ВИКОРИСТАННЯ ОЦІНЮВАЛЬНИХ ЗАДАЧ У ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ В ШКОЛІ
УДК 372.853
Дробін Андрій
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Формування нового постіндустріального суспільства, технологічного укладу, що супроводжує цей процес, створює нові вимоги суспільства до освіти. Ці об’єктивні чинники передбачають реформування освітньої системи, освітніх процесів, ядра та змісту природничих дисциплін, серед яких провідне флагманське роль відіграє фізика.
Перед шкільним курсом фізики на сучасному етапі розвитку суспільних відносин стоїть багатогранна, комплексна задача, реалізація якої здійснюється через досягнення тих завдань, які суспільство висуває до світоглядних наук і які відображені в нормативно-правовій базі, що регулює освітній процес навчання фізики в школі.
Одним із засобів досягнення комплексної мети та завдань, що стоять перед шкільним курсом фізики є використання у навчальному процесі фізичних задач, серед яких існує цікавий тип задач – оцінювальні задачі, які використовуються дуже рідко, але цікаві своєю сутністю та обсягом завдань, які ними охоплюються. Проблема оцінювальних задач у дидактиці фізики малодосліджена, хоч ці задачі по-суті є комплексними невеличкими фізичними дослідженнями, моделлю наукового пошуку.
У методичній літературі оцінювальні задачі зустрічаються порівняно рідко і не мають чіткого визначення. На нашу думку, оцінювальні задачі – це тип задач, призначення яких моделювати розглядувані явища чи процеси та описувати його фізичний та математичний зміст за умови відсутності або мінімізації чисельних даних з покроковим аналізом істотних та неістотних чинників і умов, що впливають на характер протікання досліджуваного явища чи процесу, а результатом розв’язку є отримання кінцевих формул у загальному вигляді та наближених чисельних значень шуканих величин, співставних з реальними та достовірними.
Місце оцінювальних задач між якісними та розрахунковими задачами, між експериментальними та теоретичними задачами творчого характеру. Особливостями цих задач, на нашу думку, є наступне:
- в умові задачі або не задаються взагалі або надаються мінімізовані чисельні дані;
- розв’язання задачі передбачає аналіз умов та моделювання розглядуваного явища та описання її фізичного та математичного змісту;
- виявлення чинників і умови, які будуть найбільш істотно впливати на характер протікання досліджуваного явища, а якими можна знехтувати;
- обов’язкове обґрунтування та пояснення кроків та логіки розв’язку задачі;
- отримання кінцевих формул у загальному вигляді;
- підбір чисельних значень відповідно до індивідуальних уявлень та знань, обрахунок результатів;
- аналіз отриманих результатів на предмет реальності та достовірності.
Ми вважаємо, що використання оцінювальних задач доцільне: 1) у оцінюванні досягнень учнів високого рівня (задачі високого рівня); 2) при поглибленому вивченні навчального матеріалу; 3) при підготовці школярів до олімпіад; 4) при залученні учнів до дослідницької, проектної, самостійної експериментальної діяльності; 5) у позакласних заходах; 6) при моделюванні та оцінці процесів та явищ (не лише фізичних); 7) при демонстрації прикладного змісту фізики; 8) при мотивуванні школярів до вивчення фізики (особливо на начальному етапі навчання).
Для прикладу розглянемо типову оцінювальну задачу.
Приклад 1. Оцініть об’єм свого власного тіла.
При розв’язанні ми використовуватимемо наближені та оціночні дані. Як розрахувати об’єм людини? На геометрії вивчають знаходження об’ємів правильних тіл: куба, циліндра, конуса, піраміди і т.п. Чи немає іншої, фізичної можливості для обчислення об’єму тіла людини, крім застосування закону Архімеда? Виявляється, що є достатньо проста ідея наближеного обчислення – треба знати середню густину людини (як фізичного тіла). Згадавши, що людина, вдихнувши повітря, може лежати на воді, а видихнувши – починає тонути, легко виконати цю оцінку. Отже, будемо вважати, що маса людини приблизно дорівнює 75 кг, а її густина рівна густині води – 1000 кг/м3. Тоді об’єм однієї людини становить 0,075 м3.
Така порівняно нескладна задача може зацікавити дитину, примусити її замислитись, мотивувати її, посилити міжпредметні зв’язки з математикою, бути використаною у позакласному заході, бути демонстрацією прикладного змісту фізики, її можна екстраполювати на інші, відмінні від фізики області людської життєдіяльності.
Активне використання оцінювальних задач в навчальному процесі, безумовно, дозволить учням більш глибоко засвоїти програмний матеріал, покращить якість викладання фізики, дасть можливість підготувати учнів до олімпіад з фізики, а педагогам покаже шлях до самоосвіти та самовдосконалення. Зрозуміло, що проблема оцінювальних задач у дидактиці фізики потребує подальших досліджень, тому їх напрями мають бути як в теоретичному плані, так і в сфері конкретних методик, класифікації типів оцінювальних задач, опису історичних фактів, міжпредметних зв’язків.
БІБЛІОГРАФІЯ
- Касянова Г.В. Система фізичних задач для розвитку творчих здібностей учнів: [навч. посібник] / Г.В.Касянова. – К.: ІЗМН, 1997. – 120 с.
- Коржуев А.В. Использование оценочных задач для развития теоретического мышления при обучении физике: автореферат дис. ... кандидата педагогических наук : 13.00.02. – М., 1993. – 18 с.
- Новиков А.М. Развитие отечественного образования / Полемические размышления. – М.: Издательство «Эгвес», 2005. – 176 с.
- Садовий М.І. Вибрані питання загальної методики навчання фізики: навч. посібн. [для студ. ф.-м. фак. вищ. пед. навч. закл.] / М.І. Садовий, В.П. Вовкотруб, О.М. Трифонова. – Кіровоград: ПП «ЦОП«Авангард», 2013. – 252 с.
- Тулькибаева Н.Н. Методические основы обучения учащихся решению задач по физике: Дис. ... док. пед. наук. – Челябинск, 1990. – 467 с.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА:
Дробін Андрій Анатолійович – кандидат педагогічних наук, методист науково-методичної лабораторії природничо-математичних дисциплін Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського.
Коло наукових інтересів: дослідження дидактики фізики та історії фізики.