Актуальні проблеми освіти та технологій у середній та вищій школі

Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Ріжняк Ренат

Пасічник Наталя

Суспільні явища кінця ХІХ – початку ХХ ст. щодо покращення якості буття в процесі системних технологічних та соціально-економічних нововведень протягом ХХ ст. призвели до так званої квалітативної революції або революції якості, яка ознаменувалася широкомасштабними комплексними дослідженнями якості освіти, визначенням можливостей її покращення й напрацюванням напрямів освітньої політики стосовно забезпечення якості всіх ланок освітньої системи. У цій публікації ми не зупиняємося на аналізі різноманітних підходів щодо трактування поняття «якість освіти» та різноманітних показниках та індикаторах, що її відображають, оскільки це виступало предметом наших наукових розвідок [2–4], а сконцентруємось на розширенні застосування освітніх вимірювань в Україні. Оцінка досягнутої якості освіти почала виступати найважливішим критерієм сучасного розвитку країни та суспільства [1], а забезпечення вимірюваності різноманітних освітніх процесів і результатів, а також прозорість процедур оцінки набуло неабиякої значущості. В об’єктивності оцінювання та вимірювання якості освіти зацікавлені різноманітні суб’єкти освітніх процесів, які мають свої вимоги до якості освіти – це держава, виші, організації з акредитації, студенти та їхні батьки, роботодавці й громадянське суспільство в цілому.

Розширення застосування освітніх вимірювань якості освіти охоплює поглиблення внутрішніх і зовнішніх оціночних процедур і механізмів. У закладах загальної середньої освіти розбудовується внутрішня система забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти. У процесі інституційного аудиту відбувається самооцінювання та експертне оцінювання освітнього середовища, управлінських процесів, якості педагогічної діяльності, системи оцінювання навчальних досягнень учнів. Також здійснюється ДПА у початковій, основній та старшій ( ДПА у формі ЗНО) школі; ДПА у формі ЗНО проходять випускники ліцеїв, коледжів. У закладах вищої освіти оцінюються і вимірюються матеріальні ресурси вишу, професорсько-викладацький склад, результати освітньої діяльності студентів тощо; визначається відповідність професорсько-викладацького складу визначеним ліцензійним вимогам. Ці внутрішні оціночні процедури здійснюються через застосування різноманітного інструментарію дослідження, а інколи й через створення єдиного віртуального навчального середовища, де студенти/учні навчаються та оцінюються. У закладах вищої освіти ще здійснюється рейтингування досягнень професорсько-викладацького складу за визначеними критеріями.

Відбувається значне розширення зовнішніх процедур освітніх вимірювань, яке охоплює: ЗНО, ЄФВВ і ЄВІ, що проводяться з використанням технологій педагогічного тестування; сертифікацію педагогічних працівників (включає незалежне тестування, самооцінювання та експертне оцінювання); національні моніторингові дослідження якості різних ланок освіти (наприклад, початкової освіти, з 2016 року), предметних або міжпредметних сфер тощо; міжнародні порівняльні моніторингові дослідження; надання можливості проведення процедур оцінювання зовнішнім агенціям (Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Державна служба якості освіти); залучення стейкхолдерів до оцінювання якості надання освітніх послуг; створення масових он-лайн курсів із оцінюванням у різних формах; функціонування веб-сервісів, що спрощують створення та оцінювання завдань і оптимізують спілкування вчителя й учнів при змішаних формах навчання (наприклад, Google Classroom); тестування для ліцензування професійної діяльності та ін.

Оптимальне поєднання внутрішніх і зовнішніх оціночних процедур і механізмів забезпечення якості освіти потрібно спрямувати не лише на звітність, а на покращення якості, яка виступає інтегрованим системним концептом.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Лукіна Т.О. Державне управління якістю загальної середньої освіти в Україні: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – 298 с.

2. Пасічник Н.О. Моніторинг якості освіти як комплексне оцінювання освітнього процесу // Наукові записки. – Випуск 121. – Серія: Педагогічні науки. Частина І. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2013. – С. 50 – 55.

3. Пасічник Н.О., Ріжняк Р.Я. Моніторинг якості освіти на міжнародному рівні (індикатори освіти ОЕСР 2014 року) // Наукові записки – Випуск 141 – Серія: Педагогічні науки. Частина 1. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2015. – С. 67–70.

4. Пасічник Н.О., Ріжняк Р.Я. Освітні індикатори як інструмент оцінювання стану і динаміки розвитку освітніх систем // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки, вип. 27. – Кіровоград: КНТУ, 2015. – С. 301–308.