Теоретико-методологічні та психолого-педагогічні аспекти формування професійної компетентності студентів та учнів у процесі навчання

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Лемко Галина, Балан Анастасія

На теперішній час професія соціального педагога та соціального працівника стає все більш актуальною, оскільки в сучасному соціумі вона охоплює майже всі сфери людського населення. Незважаючи на високий технологічний прогрес, ми спостерігаємо занепад людських цінностей і тому потрібні фахівці-професіонали, творчі. активні, відповідальні та мобільні; фахівців, які готові до змін і до постійного самовдосконалення. Тому, необхідною умовою підвищення ефективності їх підготовки являється психологічна готовність до професійної діяльності.

Дослідженням даної проблеми займались такі вчені як О. Бондарчук, І. Манохіна, С. Максименка, Н. Максимової, В. Москаленко, С. Янкевич, О. Анісімов, В. Давидов та ін.

І. Моначин та Т. Попик зазначають, що «психологічна готовність – це виявлення суті властивостей і стану особистості» [1, с.351]. На думку дослідників вона включає в себе запас професійних знань, умінь і навичок, а також – риси особистості: переконання, здібності, інтереси, професійна пам'ять, мислення, увагу, спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості, що забезпечать успішне виконання професійних функцій. Ядром психологічної готовності, – за твердженням авторів – являються психічні властивості і процеси, які є фундаментом якостей особистості. До характеристик психологічної готовності особистості слід віднести психічні особливості, моральні якості та психічні властивості. Дані характеристики виступають ядром установки майбутнього спеціаліста на усвідомлення функцій професійної позиції, психологічної праці та співвіднесення своїх здібностей з можливостями.

Формування психологічної готовності є процесом довгочасним. Інструментарієм в рамках певних навчальних дисциплін можуть бути дискусії, моделювання відповідних ситуацій, практичні заняття, тестування, скрайбінг (ілюстрація сказаного), тренінги, робота в групах та в парах, а також підготовка до роботи в складних умовах через запрошення спеціалістів з різних сфер, безпосереднє відвідування закладів майбутнього працевлаштування.

Ми пропонуємо для діагностик психологічної готовності студентів використовувати такі спеціальні методики як: для визначення рівня професійної спрямованості (мотиваційний компонент) – тест діагностики рівня професійної спрямованості Т. Дубовицької; методику «Ціль-Засіб-Результат» О. Карманова для визначення особливостей структури діяльності особистості (особистісний компонент); для визначення співвідношення Я-реального та Я-ідеального (особистісний компонент) –тест діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі; методику Айзенка для виявлення типу темпераменту (особистісний компонент); самооціночний тест «Характеристики особистості» за модифікацією К. Ізарда (оціночний та емоційно-вольовий компонент); методику визначення основних мотивів вибору професії Є. Павлютенко (мотиваційний компонент) та ін.

У своїй праці О. Романенко зазначає, що дослідження необхідно починати з третього року навчання, коли достатня кількість знань за обраною спеціальністю у студентів вже нагромаджена, оскільки психологічна готовність визначається не тільки внутрішніми критеріями, а й зовнішніми:ефективність навчальної діяльності, показник академічної успішності тощо. Тому за даною моделлю, діагностична методика має складатися з таких блоків:

1) когнітивний блок, який передбачає оцінку знань, умінь та навичок студента, що вже здобуті на певному етапі професійного навчання, а також його обізнаності щодо діяльності;

2) одним із найважливіших чинників, що визначають внутрішній стан і зовнішню поведінку людини є мотиваційний блок. Як відомо, важливою умовою успіху в навчально-професійній діяльності є мотиваційна готовність студентів до майбутньої роботи, що передбачає високу активність і самостійність під час оволодіння знаннями, уміннями, навичками та складає основу компетентності майбутнього професіонала. На основі методики «Діагностика навчальної мотивації студентів», розробленої на основі опитувальника А. Реана та В. Якуніна в модифікації Н. Бадмаєвої можна вивчати інтенсивність вираження та ієрархію навчальних мотивів;

3) індивідуально-особистісний блок – важливим параметром діагностики є психологічна готовність майбутнього фахівця до зайняття суб’єктної позиції, здатності взяти на себе відповідальність за клієнта та прийняття професійних рішень. Тому в структурі цього блоку доцільно застосовувати методику дослідження рівня суб'єктивного контролю (РСК), створену Є. Бажіним, О. Голінкіною і А. Еткіндом на основі шкали Дж. Роттера [2].

Отож, проблема психологічної готовності є однією з найважливіших у процесі професійного становлення особистості. Навчально-виховний процес у ВНЗ має сприяти становленню професійної компетентності майбутнього фахівця.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Моначин І., Попик Т. Сутність поняття психологічної готовності до діяльності. Матеріали V Міжнародної науково-технічної конференції молодих учених та студентів. Актуальні задачі сучасних технологій. Тернопіль 17-18 листопада 2016. 351 с.

2. Романенко О.В. Діагностика готовності майбутнього спеціального психолога до професійної діяльності на етапі навчання у вищому навчальному закладі. веб-сайт.URL: http://aqce.com.ua/vipusk-n8-2017/romanenko-ov-diagnostika-gotovnosti-majbutnogo-specialnogo-psihologa.html