ФОРМУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ
Комунальна установа "Міський центр професійного розвитку
педагогічних працівників Кропивницької міської ради"
Слюсаренко Віктор
Нинішній етап розвитку школи потребує якісного оновлення змісту освіти, забезпечення безперервного процесу становлення та розвитку гармонійної творчої особистості учня. Навчальний заклад бере на себе місію створення нового освітнього середовища, де панує атмосфера педагогічної творчості вчителів-однодумців, учнів і батьків. Заклад має готувати не лише носія знань, а й творчу особистість, яка здатна використовувати здобуті знання для конкурентоспроможної діяльності у будь-якій сфері суспільного життя, тобто формувати компетентну особистість. Тому сьогодні постає питання організації навчального процесу з точки зору компетентнісного підходу, а отже, й проблема цього підходу до управління процесом навчання є надзвичайно актуальною.
То ж нині одним з найважливіших напрямків є формування експериментальних компетентностей, що пов’язано з розвитком дослідницьких методів навчання. Аналіз праць Михайла Галатюка, Віти Демкової, Володимира Заболотного та Тараса Олефіренка дозволило зробити вагомі висновки щодо методики формування експериментальних компентентностей [2, с.224].
Доцільність формування експериментальних компетентностей учнів обумовлюється: пропедевтикою науково-дослідної діяльності; віковими особливостями ефективного формування експериментальних компететностей учнів; розвитком здібностей до абстрактного мислення через висунення гіпотез, дедукцію; ступенем самовизначення та самовдосконалення; вольовою здатністю до подолання труднощів; навчання фізики традиційно здатне активним впливом навчання на розвиток особистості; узагальнювати масив компетентностей з наступною їх систематизацією; досягати успіху в розв’язуванні задач тощо [3, с.23].
Михайло Галатюк розглядає експериментальну компетентність як «…цілісне, системне утворення, яке складається з сукупності відповідних розумових і практичних умінь, навичок, пізнавальних мотивів, а також методологічних знань і є продуктом адекватної цілеспрямованої навчально-пізнавальної діяльності, носієм якого є суб’єкт цієї діяльності (учень)» [1, с.143].
Для розвитку експериментальних компетентностей найбільш придатні дослідницькі (вимагають добре продуманої структури, актуальності предмета дослідження, відповідних експериментальних робіт, методів обробки інформації), рольові (учасники виконують певні ролі, зумовлені змістом і характером проекту), інформаційні (спрямовані на збір інформації про певний об’єкт, явище, їх аналіз і узагальнення фактів) та прикладні (відрізняються чітко продуманим результатом діяльності учнів, орієнтованим на соціальні інтереси учнів) проекти. Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни позиції вчителя. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх учнів.
Розвитку мислення та експериментальних компетентностей дітей, набуттю ними навичок самостійної роботи значною мірою сприяють практичні та лабораторні роботи. Не секрет, що окремі учні можуть чудово засвоювати навчальний матеріал, але не вміють застосовувати набуті знання під час виконання практичних завдань, не вміють порівнювати, аналізувати, відповідати на питання проблемного характеру. Правильно організовані практичні роботи сприяють розумінню сутності понять, розкриттю причинно-наслідкових зв’язків, що загалом забезпечує міцне та глибоке засвоєння знань. Практичні роботи можуть використовуватися на різних етапах уроку та з різною метою. Загалом ця форма роботи може бути визначена як діяльність, спрямована на використання, поглиблення та розвиток теоретичних знань у комплексі з формуванням необхідних для цього вмінь і навичок (самостійне використання підручника, статистичних матеріалів, наочних посібників). За її допомогою учні готуються до самостійного творчого пошуку. Практична робота може розглядатися і як шлях удосконалення та розширення знань, умінь, навичок, якими школярі вже володіють. Окрім того, використовуються ці роботи як засіб перевірки рівня знань та оволодіння основними програмними вміннями та навичками.
Компетентнісний підхід вчителя при формуванні та розвитку особистості - це вимога часу. Вивчаючи досвід роботи досвідчених педагогів, опрацьовуючи інтерактивні форми та методи роботи вчитель може вдало їх використовувати з метою формування експериментальних компетентностей учнів.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ
1. Галатюк М.Ю. Формування експериментальної компоненти у контексті розвитку навчально-пізнавальної компетентності старшокласників робіт / М.Ю. Галатюк // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Серія педагогічна. - 2010. - Вип. 16 - С. 143-145.
2. Слюсаренко В.В. Експериментальна компетентність та її складові / В.В. Слюсаренко // Наукові записки. - Серія: Педагогічні науки. - Кропивницький: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2018. - Вип. 168. - С. 224-228.
3. Слюсаренко В.В. Методика формування експериментальних компетентностей старшокласників з використанням вимірювального комплекту на уроках фізики: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02: захищена: 05.02.16 / Слюсаренко Віктор Володимирович. - Кіровоград, 2016. - 272 с.