Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com

МІЖКУЛЬТУРНА ОСВІТА ЯК ШЛЯХ ДО ВЗАЄМОДІЇ У ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

УДК 378.12

ЗАПОРОЖЦЕВА Юлія Сергіївна

кандидат педагогічних наук

комунального закладу «Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»

Житомирської обласної ради,

старший викладач кафедри педагогіки та андрагогіки,

ORCID ID 0000-002-2944-4911

e-mail: [email protected]

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми. Сучасна реальність все більше стає полікультурним простором, в якому відбувається визнання відмінностей, множинності культурного і соціального універсуму, толерантності, діалогу культур.

У центрі уваги даної статті аналіз полікультурного суспільства, а також рівня міжкультурної взаємодії. Тож одним із найважливіших питань стає момент узгодженості термінологічного апарату відповідно до проблеми освіти.

Проблема стійкості полікультурного суспільства постає як проблема організації його простору, де все чіткіше наголошується на безпеці, гарантії життя, правах людини. Вона пов'язана з аналізом інститутів, які задають суспільству стабільність розвитку, а також політичних і освітніх ініціатив, дій, які забезпечують культурну та соціальну політику розвитку полікультурного середовища[1]. Йдеться про реальну політику мультикультуралізму, яка має свою освітню специфіку. У найзагальнішому вигляді мультікультуралізм визначається як особлива форма інтегративної, асимілятивної ідеології, за допомогою якої полікультурне суспільство реалізує політику соціальної злагоди на умовах рівного співіснування різних форм культурного життя[5].

Особливо важливим питання видається для освітян, оскільки процес навчання є відображенням різних явищ, що відбуваються у суспільстві, та може змоделювати й утілити нові культурні зразки, які сприятимуть створенню сприятливої дружньої атмосфери, розвитку взаєморозуміння, підвищення рівня толерантності, емпатії, що є запорукою підвищення працездатності і академічної успішності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В межах освітянських стратегій найбільш детально розроблені й поширені у світі концепції мультикультурної (Дж. Бенкс) та міжкультурної (Г.Ауернхаймер, П. Бателан, В.Ніке та ін.) освіти. Авторами К.Грант, З. Мальковою, С. Нієто, Л. Супруновою, У. Хантером були розроблені концепти  втілення цих теорій у педагогічній практиці. Українські учені  та дослідники (Н. Якса, В. Огнев'юк, С. Сисоєва, О Хижняк та ін.) вивчали питання термінології у сфері полікультурної освіти[3,6,7].

Мета статті. Стаття присвячена висвітленню природи вживання термінів «полікультурний» та «мультикультурний» в зарубіжному й українському науковому дискурсі.

Для досягнення поставленої мети використовувалися такі методи дослідження: аналіз, узагальнення, систематизація науково-методичної літератури з досліджуваної проблеми.

Виклад основного матеріалу дослідження. Західноєвропейські інтелектуали все наполегливіше закликають європейців, в процесі будівництва об'єднаної Європи, вийти за межі даної ментальності і контактів і звернутися до бачення ширшого діапазону зв'язків і відносин. Звісно ж, що поняття «полікультурне суспільство» найбільш адекватно відображає «несистемний», або «нелінійний» погляд на соціальне різноманіття.

Терміни «мультикультурне суспільство», «мультікультурність», «мультикультурний», «мультікультуралізм» виникли в Канаді в 60-х рр. ХХ ст. по відношенню до багатосегментних товариств - мультирасового, мультирелігійного, мультинаціонального, мультиетнічного. Поняттям «мультикультурне суспільство» підкреслюється в більшій мірі не множинність співіснування культур, а багаторазовість повторення, культурних відмінностей. В цьому плані мультікультуралізм виступив не тільки як форма новітньої саморефлексії суспільства, як відображення етнокультурних і етносоціальних явищ, але, перш за все, як конкретна ідеологія і політика, спрямована на розвиток етнокультурного різноманіття і соціальної інтеграції на основі оптимального балансу інтересів і рівності прав національної більшості та етнічних меншин. Ідея мультикультуралізму отримала подальший розвиток, так, мультикультуралізм дозволив по-новому поставити проблеми етнічної ідентичності, сформулювати перспективні підходи до міжкультурної мобільності населення. Так, одне з багатьoх визначень говорить, що міжкультурна освіта - освіта громадян країни різних національностей з метою забезпечення для них і їх культур рівних можливостей, виховання взаємного культурного розуміння, реалізації принципів толерантності у відносинах представників різних етнічних і конфесійних груп, простіше - це навчання спільно жити (Декларація- 2003р)[2].

