ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

Ольга Щекодіна

(студентка 4 курсу факультету педагогіки та психології)

Центральноукраїнський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

м. Кропивницький

Науковий керівник – д-р пед. наук, професор О. М. Ткаченко

Анотація. У статті проаналізовано погляди В. О. Сухомлинського на різні аспекти проблеми формування творчої особистості молодшого школяра, висвітлено стан розв’язання цієї проблеми у практиці Павлиської школи.

Ключові слова: творчість, творча особистість, формування творчої особистості, досвід В. О. Сухомлинського у формуванні творчої особистості молодшого школяра.

Постановка проблеми. Забезпечення формування творчої особистості – найважливіше завдання всіх світових освітніх систем. Формування креативності в учнів є важливим тому, що людина, яка вміє творчо мислити, у нестандартних ситуаціях завжди знайде вихід, успішно адаптується в житті, що набуває особливої цінності в умовах динамічного суспільства. Не випадково надання кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань як загальноосвітніх, так і позашкільних закладів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему формування творчої особистості розглядали та досліджували учені різних наукових галузей, приділяючи увагу різним її аспектам. Так, М. Заброцький та В. Сухомлинский схарактеризували сензитивність молодшого шкільного віку до творчості, зокрема, художньо-образної; В. Моляко та Н. Цуркан зазначали, що творча особистість найінтенсивніше формується у різні вікові періоди, що відповідають перебуванню в школі; О. Коссе, Т. Обертас і В. Ковальова розглядали розвиток творчої особистості в період навчання. Т. Саєнко та Л. Бондар досліджували різноманітні аспекти становлення творчої особистості дитини як основи педагогічної системи В. Сухомлинського. Але питання формування творчої особистості молодшого школяра в практиці В. О. Сухомлинського, враховуючи його багатоаспектність, потребує детальнішого вивчення, що і зумовило мету цієї роботи.

Мета статті полягає у висвітленні основних педагогічних ідей В. О. Сухомлинського щодо формування творчої особистості молодшого школяра.

Виклад основного матеріалу. Професійний досвід вітчизняного педагога-творця Василя Олександровича Сухомлинського символізує собою високогуманну, демократичну педагогіку, важливе місце в якій займає формування творчої особистості людини. Особливо важливим в цьому є етап початкової школи, адже дитинство – це період, коли творчість – природний спосіб життя людини.

В. О. Сухомлинський розвинув і реалізував положення Л. С. Виготського про те, що творчість є необхідною умовою існування людини. Василь Олександрович з цього приводу писав: «Без творчості немислиме пізнання людиною своїх сил, здібностей, нахилів; неможливе утвердження поваги до себе, чутливе ставлення особистості до морального впливу колективу. Без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні, ідейні взаємини між особистостями в колективі» [3, 71].

Творчість В. О. Сухомлинський назвав самою «суттю життя в світі знань і краси», а творчу діяльність школяра розглядав як стимул розвитку пізнання. «Творчість, – писав він, – є щаблинкою самостійного мислення, на якій дитина пізнає радість власної думки, переживає моральну гідність творця» [2, 434].

Творчість, як стверджував В. О. Сухомлинський, не приходить до дітей з якогось натхнення. Педагог мав переконання, що творчості потрібно вчити. Тож, щоб дитина була спроможна розвинути свої творчі можливості необхідне розумне керівництво нею з боку вчителів і батьків.

Формування творчої особистості школяра, як зазначав педагог, має ґрунтуватися не лише на врахуванні його індивідуальних особливостей, визнанні його неповторності та унікальності, а й вікових можливостей, оскільки специфіка кожного періоду вимагає різних умов, змісту, методів, форм і засобів роботи [1, 279]. Надзвичайно важливим етапом у становленні творчої особистості В. О. Сухомлинський вважав молодший шкільний вік, для якого характерні чистота та безпосередність сприйняття, незвичайність та багатство уяви, безмежність фантазії, потреба вигадувати та створювати, здатність захоплюватися й дивуватися, яскраво виражати свої емоції.

Василь Олександрович висунув і обґрунтував положення про залежність виявлення і розвитку творчої активності від оточення, в якому знаходиться людина. Він зазначав: «Процес творчості характерний тим, що творець самою працею своєю і її наслідками справляє величезний вплив на тих, хто поруч з ним. Одухотворення й натхнення однієї особистості породжує одухотворення й натхнення в душах інших . Творчість – це незримі ниточки, які об’єднують серця. Якщо ви хочете, щоб людина благотворно впливала на людину, утверджуйте в духовному житті колективу й особистості творчість» [5, 95].

Навчально-виховний процес у Павлиській школі був спрямований на розвиток кожного учня в напрямі переживання стану творчого піднесення, радісного хвилювання. В. О. Сухомлинський пропонував приділяти особливу увагу розвитку психічних процесів – пам’яті, мислення, уваги, уяви. Він був переконаний, що саме рівень їх досконалості є основою для розвитку творчих здібностей дитини. Удосконалення творчості, на думку вченого, пов’язано з формуванням спостережливості, допитливості. З цього приводу Василь Олександрович писав: «Гармонія знань і вмінь, зміцнення пам’яті, розвиток творчих здібностей – усе це залежить від того, що відбувається із знаннями: складаються вони в голові як мертвий багаж чи живуть, перебувають у постійному русі, тобто творчо застосовуються» [5, 100].

Велику увагу колектив Павлиської середньої школи приділяв розвитку естетичної, зокрема й художньої, творчості молодших школярів. «У кожної дитини, – писав Василь Олександрович, – дрімають задатки якихось здібностей, щоб їх запалити, потрібна іскра» [4, 343]. У цьому сенсі важливо залучати школярів до різних видів естетичної діяльності в межах різних форм виховної роботи.

Отже, творчість є потребою людини, оскільки забезпечує насолоду й радість життя. В. О. Сухомлинський, визнавав, що творчість властива кожній дитині. А відтак важливе завдання педагогічного колективу школи, враховуючи унікальність, неповторність, індивідуальні та вікові особливості учнів, – розкрити творчий потенціал, створити можливості для розвитку та реалізації їхніх творчих здібностей.

Перспективи вивчення проблеми вбачаємо у вивченні зарубіжного досвіду щодо формування творчої особистості молодшого школяра.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Духовний світ школяра // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 209–400.

2. Сухомлинський В. О. Вчити вчитися // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т. 5. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 426–436.

3. Сухомлинський В. О. Методика виховання колективу / Василь Олександрович Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1971. – С.71–136.

4. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т. 4. – К.: Рад. школа, 1976.– С. 7–390.

5. Сухомлинський В. О. Проблема виховання всебічно розвиненої особистості // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т. 1. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 55–206.