ТИПОЛОГІЗАЦІЯ ОСВІТНІХ СЕРЕДОВИЩ

Відділ освіти, молоді та спорту Знам’янської райдержадміністрації

Віктор Слюсаренко

Освітнє середовище – це структуроване середовище, в якому основним змістом дійсності, що породжується, є спрямована зміна поведінки учня з метою одержання навчального ефекту. Всі середовища породжують ті або інші зміни в людині, навчають її. Однак не всі середовища, сконструйовані як навчальні, мають очікуваний навчальний ефект стосовно конкретного суб’єкта.

Є чимало наукових ідей щодо типологізації освітніх середовищ з навчальних предметів, зокрема у цьому напрямку працювали Б.С. Кобзар, Я. Корчак та О.Я. Савченко.

Зокрема, Я. Корчак [1, с. 199-202] виділяв наступні основні типи освітнього середовища загальноосвітніх навчальних закладів: догматичне освітнє середовище – сприяє розвитку пасивності і залежності дитини від репродуктивного рівня розумової діяльності на уроках, зокрема фізики; кар'єрне освітнє середовище – сприяє розвитку активності і залежності дитини від суб’єктивного та об’єктивного впливу на мотивацію вивчення навчального предмету; безтурботне освітнє середовище – сприяє вільному розвитку й зумовлює пасивну життєву позицію дитини по відношенню до реальної дійсності; творче освітнє середовище – сприяє вільному мотивованому розвитку активної дитини з оволодіння предметною компетентністю.

Науковці Е.Г. Костяшкін [2, с 103-108], О.Я. Савченко [3, с. 167-168] запропонували наступну класифікацію освітніх середовищ:

1) навчальне освітнє середовище – розглядається як дидактично організоване навчання і учіння школяра, що здійснюється через взаємодію основних суб’єктів освітнього середовища – вчителя й учня, яке обумовлена цілями освіти, при цьому завдання навчання фізики, математики тощо реалізуються через актуалізацію його основних компонентів: змісту, форм, методів, засобів та педагогічних технологій;

2) позаурочне освітнє середовище – своєрідне освітнє середовище загальноосвітнього навчального закладу, яке має місце у позаурочний час і в контексті якого реалізуються завдання розвитку всіх сфер особистості школяра (тілесно-фізичної, пізнавальної, соціально-моральної) з використанням специфічних організаційних форм, методів і прийомів навчально-виховної роботи з учнями різних вікових категорій;

3) позашкільне освітнє середовище – йому притаманні такі специфічні якісні характеристики, як соціально-педагогічна актуальність змістового компонента, особистісна зацікавленість школяра і батьків, індивідуалізованість, автентичність, гетерогенність (різнорідність, неоднорідність за структурою); цільова та змістова варіативність, різнорівневість за критерієм віку дітей, відкритість до педагогічних інновацій, різноманітність часових і просторових координат, практико орієнтована процесуальність, креативність.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Корчак Я. Правила жизни / Я. Корчак // Педагогическое наследие. – М., 1988. – С. 195-232.
2. Костяшкин Э.Г. Школа полного дня: вопросы управления / Костяшкин Э.Г. – М.: Педагогика, 1982. – 160 с.
3. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: [підруч. для студ. пед. ф-тів] / Савченко О.Я. – К.: Ґенеза, 2002. – 368 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Слюсаренко Віктор Володимирович ‑ кандидат педагогічних наук, головний спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту Знам’янської райдержадміністрації.

Коло наукових інтересів: впровадження інноваційних технологій в освітній процес.

References

1. Korchak Y. (1988), Pravila zjizni [Rules of life], Moscow, Russian.
2. Kostiashkin E. (1982), Shkola polnogo dnya: voprosy upravleniya [Full-time school: management issues], Moscow, Russian.
3. Savchenko O. (2002), Didaktika pochatkovoi shkoly [Elementary school didactics], Kiev, Ukraine.

INFORMATION ABOUT THE AUTHOR

Slyusarenko Victor Vladimirovich candidate of pedagogical sciences, chief specialist of the Department of Education, Youth and Sports of the Znamensky District State Administration.

A range of scientific interests: the introduction of innovative technologies in the educational process.