До нас прийшли явища і процеси, що вимагають зусиль з боку широкого спектра освітніх установ. Звісно ж, що нагальним завданням нашого полікультурного українського суспільства є вироблення власної, а не запозиченої політики мультикультуралізму, яка може бути націлена на рішення проблем сім'ї, дитинства, освіти в різних регіонах країни; на культурну інтеграцію і діалог; засвоєння простору України молоддю за допомогою мовних, культурно-освітніх програм, заходів. Виклики сучасного світу, розвиток науки і техніки, вплив масової культури, зміни структури сім’ї, відкриття кордонів тощо впливають на те, що питання культурної самобутності людини набирає фундаментального значення. Це особливо важливо у добу змін, що відбуваються у нашій країні та Європі[2,11].

Критики міжкультурного підходу вважають, якщо презентувати у позитивному світлі, встановлювати і підтримувати розподіл людей згідно етнічної ознаки, це врешті-решт веде до упередженості, стереотипізації й дискримінації. Стабільність полікультурного суспільства вимагає спрямованих зусиль з боку держав, урядових і неурядових організацій, освітніх і культурних інституцій, ЗМІ і т. д.[12]. Динаміка взаємодій сучасних суб'єктів полікультурного суспільства така, що долає кордони соціальних просторів, втручаючись в інші соціальні мірила, території. А за відсутності толерантності та поваги до культури іншого, а саме, низького рівня міжкультурної компетентності, це призводить до конфліктів і взаємного знищення. Таким чином, супутнє поняття «міжкультурна компетентність» дуже тісно пов'язана із основними визначеннями «полікультурне суспільство» та «міжкультурна освіта».

Такі складові як традиції, мова, звичаї, релігія, спільна спадщина, родинні зв'язки тощо впливають на усвідомлення національної неповторності, автентичності й різнорідності. А це народжує поняття «своїх» і «чужих». Проблема виміру сучасного світу - це проблема культурної самобутності людини, це проблема ролі навчання й виховання в добу культурних різнорідностей, іншостей, проблема визначення завдань міжкультурної освіти. Шлях до участі у полікультурному соціумі веде через власний розвиток, активне спілкування з іншими до взаємозбагачення. Це можливо завдяки відкритості та діалогу, пізнавальній активності та професійній взаємодії, власному бажанню розуміти інших та бути самому зрозумілим для інших.

Основною відмінністю між мультикультурністю та полікультурністю вбачається те, що у мультикультурності кожна нація розглядається окремо, взаємодія між представниками різних етносів обмежена, навчання проводиться у відокремленому навчальному просторі, знання про інші культури носять поверхневий характер[11,14].

Полікультурний підхід передбачає, що усі учасники навчального процесу усвідомлюють, що культура – не статичне явище. Культури постійно взаємодіють, здійснюють взаємовплив та діляться одна з одною. Головними є взаємоповага і усвідомлення внеску інших культур до спільного культурного надбання цивілізації, що покращує повагу і розуміння представників різних культурних груп у процесі навчання.

Отже, термін «мультикультуралізм» вживається здебільшого у працях американських вчених (Парк та Смітт, Вораур, Річесон, Гангон), тоді як термін «полікультуризм історично вживався на теренах Європи. Також дослідник Ф. Дервін вказує, що обидва терміни можуть вживатися рівноправно, однак з певними поясненнями[13].

Pозвиток Європейського Союзу – яскравий приклад орієнтації саме на мультикультуралізм, ані на розбудову загальної культурної ідентичності. Адже ані держави-члени, ані окремі регіони не демонструють явної готовності до єдиної ідентичності, до повної втрати самобутності.

