ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ ПЕДАГОГІКИ

Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія

Павленко Анатолій

Сучасне «вибухове» зростання об’ємів і нових напрямків у науково-педагогічній інформації обумовлює необхідність розв’язання проблем наукознавчого усвідомлення, рефлексії власної природи педагогіки і, як наслідок, подальше визначення методології педагогіки.

Як відзначає С.У.Гончаренко, «з розвитком науки відбувається розвиток і диференціація методу, що приводить до виникнення вчення про метод – методології» [1 , С.205].

Сьогодні визначення статусу методології педагогіки, як нової галузі педагогічної науки, і саме тлумачення поняття «методологія» в педагогіці, залишається одним із найбільш динамічно обговорюваних і багато-вимірних, чи навіть суперечливих (С.У.Гончаренко, В.В.Краєвський та ін.).

У сучасній енциклопедії освіти методологія у загальному випадку визначається як «вчення про метод, наука про побудову людської діяльності», де традиційно найрозвиненішою галуззю є методологія науки, а власне «методологія педагогіки» - як система знань про структуру педагогічної теорії, про принципи підходу і способи набуття знань, які відображають педагогічну дійсність, а також системою діяльності з одержання таких знань і обгрунтування програм, логіки, методів і оцінки якості дослідницької роботи [ 2, С.498-499].

Методологія (від грецьк. μευοδος – шлях дослідження чи пізнання, λογος - слово, вчення) розглядається у філософії як вчення про способи організації  і побудови теоретичної і практичної діяльності людини у двох значеннях [3, С.374]: 1) сукупність підходів, способів, методів, прийомів та процедур, що застосовуються в процесі наукового пізнання та практичної діяльності для досягнення об’єктивного істинного наукового знання або побудови і логічного обгрунтування наукової теорії, досягнення певного ефекту в експерименті чи спостереженні тощо; 2) галузь теоретичних знань і уявлень про сутність і форми, закони, порядок та умови застосування цих підходів, способів, методів, прийомів та процедур.

З розвитком сучасної загальної методології науки (включно з постнекласичною для кінця ХХ століття) значно збагачується і традиційна методологія педагогіки як науки, одночасно розширюється, структурується і конкретизується поле педагогічного знання. Адже сучасна методологія науки у філософському плані «…піддає методологічному аналізові результативну сферу науки – вже отримане наукове знання, в якому вже «застигла» наукова діяльність і в якому відбиті не тільки об’єкт, а й спосіб його пізнання. Методологія науки вивчає широке поле наукового знання, його структуру, організацію, різноманітні моделі, форми систематизації та об’єктивної репрезентації, досліджує сукупність пізнавальних засобів, що застосовуються в науці, об’єктивні характеристики та властивості науки і наукової праці [3, С.374-375].

Отже сучасна методологія педагогіки, як загальне «вчення про структуру і функції педагогічного знання» (за С.У.Гончаренком), повинна включати положення і про організацію, різноманітні моделі, форми систематизації та об’єктивної репрезентації педагогічного знання.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376 с.
2. Гончаренко Семен. Методологія. // Енциклопедія освіти /Акад. пед.. наук України; головний ред. В.Г.Кремень. К.: Юрінком Інтер. 2008. 498-500.
3. Йолон П. Методологія науки. //Філософський енциклопедичний словник. /Національна академія наук України. Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди. /Гол. редкол. В.І.Шинкарук. Київ, Абрис. 2002. С.374-376.