Теоретико-методологічні та психолого-педагогічні аспекти формування професійної компетентності студентів та учнів у процесі навчання

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Надія Сеньовська

Сьогодні компетентнісний підхід характеризує як підготовку майбутніх учителів, так і їх фахову діяльність. Саме його закладено в основу концепції Нової української школи.

Професійна компетентність педагога трактується як пошукова діяльність учителя, у процесі якої «на основі бази знань, умінь, навичок та усвідомленого розуміння своєї ролі в суспільстві, безперервного самовдосконалення й саморозвитку особистості він забезпечує оптимальний варіант організації навчально-виховного процесу з метою формування творчої особистості» [4]. Це потребує розвиненого професійного мислення, здатності оптимально й ефективно використовувати здобуті знання для досягнення педагогічної мети. З огляду на зазначене, можна стверджувати, що фахова компетентність корелює з професійною саморегуляцією вчителя.

Здатність особистості до психічної саморегуляції за своєю суттю є спроможністю самостійно забезпечувати адекватність власних дій та вчинків прийнятій програмі, вимогам певних принципів, норм, правил (вони виступають у процесі саморегулювання як еталон, ціннісні орієнтири). При цьому неодмінно залучені результати самопізнання й емоційно-ціннісного ставлення індивіда до себе самого. Відповідно, одночасно формується та реалізується позиція суб’єкта (йдеться про ініціацію, побудову, підтримку та керування різними видами і формами довільної активності). Психічна саморегуляція особистості об’єднує ті системи, які забезпечують успішне виконання різноманітної діяльності (і фахової у тому числі).

Отож, професійна саморегуляція вчителя розглядається як «інтегративна особистісна професійна характеристика, яка передбачає усвідомлення ним своїх дій, почуттів, мотивів, свого становища та доцільну видозміну власної діяльності відповідно до вимог ситуації» [2, с. 200]. Процес особистісної саморегуляції педагога не завжди проходить свідомо, однак постійно ґрунтується на врахуванні минулого досвіду, самооцінки, соціальних ролей і залежить від здатності здійснювати вольовий вибір. Це дає можливість внутрішньо розвиватися, займатися самопізнанням і гармонізувати стосунки з людьми.

Спираючись на класифікацію компонентів професійної компетентності О. Білявської [1], можна охарактеризувати роль складових фахової саморегуляції для кожного з них:

1) когнітивно-технологічна (спеціальна компетентність із фахового предмета) − уміння організовувати суб’єкт-суб’єктний освітній процес,;

2) методична − засвоєння ідей, підходів до освітнього процесу;

3) комунікативно-ситуативна − партнерська взаємодія між учасниками освітнього процесу, тактовність і толерантність у стосунках;

4) соціальна − уміння конструювати поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуваннями, сенсом життя і вимогами соціальної дійсності, робити вибір, брати на себе відповідальність;

5) психолого-педагогічна − володіння психолого-педагогічною діагностикою, уміння визначати і враховувати емоційний стан людини, грамотно вибудовувати взаємовідносини з колегами, учнями, батьками;

6) прогнозувально-рефлексивна − вміння прогнозувати, конструювати, планувати хід освітнього процесу;

7) аутопсихологічна − усвідомлення рівня власної професійної діяльності, бажання самоудосконалюватися;

8) інформаційно-технологічна − вміння застосовувати раціональні прийоми пошуку, аналізу, систематизації, використання інформації;

9) управлінська − визначення цілей освітньої діяльності, уміння здійснювати коригувальний вплив;

10) кооперативна − здатність продуктивно й гармонійно організовувати міжособистісну взаємодію;

11) валеологічна −організація здорового способу життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах;

Відповідно, професійна саморегуляція, будучи особистісною характеристикою, входить до ключових фахових компетентностей учителя і передбачає вміння здійснювати самоаналіз, самопланування, самоконтроль, самокорекцію, керувати внутрішніми емоційними та фізичними станами, створювати психологічно комфортну атмосферу під час фахової діяльності, розвивати моральну мотивацію дій та вчинків. Адже сучасний педагог безпосередньо формує стратегії свого фахового саморозвитку і відповідає за їх реалізацію.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Білявська О. О. Професійна компетентність учителя як складова ефективної педагогічної діяльності. URL: http://lib.mdpu.org.ua/nvs/

2. Войтюк Н. Л. До питання про професійну саморегуляцію вчителя. Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Луганськ, 2–5 жовт. 2005 р.). Луганськ, 2005. Ч. 2. С. 198-201.

4. Пелегайченко В. Ключові компоненти компетентності вчителя. Відкритий урок: розробки, технології, досвід. Освіта.ua. 04.09.2010. URL: https://osvita.ua/school/method/9170/