В Енциклопедії освіти (під ред. В. Кременя) цей термін вживається тільки по відношенню до виховання – «полікультурне виховання». Джерело дає таке тлумачення терміну: полікультурне виховання – це процес цілеспрямованої соціалізації учнів, що передбачає оволодіння особистістю системою національних і загальнокультурних цінностей, комунікативних і емпатичних вмінь, що дозволяють здобувачу освітніх послуг здійснювати міжкультурну взаємодію і виявляти розуміння інших культур, а також толерантність стосовно іншокультурних носіїв[5]. Це привчає сприймати складні культурні процеси як закономірну еволюцію безлічі людських спільнот, нерозривно пов'язаних між собою. Учасникі освітнього процесу стають як носіями культурних традицій, в яких вони виховуються, так і тими, хто постійно соціокультурно взаємодіють, що розвиває в них толерантність, доброзичливість, сприйняття інших, інтерес до культурних відмінностей.

Цінним, на наш погляд, є визначення полікультурної освіти, яке дав Х. Томас: «полікультурна освіта має місце, коли певна особа прагне в спілкуванні з людьми іншої культури зрозуміти їх специфічну систему сприйняття, пізнання, мислення, їх систему цінностей і вчинків, інтегрувати новий досвід у власну культурну систему і змінити відповідно до чужої культури. Полікультурна освіта спонукає поряд з пізнанням чужої культури і до аналізу системи власної культури »[9].

У шкільному пакеті міжкультурного навчання, спільній публікації Ради Європи та Європейській Комісії (Страсбург 2000), запропоноване визначення міжкультурного навчання. Це поняття означає: навчання про те, як ми сприймаємо інших людей, як суттєво відрізняються від нас. Це стосується нас, наших друзі та знайомих, того, як ми діємо разом, щоб збудувати суспільство, у якому панує справедливість. Це стосується зв’язків, які можуть встановлювати між собою суспільства, щоб поширювати рівність, солідарність та шанси для всіх. Це поглиблює повагу і підтримує гідність у взаєминах між культурами, особливо тоді, коли  частина з них належить до меншості, а інші становлять більшість [4, 8].

Так, із реалізацією освітньої реформи в Україні, відповідно до Концепції Нової української школи в рамках навчального плану, комунальним закладом «Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» ЖОР впроваджено інтерактивну лекцію та воркшоп для освітян області «Розвиток міжкультурної компетентності педагога в умовах нової української школи». Концепцією НУШ передбачено розвиток основних життєвих компетентностей як в учнів, так і у педагогів: громадянської, соціальної, обізнаності та самовираженні у сфері культури, а також розвиток вмінь підтримувати принцип партнерства.

Особливо важливими є статті Конвенції «Про захист прав та свобод людини» (С.14), де записано: користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь – якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою [2].

Отже, як видно із викладеного вище, проблема узгодженості термінологічного апарату з проблеми полікультурної освіти ще потребує подальшого вивчення і уточнення. Необхідно зазначити, що семантично префікс полі- (грец.-багаточисленний) і мульти- (лат. – множинний) походять із різних мов, але їх семантичне поле дуже схоже. Однак й існують певні семантичні відмінності, у понятті «полі- «присутні різноманіття й рівність, а в понятті «мульти-» – повторюваність та багаторазовість [7, 9].

У даній роботі під «полікультурний» ми розуміємо інтегративну, синергетичну якість, що характеризується наявністю цілої сукупності властивостей, знань, здібностей, умінь особистості, яка знаходиться у відносинах складної взаємодії між людьми різних національностей, переконань, релігійних поглядів, соціального статусу, коліру шкіри тощо з різноманітними традиціями, орієнтацією на діалог культур, адаптацією людини до різних цінностей в ситуаціях існування безлічі різнорідних культур. Тому, відбувається формування в цьому просторі людини, здатної до ефективної життєдіяльності в полікультурному середовищі, до процесу оволодіння знаннями про культурне різноманіття навколишнього світу і про взаємини між культурами, а також готової до формування, гармонійного розвитку активної життєвої позиції.

Полікультурність, безумовно, проявляє себе в професійній сфері будь-якого сучасного фахівця системи «людина – людина» у вигляді активності та різнокультурної взаємодії.

