ІДЕЇ ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У ПРАЦЯХ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Катерина Проценко
(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти
факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний університет
Імені Володимира Винниченка, м. Кропивницький

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент І. Г. Баранюк

Анотація. У статті звертається увага на роль критичного мислення в процесі навчальної діяльності молодших школярів. Доведено, що критичне мислення сприятиме міцному засвоєнню нових знань та узагальненню вже існуючих, а також кращій соціалізації дитини. Проаналізовані педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського щодо даного виду роботи, та його поради.

Ключові слова: критичне мислення, початкова школа, молодші школярі, педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського, процес навчальної діяльності.

Постановка проблеми. Запорука успішної соціалізації учнів — це формування ключових компетентностей. Вони визначаються, як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні види життєдіяльності, ефективно розв'язувати різні навчальні завдання та життєві проблеми. Однією із цих компетентностей є критичне мислення. Методична спадщина В. Сухомлинського досить багатогранна і глибока, видатний педагог приділяв критичному мисленню дітей велику увагу, тому виникає потреба вивчення цього питання у його педагогічній спадщині.

Аналіз досліджень. У витоків проблеми критичного мислення стояли такі видатні вчені як Дж. Дьюї , І. Д. Кант, А. Леонтьєв, І. Я. Лернер, Т. Рокмор, С. Л. Рубинштейн. Аспекти розвитку критичного мислення висвітлено у працях українських науковців О. С. Доценко, Л. В. Києнко-Романюк, Д. Клустер, О. Пометун, А. Рахімов, І. Сущенко. Розвитку критичного мислення молодших школярів присвятили свої праці О. В. Бєлкіна-Ковальчук, Г. М. Ковтун, Н. Мєлєкєсцева, О. Л. Шквир.

Мета статті - проаналізувати погляди В. О. Сухомлинського на роль формування критичного розвитку під час навчальної діяльності молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Зміни, що відбуваються у сучасному українському освітньому середовищі, відбивають тенденції розвитку світової освіти, вимагають від учителів переорієнтації освітнього процесу на забезпечення ефективних умов для розвитку в учнів критичного мислення, про що йдеться в Концепції Нової української школи, яка прийнята у 2016 році.

В педагогічних творах В. О. Сухомлинського сааме поняття «критичнее мислення» не зустрічається. Проте педагог класик ставить вимоги до тих, кому завтра держава довірить найцінніше – своїх маленьких громадян, і його думки співзвучні з тими вимогами, які сучасне життя ставить перед освітою в напрямку підготовки вчителя. Виховання у сучасного молодого покоління здатності мислити, думати, а не просто запам’ятовувати та накопичувати знання – ось що має стати одним із напрямків школи [3].

Організація освітнього процесу будь-якого навчального закладу повинна бути спрямована передусім на розвиток критичного мислення молодших школярів, що допоможе їм оволодіти основними компетентностями, які необхідні для соціалізації особистості та формування її індивідуальності.

Новітні технології повторюють шлях педагогічного пошуку В. Сухомлинського. Нова освіта спрямовує увагу на особистість, що здатна критично мислити, спроможна опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще власне життя і життя своєї держави. Так, академічна дисципліна «Критичне мислення» вже давно набула значного поширення в школах та університетах країн Заходу. Вітчизняні вчені також дійшли висновку, що критичного мислення можна і необхідно навчати, його культуру слід цілеспрямовано й терпляче нарощувати на всіх рівнях, починаючи з першого класу школи.

У світлі формування критичного мислення особистості. В. О. Сухомлинський вбачав бідою освіти те, що основні зусилля учня «ідуть на пасивне отримання знань – запам’ятовування готового, розтлумаченого вчителем, заучування із підручника» [5].

О. В Бєлкіна, аналізуючи творчу спадщину В. О. Сухомлинського зазначала, що він розглядав розвиток критичного мислення як невід’ємну складову розумового виховання, разом з тим – це активне ставлення до явищ навколишнього життя, прагнення пізнавати і знати; системність, тобто цілеспрямований відбір об’єктів пізнання, понять, висновків; дисциплінованість, гнучкість, самостійність, критичність [1].

В. Сухомлинський вважав, що дитину необхідно навчити глибоко проникати в суть причинно-наслідкових зв'язків і явищ навколишнього світу. Ось чому в роботі з шестирічками у «Школі радості» він так багато уваги приділяв розумовим вправам, у яких органічно поєднувалися бачення дитиною реального предмета та створення в уяві фантастичного образу, бо фантазування є особливістю дитячого мислення. Саме це вважалося «найблагодатнішим ґрунтом» для розвитку дитячої думки, для становлення елементів «інтелектуальних взаємин у малюків».

Висновок. У науковій літературі критичне мислення визначають як важливу характеристику сучасної особистості, складне, багатовимірне й багаторівневе явище, один із типів мислення, яке вчені відносять за різними класифікаціями до різновидів логічного, практичного й понятійно-абстрактного мислення.

Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв’язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидна життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи. Тільки таким шляхом можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства.

Значущість критичного передусім простежується у характері взаємовідносин всіх учасників педагогічного процесу. По-перше, на уроці створюється особлива атмосфера взаємодовіри та взаємоповаги. По-друге, використовуються стилі спілкування на основі партнерства та захоплення спільною творчою діяльністю.

Тільки таким чином можливо досягти мети – формування особистості, готової до життя у світі, що постійно змінюється, здатної до навчання та самовдосконалення, до прийняття ефективних рішень.

Перспективами вивчення проблеми може виступати вивчення поглядів В. О. Сухомлинського на запропоновані шляхи впровадження даного виду роботи з молодшим поколінням і покращення ефективності навчання пізнавальної сфери.

Бібліографія

1. Бєлкіна О. В. Критичне мислення учнів початкових класів / О. В. Бєлкіна // Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 5. – С. 37 – 44.

2. В. А. Сухомлинский об умственном воспитании / Сост. М. И. Мухин – К.: Радянська школа, 1983. ‒ 123 с.

3. Сухомлинский В. А. Как воспитать настоящего человека / Сост. М. И. Мухин – К.: Радянська школа, 1983. – 235 с.

4. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві // Вибрані твори: В 5-ти т. – К.: Рад. Школа, 1976. – Т. 2. – С. 601– 602.

5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах. – Т.4. – К.: Радянська школа, 1977. ‒ 626 с.