ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО В ПРОЦЕС ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Ірина Мафтик
(магістрантка 1 курсу Навчально-наукового інституту педагогіки і психології кафедри дошкільної і початкової освіти)
Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка
м. Суми

Науковий керівник – канд. пед. наук, доцент Харькова Є.Д.

Анотація. У статті розкривається значення провідних педагогічних ідей Василя Сухомлинського та їх втілення в дошкільній освіті сьогодення.

Ключові слова: виховання, розвиток, наука, освіта.

Постановка проблеми. Актуальною проблемою реформування системи дошкільної освіти в державі є успішна реалізація Базового компоненту в роботі з дітьми різновікових категорій у закладі дошкільної освіти. Зростають вимоги до якісного рівня професійної підготовки вихователів дитячого садку, підкреслюється соціальна значимість фахівця педагогічної галузі, що працюватиме з наймолодшими здобувачами освіти. Виникає гостра необхідність глибокого вивчення й ретельного аналізу праць видатних діячів вітчизняної педагогічної науки і практики, зокрема дидактичної системи Василя Олександровича Сухомлинського. Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського з кожним роком все більше привертає увагу наукової, педагогічної і громадської спільноти як в нашій країні, так і за кордоном. Гуманістична педагогічна система, розроблена видатним діячем вітчизняної освіти, відрізняється новаторськими ідеями і положеннями, які й сьогодні примножують теорію і практику освіти й виховання. Фундаментальність спадщини Василя Олександровича Сухомлинського надихає не одне покоління як науковців, так і педагогів практиків, і, все ж, залишається чимало питань упровадження його прогресивних ідей у практику сучасних закладів дошкільної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням гуманізації освітнього процесу на засадах спадщини Сухомлинського присвячено багато наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних науковців: М.Я. Антонця, А.М. Богуш, В.Д. Будака, О.Ю.Грицай, І.А.Зязюна, Г.М.Сагач та ін. До вивчення педагогічної концепції педагогановатора звертається багато сучасних та вітчизняних дослідників, зокрема В.Антонець, О. Сухомлинська, C.Білецька, Г. Біушкін, М.Богуславський, А.Гранкін, Н.Карпова, В. Ликова, М.Мухін, С.Соловейчик, Л. Подольна, І. Старцева, Г. Туюкіна, Т. Челпаченко та ін. У їхніх наукових роботах розглянуті гуманістичні ідеї вченого, його методологічні принципи виховання дітей різних вікових груп; питання, пов'язані зі співвідношенням особистого і громадського в дитячому колективі; проблеми дидактики; підвищення психолого-педагогічної майстерності вчителів.

Мета статті – розкрити впровадження ідей Василя Сухомлинського в освітній процес українського дошкілля.

Виклад основного матеріалу. Педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського об'єднує затвердження ідеї всебічного розвитку дітей, вихованню у них духовно-моральних чеснот. Усі напрямки виховання – розумове, моральне, трудове, фізичне, естетичне мають становити нерозривну єдність і в однаковій мірі впроваджуватися в практику виховної роботи закладу дошкільної освіти, не можна жодний напрямок упустити, адже в цьому закладено фундамент духовного світу дитини. Перш ніж виховувати дитину, вихователю слід її всебічно пізнати й постійно вивчати, щоб комплексно вирішувати вищеназвані завдання виховання. Василь Олександрович не прикрашав усієї складності виховної діяльності педагога, розуміючи, що в реаліях щоденної праці зустрічаються не лише радісні моменти, а й значні труднощі, у своїх роздумах про завдання педагогів сказав, що завданням вихователя є «навчити дітей працювати, думати, спостерігати, усвідомлювати, що таке розумова праця, що означає добре працювати» [3, с. 164]. Оскільки в дошкіллі закладається фундамент дитячої особистості, роль і відповідальність вихователя є незаперечними, які можна порівняти лише з батьківськими обов'язками. Майстерність вихователя розкривається ступенем його щирого бажання допомогти дитині вирости справжньою людиною, стати не просто дорослою людиною, а й особистістю – духовною, фізично й інтелектуально розвинутою, творчою.