Висновки з дослідження і перспективи подальших розробок. Поняття «полікультурна суспільство» і «мультикультурне суспільство» швидше за все не варто абсолютно протиставляти один одному. Але очевидно, що полікультурне суспільство може існувати і без політики. Так само як політика мультикультуралізму може бути використана всупереч інтересам і реальним потребам полікультурного суспільства. Проте, на нашу думку, полікультурна або міжкультурна освіта має місце бути у будь - якому суспільстві, не залежно від національності, етносу, ідеології тощо. Важливо підкреслити, що міжкультурна освіта суспільства чи простору відбувається за умови стабільності полікультурного товариства, що містить цілий ряд факторів: національну безпеку, освітнє середовище державну політику, відповідне правове поле, і, в тому числі, політику мультикультуралізму.

Беручи до уваги погляди сучасних спеціалістів з проблеми міжкультурної комунікації та освіти в гетерогенному середовищі, а також послуговуючись документами Ради Європи з питань освіти і культури, ми схиляємося до використання терміну «полікультурний» як такого, що є найбільш уживаним на теренах Східної Європи і в українському науковому дискурсі.

На нашу думку, для українського суспільства мультикультурна модель може бути частково реалізована у перспективі за наступних умов: завершеності націєрозбудовчих процесів, досягнення рівня життя західноєвропейських країн та демократизації усіх сфер суспільного буття. Крім того існує необхідність перегляду окремих положень мультикультурної політики з врахування особливостей української держави.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

  1. Асаєва В. В. Філософія сучасної полікультурної, мультилінгвальної освіти. URL: http// www.info - library.com.ua/books-text-116122.html (дата звернення: 30.03.2019).
  2. Краківська декларація - Декларація європейських міністрів освіти «Освітня політика заради демократії і суспільної згуртованості: виклик і стратегії для Європи», Рада Європи 2000.
  3. Котенко О. В. Розвиток полікультурної компетентності вчителів світової літератури в системі післядипломної освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти». ДВНЗ «Ун-т менеджменту освіти» НАПН України. К., 2011. 20 с.
  4. Міжкультурна освіта. Порадник для вчителя. Центральний осередок вдосконалення вчителів. Варшава, 176 с.
  5. Енциклопедія освіти. Акад пед. наук України / гол. ред. В. Г. Кремень. К.: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.
  6. Мичковська Р. В., Бец Ю. І. Поняття «полікультура» та «полікультурне виховання» у сучасних наукових дослідженнях. Проблеми сучасної педагогічної освіти. Педагогіка і психологія. 2013. Вип. 39 (3). С. 255-258 URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pspo_2013_39(3)__42 ISSN (дата звернення: 30.03.2019).
  7. Rogers A. Teaching Adults. Press Milton Open University Keynes. 1991. р. 48.
  8. 8. Banks J. A. Handbook of Research on Multicultural Education / James A. Banks, Cherry A. McGee Banks // New York.; MacMillan Publishing, 1995. 1125 pp.
  9. Hohmann M. Interkulturelle Erziehung – eine Bestandsaufnahme. In: Auslanderkinder in Schule u. Kindergarten. 1983. H. 4. S. 4.
  10. 10.Key concepts in communication and cultural studies https://ymerleksi.wikispaces.com/file/view/Key+Concepts+in+Communication+and+Cultural+Studies.pdf
  11. 1 The International Encyclopedia of Education. V. 7. Oxford, 1994.
  12. Представництво Європейської Комісії в Україні. URL: http://www.delukr.ec.europa.eu/home_ukr.html – (дата звернення: 30.03.2019).
  13. Мережа громадянської освіти в Україні. URL: http://cen.iatp.org.ua/index.html (дата звернення: 30.03.2019).
  14. Контактна мережа Євроінтеграції. URL: http://www.euintegration.net/ (дата звернення: 30.03.2019).

