МОТИВАЦІЯ ШКОЛЯРІВ ДО НАВЧАННЯ У СПАДЩИНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Анна Горбунова
(студентка ІІІ курс факультету педагогіки та психології)
Центральноукраїнський державний педагогічний
Університет імені Володимира Винниченка,
м. Кропивницький

Науковий керівник – викладач Н. М. Андросова

Анотація. У статті співставлено погляди В. О. Сухомлинського щодо зацікавлення дітей до навчання та особистий досвід,який був отриманий під час проходження навчальної практики в школі. Проаналізовано думки видатного педагога щодо процесу сприймання учнями навчального процесу, як незабутнього явища.

Ключові слова: мотивація, вчитель, учень, процес навчання, навчальна практика.

Постановка проблеми. В сучасному світі у зв’язку з оволодінням інноваційними технологіями однією з центральних проблем для кожного педагога, як показала навчальна практика, постає заохочення учнів до процесу навчання. Вчителю необхідно підібрати таку інформацію, яку діти зможуть легко засвоїтита завдання, що допоможуть активізувати мислення дітей й сприяти швидкому засвоєнню навчального матеріалу.

Аналіз досліджень. Мотивація навчальної діяльності кожен рік привертає значну увагу багатьох науковців. Так,проблему активізації уваги в учнів початкової школи розглядали Л. Божович [1],Т. Грабовська[2],О. Савченко [3], М. Скаткін.[4].Велику увагу вихованню мотивації учіння приділяв В. О. Сухомлинський,який у своїх працях описав особливості підготовки дітей до навчання та безпосередній процеc здобуття компетенцій.

Мета статті проаналізувати педагогічну спадщину В. О. Сухомлинського та висвітлити приклади підтвердження думок педагога, отриманих в результаті проходження навчальної практики.

Виклад основного матеріалу. Життя потребує постійного оновлення знань, тому ця тема є досить розповсюдженою для дослідження багатьох науковців і вчителів-практиків,адже без внутрішнього мотиву – «бажання вчитися» будь-яка педагогічна система не буде мати позитивний результат. В. О. Сухомлинський вважав, що без щирої зацікавленості в знаннях учнів, неможливо виховати пристрасне бажання вчитися.

Свою наукову діяльність В. О. Сухомлинський розпочав в 1960-1970-ті, коли були поширені саме соціально-примусові стимули до навчання. Але видатний педагог був зовсім протилежної думки, адже вважав, що основними вольовими мотивами до навчання мають бути:свідоме ставлення до праці, підготовка учня до майбутньої діяльності,наявність почуття честі колективу,честі школи [5, 435].

У вихованні мотивації до навчальної діяльності молодших школярів видатний педагог зазначав такі шляхи: створення гуманістичних відносин між вчителем та учнем, неординарні й творчі задуми вчителя у організації та підготовці уроків,удосконалення власної методики подачі інформації учням, створення певного емоційного стану напруженої праці, «ситуації успіху» та почуття відповідальності всього колективу.

«Багаторічна праця з дітьми, – писав Василь Олександрович, – не раз переконувала мене, що найтонші джерельця, з яких наповнюється ріка єдності навчання, виховання, – це бажання дитини вчитися. Але як відкриватиціджерельця? Як запобігти, щобвони не замулилися? Чим запобігтитривожномуявищу, з яким, на жаль, часто доводиться стикатисянам, педагогам: скажімо, дитина несла до школивогникжаги до знань, але вінхутко погас, натомістьнародивсянайстрашніший, найлютіший ворог навчання – байдужість?» [5,427].

Василь Олександрович Сухомлинський був твердо переконаний утому «Щобдитинабулапалкозацікавлена в навчанні, їйнеобхіднебагате, різноманітне, приваблюючеінтелектуальнежиття» [5,427].

