КУЛЬТУРНО-ЕСТЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА ЯК ОСНОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв

Антонов Микита, Гончарук Каріна

Концептуальний танець часто був єдиною формою, яку використовували більшість хореографів протягом довгого періоду. На сьогодні – це минулий час, який був важливим, але скінчився, що значно полегшило рефлексію та пробудило у сучасного покоління бажання творити. Нове покоління продовжує шукати себе та створювати нові форми відповідно до процесів, які не є кардинально новими, але з новими перегинами і чіткими «точками».

На українській сцені спостерігається дисбаланс форм руху. В даному випадку, мова йде про те, щоб на українській сцені надати місце справжнім хореографічним формам, які, ніколи насправді не зникали, а просто безперервно оновлювалися, і які створюють майбутнє, оскільки безпосередньо націлені на модернове навчання танцюристів. Зберігати ці початкові форми, які сприяють руху тіла, означає дозволяти хореографам мати у своєму розпорядженні виконавців, які володіють певною кількістю мов хореографії та для навчання яких потрібно десятки років. Отже, баланс модернових форм є важливим у рамках хореографічної програми і це відповідальність хореографів-постановників.

Функція мистецтва – відкривати нові шляхи, змінювати погляд, збагачуючи його, залишатися доступним для життя, що розвивається. А мистецтво, іноді, передує йому, тобто, необхідно перебувати в грі постійного балансу, де громадськості пропонують хореографічні форми, в яких вона опиниться або які її більше збентежать. Отже, публіку хореографа варто супроводжувати новими грайливими чи тривожними формами і вміти адаптувати її у цьому середовищі. Для цього, варто розробити глобальний алгоритм, який дозволить хореографічній аудиторії стежити за загальним дійством або приєднатися до нього, бо, саме це сприятиме їх духовному збагаченню.

Серед інших параметрів для аналізу програми танець має особливість, що існує лише тоді, коли він виникає. Для музики існує індустрія, яка долає цю проблему, а для танцю це трохи схоже на театр, але зі специфікою, що немає тексту. Текст - це тіло танцюристів, які рухаються, тому, щоб сформувати культуру танцю, є правомірною можливість представити її авторів, тобто хореографів, щоб можна було зрозуміти їхній підхід і прослідкувати їхню роботу протягом тривалого періоду. Для того, щоб громадськість могла зрозуміти роботу автора, її логічність постановки повинна бути дотримана послідовність крізь роки. Але, в той же час, необхідно забезпечувати частину алгоритму такими процесами, як оновлення, дослідження та відкриття естетичної і географічної сторони, оскільки танець є універсальною мовою, яка постійно розвивається. Дуже важливо тримати кордони мистецтва та культури відкритими, і саме хореографія може у цьому допомогти.

Тіло танцівника – це інструмент, який створюється та полірується щодня із арсеналом жестів і відчуттів, які постійно вдосконалюються. Ця здібність хореографічного виконавця все більше загострювалася протягом останніх років. І в даний час відбувається відродження досліджень руху та реальна складність рухових винаходів для створення нових шедеврів. Тіло танцівника сьогодні об’єднує усі практики та тілесні уявлення. Танцюристи, нарешті, зрозуміли, що поєднання різних рухів не призводить до втрати ідентичності, а, навпаки.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Котенко Н.В. Особливості хореографічної підготовки у спортивних танцях. Вісник спортивної науки. 2012. № 2. С. 63 – 66
2. Кушнерчук І. Танці як засіб фізичного та естетичного виховання хлопців та дівчат. Міжнародні читання пам’яті професора Богдана Шияна: зб. наук. пр. Дрогобич, 2014. С. 123 – 127
3. Овсянникова А. Формування естетичних цінностей на заняттях з хореографічного мистецтва. Рідна школа. 2010. № 4/5. С. 77 – 78
4. Сидорова В.В., Ємець Н.І. Обґрунтування критеріїв оцінки культури рухів на заняттях ритмікою і хореографією. Актуальні питання вищої професійної освіти: матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. Донецьк, 2010. С. 194 – 196