Спадщина В. Сухомлинського дуже багатогранна, та в центрі його уваги передусім – дитина, особистість, її духовний світ та моральні цінності. Виховання кожної дитини Василь Сухомлинський розглядав у контексті різноманітних видів діяльності (інтелектуальної, трудової, моральної, естетичної, фізичної), спрямованої на всебічний розвиток особистості. Основу виховання мають становити народна педагогіка та загальнолюдські цінності – добро, совість, честь, обов'язок, гідність. Найважливішим засобом виховання В. Сухомлинський вважав мистецтво спілкування педагога з дітьми.

Високодуховний педагог завжди прагне до досягнення гармонії у стосунках із дітьми на основі взаємної довіри і любові. Для нього не існує поганих дітей. Усе залежить від того, наскільки він глибоко знає їх і вміє проникати в духовний світ кожного з них, залишаючи там зерна добра.

Значну увагу свого часу В. Сухомлинський надавав слову, як найтоншому доторканню до серця, що може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, а нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Уміння правильно користуватися словом – мистецтво, і воно має бути притаманне кожному вчителеві [2, с. 18].

Усі праці Василя Сухомлинського пройняті гуманним ставленням до дитини, пошаною до її особистості, розумінням її інтересів, почуттів, позиції. У книзі «Серце віддаю дітям» він писав: «Дитячий світ – це особливий світ. Діти живуть своїми уявленнями про добро й зло, честь і безчестя, людську гідність. ...Я завжди вважав за необхідне стати деякою мірою дитиною. Тільки за цієї умови діти не будуть дивитися на вас як на людину, що випадково потрапила за ворота їхнього казкового світу і якій байдуже, що діється всередині цього світу» [1, с. 29].

Основні питання, які розглядав у своїх працях Василь Сухомлинський, актуальні і нині у сучасних закладах освіти. Найважливішими засобами навчання і виховання дітей дошкільного віку він вважав слово вихователя, словники, довідники, наочність, технічні засоби. Педагог розробив ефективну методику навчання мови, яка є актуальною і для сучасної школи та закладу дошкільної освіти.

В. Сухомлинський розробив багато оригінальних методів і прийомів, форм навчання та виховання, спрямованих на розвиток творчих, розумових, а також фізичних здібностей. Зокрема, впровадив у практику «уроки мислення» серед природи, які проходили в атмосфері співробітництва й творчості. Прагнення зрозуміти побачене спонукало встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, пробуджуючи дитячу думку.

Оригінально й творчо Василь Сухомлинський використовував казку у вихованні дошкільнят. «Через казку, фантазію, гру, через неповторну людську творчість – вірна дорога до серця дитини», – наголошував він. Глибокі за своїм змістом казки Василя Сухомлинського – як свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови. На його уроках діти самі складали казки, в яких їхня буйна фантазія поєднувалася з глибоким моральним змістом [4, с. 220].

У своїх роботах педагог чимало уваги приділяв вихованню наймолодших дітей. Роки дитинства – дошкільний і молодший шкільний вік – відіграють важливу роль у формуванні особистості, як вважав він. Це не підготовка до майбутнього, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя, і від того, яким було дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло до її розуму і серця з навколишнього світу, від цього істотно залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк.

Висновки і перспективи подальших розвідок. Отже, педагогічна спадщина В. Сухомлинського не втратила значущості для сучасної педагогічної науки і практики. Творчі досягнення видатного педагога увійшли до скарбниці світової педагогіки й ефективно використовуються в організації системи освіти в різних країнах. Погляди В. Сухомлинського мають невичерпний позитивний зміст щодо збереження і формування традиційних поглядів на виховання та навчання дітей.

Творчість Василя Сухомлинського з кожним роком привертає більш пильну увагу світової наукової й педагогічної громадськості як у нашій країні, так і за кордоном. Розроблена ним педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями і положеннями, стала потужним внеском, як у теорію, так і в практику освіти і виховання, але і склала значний, революційний етап у розвитку педагогічної думки.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5-ти т. – Т. 4. – К.: Рад. школа, 1976.– С. 7–390.

2. Ткачова Н. Сухомлинський В. О. у творчості сучасного педагога / Н. Ткачова // Початкова школа. – 2000. – № 9. – С. 18–28.

3. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1978. – С. 25–240.

4. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори: в 5 т. – К., 1976. – Т.1. – С. 125–370.