліджувались Занько С.Ф. в аспекті розв’язання проблеми розвитку інтересу учнів старшого шкільного віку, Селевком Г.С. – в контексті реалізації сучасних освітніх технологій, Буряком Ю.В. – в процесі розвитку творчих здібностей на уроках фізики та іншими. Аналіз науково-методичної літератури з проблеми реалізації ігрових технологій в навчанні природничих наук виявив, що відстежується залежність якості знань від рівня їхніх знань, формування способів розумової діяльності від рівня розвитку пізнавальної діяльності школярів. Гра, в поєднанні з іншими видами роботи на уроці сприяє підвищенню активності учнів під час уроку. З цих позицій метою нашого дослідження є виявлення функцій ігрових технологій під час формування пізнавального інтересу учнів до вивчення природничих наук.

Добре розроблені ігри спонукають гравців до вирішення різноманітних складних проблем, деякі з яких потребують конкретних знань, а деякі – сформованого критичного мислення. При цьому формування інтересу учнів до вивчення природничих наук має спиратися на характерні вікові особливості розвитку школяра та віддзеркалювати специфіку методології наукового пізнання природи. Завдяки сформованому пізнавальному інтересу діяльність учня стає більш плідною і значущою, активізується його творчий потенціал. Така пізнавальна діяльність наближає учня до розуміння явиш, процесів, закономірностей природи, формує ціннісні орієнтири і забезпечує активне входження школяра в суспільне життя. При цьому слід заначити, що в навчанні природничих наук ігрові технології виконують різноманітні функції, з-поміж яких доцільно виділити: розвивальну, шляхом організації цілеспрямованої пізнавальної діяльності, що покликана викликати пізнавальних інтерес; контекстну спрямованість, що забезпечує зв’язок теоретичних знань з навичками практичної діяльності; комунікативну, що проявляється діалектикою спілкування; рефлексію самореалізації та самооцінювання власної діяльності; ігротерапевтичним впливом під час подолання труднощів змодельованої ігрової ситуації; соціалізацією, враховуючи вплив факторів суспільних відносин. Важливо відзначити значущість систематичності проведення ігор на кожному уроці, цілеспрямованість застосування елементів ігрових технологій в різних видах освітньої діяльності, починаючи з найпростіших ігрових ситуацій до поступового ускладнення й урізноманітнення ігрової діяльності в міру накопичення в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, розвиткові логічного мислення, виховання кмітливості, самостійності, тобто таких якостей інтелектуальної сфери, які характеризують творчу особистість. З погляду різних концентрів вивчення природничих наук в загальноосвітній школі важливою є також наступність у формуванні пізнавального інтересу учнів. Методика реалізації такої наступності буде більш ефективною, якщо забезпечуватиме вплив на всі компоненти пізнавального інтересу (мотиваційний, змістово-операційний, інтелектуальний, вольовий, емоційний), враховуватиме зв’язок зовнішньої і внутрішньої підсистем наступності; будуватиметься на засадах особистісно орієнтованого, діяльнісного, проблемного, дослідницького, інтеграційного підходів; передбачатиме впровадження різноманітних ігрових технологій. Таким чином, гра не лише сприяє підвищенню пізнавального інтересу учнів до вивчення природничих наук, але є своєрідним поштовхом творчого пошуку вчителя для урізноманітнення форм освітнього процесу засобами інших навчальних технологій: проектної, інтерактивної, інформаційно-комунікаційної тощо.

У підсумку слід зазначити, що в процесі навчання необхідно передбачувати шляхи, які були б направлені на різний рівень розвитку пізнавального інтересу учнів і знаходили опору в різних сторонах навчання; в змісті, в організації процесу діяльності, в прийомах спонукання і активізації учнів, а для цього необхідно збагачувати уроки елементами цікавості, використовувати всебічний вплив засобів мистецтва, спонукати учнів задавати питання вчителю, товаришам, практикувати індивідуальні завдання, які передбачають формування нових знань, що виходять за межі програми, використовувати додаткову літературу при підготовці різного роду повідомлень учнями. Активізувати інтерес до знань, прагнення шукати, досліджувати, творити, виявляти кмітливість.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Занько С. Ф. Игра и учение. Теория, практика и перспективы игрового обучения. [Текст] Ч. 2 / С.Ф. Занько, Ю.С. Тюнников, С.М. Тюнникова. – М. : Б.и., 1992. – 141 с.

2. Буряк Ю. «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках фізики» / Ю.Буряк // Фізика – №36 – 2004. – с. 22-24

3. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: учебное пособие / Селевко Г.К. – М., 1998. – 256 с.

4. Занько, С. Ф. Игра и учение. Теория, практика и перспективы игрового обучения. Ч. 1 / С. Ф. Занько, Ю. С. Тюнников, С. М. Тюнникова. – М. : Логос, 1992. – 127 с.