REFERENCES

  1. Asayeva, V. V. Filosofiya suchasnoyi polikyltyrnoyi, myltulingvalnoyi osvitu [Philosophy of modern multicultural, multi-lingual education], available at: http// www.info - library.com.ua/books-text-116122.html (Accessed 30 March 2019).
  2. Кrakivska deklaraciya – Deklaraciya yevropeyskih ministriv osviyu «Osvitnya polituka zaradu demokratiyi I syspilnoyi zgyrtovanosti:vukluk I strategiyi dlya Evropu» (2000) [Krakow Declaration - Declaration of European Ministers of Education "Educational Policy for Democracy and Public Cohesion: Challenge and Strategy for Europe"], rada Evropu.
  3. Kotenko, O. V. (2011), Rozvytok polikyltyrnoyi kompetentnosti vchuteliv svitovoyi literatyru v systemi pislyadyplomnoyi osvitu.: avtoref. Na zdobuttya nayk. Stupenya kand. ped. nayk : 13.00.04, DVNZ «Un-t menedzmenty osvitu» NAPN Ukrainu.
  4. Mizkyltyrna osvita. Poradnyk dlyavchytelya. Centralnuy oseredok vdoskonalennya vchuteliv (2004) [Intercultural education. Teacher's Guide. The central focus is on improving teachers], Varshava.
  5. Encuklopediya osvity (2008) [Encyclopedia of Education. Acad Ped. Sciences of Ukraine]. Akad.ped.nayk.Ukrainy, К., Ukraine.
  6. Mychkovska, R. V. (2013) Ponyattya “polikyltyra” ta “polikyltyrne vuhovannya u suchasnyh doslidzhennyah [The concept of "polyculture" and "multicultural education" in modern scientific research]. Problemy suchasnoyi pedagogichnoyi osvity. Pedagogika I psychologiya, 39 (3), available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pspo_2013_39(3)__42 ISSN (Accessed 30 March 2019).
  7. 7. Rodzhers, A., (1991), Teaching Adults, Press Milton Open University Keynes.
  8. 8. Banks, J. A. (1995). Handbook of Research on Multicultural Education / James A. Banks, Cherry A. McGee Banks / New York.; MacMillan Publishing, 125 p.
  9. Hohmann, M. (1983). Interkulturelle Erziehung – eine Bestandsaufnahme. In: Auslanderkinder in Schule u. Kindergarten. H. 4. S. 4.
  10. 10. Key concepts in communication and cultural studies, available at: https://ymerleksi.wikispaces.com/file/view/Key+Concepts+in+Communication+and+Cultural+Studies.pdf (Accessed 30 March 2019).
  11. The International Encyclopedia of Education. V. 7. Oxford, 1994.
  12. 12. Predstavnytstvo Yevropeysʹkoyi Komisiyi v Ukrayini [Delegation of the European Commission to Ukraine], available at: http://www.delukr.ec.europa.eu/home_ukr.html (Accessed 30 March 2019).
  13. Merezha hromadyansʹkoyi osvity v Ukrayini [Delegation of the European Commission to Ukraine], available at: http://cen.iatp.org.ua/index.html (Accessed 30 March 2019).
  14. Kontaktna merezha Yevrointehratsiyi [Delegation of the European Commission to Ukraine], available at: http://www.euintegration.net/(Accessed 30 March 2019).

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

ЗАПОРОЖЦЕВА Юлія Сергіївна - кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки та андрагогіки комунального закладу «Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Житомирської обласної ради.

Наукові інтереси: професійний розвиток, освіта й навчання дорослих.

ИНФОРМАЦИЯ ОБ АВТОРЕ

ЗАПОРОЖЦЕВА ЮЛИЯ СЕРГЕЕВНА – кандидат педагогических наук, старший преподаватель кафедры педагогики и андрагогики коммунального учреждения «Житомирский областной институт последипломного педагогического образования» Житомирского областного совета.

Научные интересы: профессиональное образование, образование и обучение взрослых. 

INFORMATION ABOUT THE AUTHOR

ZAPOROZHTSEVA Yuliya Sergiyivna - сandidate of рedagogical sciences, senior lecturer of department of pedagogy and andragogy of the communal institution «Zhytomyr Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education» of Zhytomyr Regional Council.

Circle of research interests: professional development, education and training of adults.