Навчальна практиказабезпечила нам яскраве підтвердження теоретичних положень В. О. Сухомлинського.В першу чергу нам хотілося звернутися до відомого вислову «Треба знати,всебічно знати учня». У перші дні нашої практики вчитель знала про кожну дитину класу майже все, що нас приємно здивувало. Хоча вчитель знає дітей декілька днів,але вона вже проявляє індивідуальний підхід, знає захоплення та інтереси молодших школярів,підбирає ті види роботи,які б подобались кожному учню.Окрім цього вчитель була обізнана з особливостями розвитку пізнавальних процесів першокласників, що дозволило підбирати ефективні методи та прийоми навчання учнів.Таке ставлення вчителя до дітей дозволяє досягти найвищих результатів у навчанні та вихованні.

Також цікавою є думка В. О. Сухомлинського про заохочення кожної дитини до вільного висловлювання своєї думки,що є однією зі складових ефективного навчання. Як говорив Василь Сухомлинський: «Добивайтеся того, щоб учні ваші побачили, відчули незрозуміле – щоб перед ними постало запитання. Якщо вам удалосяцьогодосягти, маєте половину успіху. Аджезапитаннязбуджуютьбажання знати» [5,454]. Слід зауважити,що вчитель подає завдання та запитання так,щоб дітям хотілося висловити власну думку. Кожен урок вчитель проводила творчо, залучала до уроку різноманітних казкових героїв, з якими діти подорожували та допомагали їм виконувати певні завдання. Коли діти втрачали інтерес до здобуття нових знань, вчитель відразу перемикала увагу на різноманітні дидактичні ігри та фізкультхвилинки, які дозволяли дітям відпочити і знову уважно слухати вчителя.

Досить важливим на нашу думку є твердження педагога про різноманітні форми заохочення учнів як причини мотивації та індивідуальний стиль спілкування з ними.Як зазначав Василь Сухомлинський : «У природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної. Кожномуможнадатирадістьтворення». Тобто для кожної категорії дітей можна знайти такі особливі засоби мотивації,які б сприяли ефективному навчанню учнів. У школі,де проходила практика, вчитель приділяла увагу усім дітям,диференціювала кожне завдання уроку так, щоб це завдання було доступне та цікаве дітям з різним рівнем розвитку. Кожна дитина була активною на уроці,з зацікавленням та радістю відповідала на запитання, що свідчить про застосування індивідуального підходу до кожної дитини. Кожного разу вчитель звертала увагу на помилки,допомагала їх вирішити і знаходила, за які досягнення похвалити кожного учня.

Висновок. У час технічного розвитку нашої країни,появи різноманітних цифрових пристроїв, забезпечення швидким інтернетом вчителеві досить важливо зуміти зацікавити кожну дитину навчальною діяльністю,підібрати такі методи та форми роботи, які б дали змогу зробити навчальний процес цікавим, вміти переконати дітей у важливості навчання. У працях В. О. Сухомлинського можна знайти безліч ідей,які не втратили своєї актуальності і сьогодні.

Бібліографія

1. Божович Л. И. Проблема развития мотивационной сферы ребенка / Лидия Ильинична Божович. – М.: Педагогика, 1972. – 352 с.

2. Грабовська Т. В Формування позитивної мотивації діяльності особистості / Т. В Грабовська, О. П. Киричук // Рідна школа. – 2002. – № 4(867). – С. 12–14.

3. Савченко О. Я Дидактика початковоїосвіти: підручн. для студ. вищ. навч. закл. / Олександра Яківна Савченко. – К.: Грамота, 2012. – 504 с.

4. Скаткин М. Н. Методология и методика педагогических исследований: (В помощь начинающему исследователю) / Михаил НиколаевичСкаткин. – М.: Педагогика, 1986. – 150 с.

5. Сухомлинський В .О. Вибрані твори: В 5-ти томах / Ред. кол. Дзеверін  А. Т . (гол.) та інші. – Т. 5.– К.: Рад.школа, 1979. – 637 с.

6. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа // Василь Олександрович Сухомлинський / Вибрані твори: в 5 т. – Т. 4. – К.: Радянська школа, 1976. – 640 с.

7. Сухомлинський В. О. Сто порад учителю. // Василь Олександрович Сухомлинський / Вибрані твори: в 5 т. – Т. 2. –К.: Радянська школа, 1976. – 657 с.