Інтеграційні процеси професійної підготовки майбутніх учителів природничих наук

УДК 378.147:371.134:53

Подопригора Наталія, Клоц Євгеній

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Перехід закладів вищої освіти України до компететнісного виміру якості підготовки фахівців є одним з пріоритетних напрямів Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року. Підвищення вимог соціального замовлення до кваліфікації випускника закладу вищої освіти і потреби самого вчителя природничих наук, який виходить на конкурентний ринок праці, зумовлюють необхідність внесення змін до навчання студентів спеціальних дисциплін, що розкривають сутність світоглядної, прикладної та практико орієнтованої професійної спрямованості змісту та методів навчання фізики, хімії та біології зорієнтованих на результат. Незважаючи на необхідність підсилення уваги до цього напряму професійної підготовки майбутніх учителів природничих наук, в якому організація освітнього процесу, у тому числі навчання природничих дисциплін, має суттєві специфічні особливості, проблемі розроблення, упровадження і реалізації змісту природничої освіти, оновлення дидактичної системи, технологій і методик його реалізації не знайшли належного вирішення. До того ж, методичних розробок, які б забезпечували формування готовності майбутніх учителів природничих наук до професійної діяльності в старшій профільній школі не достатньо, що актуалізує потребу виявлення інтеграційних процесів професійної підготовки таких фахівців у педагогічному університеті.

Соціальна значущість природничої освіти обумовлена, перш за все, тенденціями інтеграції науки. Оскільки соціальний досвід за своєю сутністю є інтегративним, то у будь-якій освітній системі повинні створюватись умови для інтегративної пізнавальної діяльності студентів, які сприятимуть формуванню в них цілісного світорозуміння і світогляду. Розв’язання подібних задач нині покладають на міждисциплінарні зв’язки. На рівні фахової підготовки майбутніх учителів природничих наук міждисциплінарні зв’язки дозволяють встановити не лише своєрідні «містки» між базовими навчальними дисциплінами – фізикою, хімією та біологією, але й за рахунок інтегративних чинників взаємозв’язку природничих наук побудувати цілісну систему навчання, що є важливою умовою й результатом інтегративного підходу, який дозволяє встановити як основні елементи змісту, так і взаємозв’язки між ними.

Інтеграційні процеси природничої освіти проявляються переважно на прикладному, методологічному та дидактичному рівнях і завжди мають комплексний, міждисциплінарний характер. Реалізація інтегративних підходів – істотний фактор підвищення ефективності освітнього процесу, який може забезпечити якісну підготовку вчителів природничих наук і передбачає максимальне використання на кожному з етапів професійної підготовки того, що досягнуто на попередніх етапах. Це, в свою чергу, потребує реалізації не лише міждисциплінарних зав’язків, а й послідовності вивчення природничих дисциплін, модулів, тем, співвідношення змісту фундаментальних складників природничих наук.

Застосування принципів міждисциплінарної інтеграції до оптимізації навчального процесу нині є очевидним фактом. Інтеграція як втілення інтегративного підходу до навчання – це один із засобів, який спроможний уніфікувати, об’єднати й сконцентрувати знання на основі взаємопроникнення його елементів, зміцнення й ускладнення зав’язків між ними. Цей процес є набагато ширшим ніж поняття міждисциплінарні зв’язки, та передбачає віддзеркалення в змісті природничих дисциплін тих діалектичних взаємозв’язків, які об’єктивно діють у природі і пізнаються природничими науками. Інтеграція зміцнює не лише зв’язок, але й взаємопроникнення змісту окремих природничих дисциплін.

Дидактикою доведено, що інтеграцію забезпечують різноманітні інтегративні чинники: складні об’єкти пізнання, методи дослідження, наукові ідеї і теорії, цілі науки і наукові картини світу [1].

Головною метою вивчення студентами природничих дисциплін є не лише оволодіння ними універсальною методологією природничого пізнання до аналізу природи, а й розуміння сукупності загальних ідей, принципів законів, загальних відомостей про будову, рух, взаємодію об’єктів природи, тобто оточуючого нас матеріального світу. Такою сукупністю є природнича картина світу, що може виступати одним із інтегративних чинників, здатним спрямувати процес навчання природничих дисциплін на формування цілісних уявлень про природничі науки.

Однією з найбільш поширених форм міждисциплінарної інтеграції є традиційні інтегровані навчальні заняття – лекції, семінари, практичні заняття. В них можуть бути використані динамічні елементи інтеграції, які на засадах певних методик або технологій навчання дозволяють отримати якісні педагогічні результати. У процесі розвитку інтегративних педагогічних принципів відбувається формування нового типу пізнання – пізнання інтегративного типу. Застосовуючи інтегративні педагогічні принципи, викладач має змогу за рахунок варіативної складової начального плану підготовки фахівців, розробляти і упроваджувати власних авторські інтегративні курси. Їх розроблення і проектування залежить від визначених освітньою програмою компетентностей, а також від цілей, завдань, ступеня проникності дисциплін у загальний простір міждисциплінарної інтеграції. Проблемний простір, що зазнає інтегрування, відображає ступінь і характер міждисциплінарних зав’язків та виявляє не лише ступінь професійності викладача, але й намічає шляхи його подальшого професійного зростання. Тобто в інтегративних процесах виявляється авторська індивідуальність викладача, яка безумовно буде впливати на творчий розвиток і професійну підготовку майбутнього вчителя природничих наук.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Хуторской А.В. Современная дидактика : Учебное пособие / А.В. Хуторской. – М. : Высшая школа, 2007. – 639 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Подопригора Наталія Володимирівна – доктор педагогічних наук, доцент, доцент кафедри фізики та методики її викладання Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Коло наукових інтересів: професійна підготовка майбутніх учителів та природничих наук; навчання теоретичної фізики.

Клоц Євгеній Олександрович, кандидат хімічних наук, доцент, проректор з науково-педагогічної роботи, доцент кафедри хімії Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Коло наукових інтересів: професійна підготовка майбутніх учителів хімії та природничих наук, розробка методів синтезу та вивчення властивостей N-alkoxy-N-acyloxyureas систем.