ЗАПОРОЖЦЕВА Юлія Сергіївна. МІЖКУЛЬТУРНА ОСВІТА ЯК ШЛЯХ ДО ВЗАЄМОДІЇ У ПОЛИКУЛЬТУРНОМУ СОЦІУМІ

Анотація. У статті аналізуються процеси взаємодії культур в умовах глобалізації. Автором розглядаються погляди вітчизняних та зарубіжних учених на проблему; встановлюється принципова різниця між поняттям «мультикультурний» та «полікультурний», визначається розбіжність поглядів американських та європейських дослідників на поняття «мультикультурний» і встановлюється варіант використання даних термінів в українському науковому дискурсі. Автор аналізує вплив політики мультикультуралізму на організацію системи взаємодії культур та стверджує, що шлях до участі у полікультурному соціумі веде через власний розвиток, завдяки спілкуванню з іншими до взаємозбагачення. Це можливо завдяки відкритості та діалогу, пізнавальній активності та професійній взаємодії. Культурні, соціальні та економічні розбіжності визначаються як умови мультикультуралізму. Запропоновано вживання одного терміну в українському науковому дискурсі.

Ключові слова: полікультурна освіта, мультикультурне суспільство, мультікультурна освіта, полікультурний, мультикультурний простір.

 

ЗАПОРОЖЦЕВА Юлия Сергеевна. МЕЖКУЛЬТУРНОЕ ОБРАЗОВАНИЕ КАК ПУТЬ К ВЗАИМОДЕЙСТВИЮ В ПОЛИКУЛЬТУРНОМ ПРОСТРАНСТВЕ.

Аннотация. В статье анализируются процессы взаимодействия культур в условиях глобализации. Автором рассматриваются взгляды отечественных и зарубежных ученых на проблему; устанавливается принципиальная разница между понятием «мультикультурный» и «поликультурный», определяется расхождение взглядов американских и европейских исследователей на понятие «мультикультурный» и устанавливается возможность использования данных терминов в украинском научном дискурсе. Автор анализирует влияние политики мультикультурализма на организацию системы взаимодействия культур и утверждает, что путь к участию в поликультурном социуме ведет через собственное развитие, благодаря общению с другими, и как следствие, взаимообогащения. Это возможно благодаря открытости и диалога, познавательной активности и профессионального взаимодействия. Культурные, социальные и экономические различия определяются как условия мультикультурализма. Предложено употребление одного термина в украинском научном дискурсе.

Ключевые слова: поликультурное образование, мультикультурное общество, мультикультурное образование, поликультурное, мультикультурное пространство.

  

ZAPOROZHTSEVA Yuliya Sergiyivna. ІNTERCULTURAL EDUCATION AS A WAY TO INTERACT IN A MULTICULTURAL SOCIETY

Abstract. The problem of sustainability of a polycultural society appears as a problem in organizing its space. The article deals with the processes of interaction of cultures in the conditions of globalization. The author analyzes the views of domestic and foreign scientists on the problem; the fundamental difference between the concept of "multicultural" and "multicultural" is established, the discrepancy between the views of American and European researchers on the concept of "multicultural" is determined and the possibility of using these terms in the Ukrainian scientific discourse is established. Cultures constantly interact and share with each other.

The main thing is mutual respect and awareness of the contribution of other cultures to the common cultural heritage of civilization, which improves the respect and understanding of representatives of various cultural groups in the process of learning.

Multiculturalism has acted not only as a form of modern self-reflection of society, not only as a reflection of ethno-cultural and ethno-social phenomena, but above all as a concrete ideology and policy aimed at the development of ethno-cultural diversity and social integration on the basis of an optimal balance of interests and equality of rights of the national majority and ethnic minorities. Cultural, social and economic differences are defined as conditions of multiculturalism.

The article examines the influence of the policy of multiculturalism on the organization of the system of interaction between cultures and states that the path to participation in the multicultural society is through its own development, through communication with others, and as a consequence, mutual enrichment. This is possible due to openness and dialogue, cognitive activity and professional interaction.

In this paper, under polycultural, we mean integrative, synergetic quality, characterized by the presence of an entire set of properties, knowledge, abilities, abilities of the person, which is in the relationship of complex interaction between people of different nationalities, beliefs, religious views, social status, skin color, etc. with a variety of traditions, orientation on the dialogue of cultures, adaptation of man to different values ​​in the situations of the existence of a multitude of heterogeneous cultures. Therefore, the formation in this space of a person capable of effective livelihoods in a multicultural environment, the process of mastering knowledge about the cultural diversity of the world and the relationship between cultures, as well as ready to form an active life position, takes place.

Key words: multicultural education, multicultural society, multicultural education, multicultural, multicultural space.