Accessibility Tools

ПОГЛЯДИ ВИДАТНОГО ПЕДАГОГА В.СУХОМЛИНСЬКОГО НА РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

Юлія Матвеєва
(студентка III курсу факультету іноземних мов)
Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника
м. Івано-Франківськ
Науковий керівник: д.п.н., проф. Будник О.Б.

Постановка проблеми. З давніх-давен у народі високо цінувався розум людини, її освіченість та інтелект. Зрозуміло, що сьогодні, у епоху швидкоплинності інформації, змін та інновацій, розвитку науки та техніки, посиленням інтелектуалізації праці, проблема плекання інтелекту особистості залишається актуальною. На часі – потреба у компетентних, освічених, високо професіональних особистостях, здатних творити, креативно мислити, по-новому підходити до відкриттів. Так, в освітньому просторі України відбуваються кардинальні зміни, зумовлені процесом реформування школи, відповідно до Закону «Про загальну середню освіту», Концепції загальної середньої освіти, Державного стандарту загальної середньої освіти. Одним із основних завдань, накреслених Концепцією шкільного виховання в Україні та іншими нормативними документами є формування всебічно розвиненої особистості, культивування знань, пробудження інтересу й прагнення до навчання та інших видів праці, розвиток розумових здібностей і підготовка до успішного навчання у школі.

Загальновідомо, що хороший інтелектуальний рівень підготовки слугує орієнтуванню особистості на життєдіяльність у всій її складності та багатогранності, а тому головною метою розумового виховання сьогодні вважаємо активізацію пізнавальної діяльності особистості, забезпечення засвоєння основ наук, формування на цій основі світогляду майбутнього громадянина. Причому високий розумовий розвиток потрібен людині не лише для праці, самоствердження й самореалізації, а й повноти духовного життя. І це зрозуміло, позаяк людина виростає у певному середовищі, якому властиві свої моральні норми та чесноти, правила, особливий естетичний та психологічний мікроклімат.

Ми звертаємось сьогодні до багатогранної творчої спадщини видатного педагога Василя Сухомлинського, який наголошував: «без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні взаємовідносини…», «…предметом розумових операцій дітей повинні бути насамперед явища природи, праця людей; щоб перші наслідки своєї розумової праці дитина відчула у процесі активної взаємодії з природою».

Аналіз актуалізованих джерел з означеної проблеми засвідчує про те, що дана проблема не нова. Її неодноразово торкалося чимало педагогів-практиків, психологів, філософів, мистецтвознавців як минувшини, так і сучасності: Ш.Амонашвілі, І.Бех, І.Волощук, С.Русова, В.Руссол, О.Савченко, С.Сисоєва, М.Стельмахович, Б.Ступарик, К.Ушинський та інші. Видатні науковці відмічали, що освіта повинна бути якісною, а школа має стати не лише навчальним закладом, а й «колискою творчості» кожної дитини, школою радості. Зокрема вчені-психологи одностайні в тому, що кожен період дитинства є сенситивним для розвитку певного виду діяльності, що своєю чергою, доцільно використати вихователям, учителям, батькам.

Мета нашої статті – визначити місце розумового виховання у загальному навчально-виховному процесі школи; виокремити його роль у становленні, розвитку особистості та подальшому її щасливому житті на основі вивчення творчої спадщини видатного педагога Василя Сухомлинського.

Виклад основного матеріалу. Народна мудрість голосить: «Не краса красить, а розум», «Розумний всякому дає лад», «Щастя без розуму – торбина дирява». Людина приходить у світ для того, щоб залишити по собі щось світле й прекрасне, щоб удосконалюватись і реалізовувати себе. Повноцінне життя, загалом, практично неможливе без постійного самовдосконалення, підвищення свого інтелектуального рівня [2, 16]. У подвижницькому житті і науково-практичній діяльності Василя Сухомлинського провідною була система поглядів на людину як найбільшу цінність. Це дає підстави стверджувати про те, що основоположними для педагога були любов і повага до дитини; розуміння її прагнень, інтересів, переконань; бережливе, чуйне ставлення до почуття і гідності, фізичного, психічного і духовного розвитку особистості [1, 75].

На думку вченого, розумове виховання передбачає набуття знань і формування наукового світогляду; розвиток пізнавальних інтересів і творчого потенціалу; формування навичок культури розумової праці, уміння застосовувати знання на практиці. Відтак, варто відзначити, що процес набуття знань і якісне їх поглиблення будуть лише тоді фактором розумового виховання, коли знання перейдуть у переконання, що складатимуть духовне багатство особистості, яке загалом позначатиметься на ідейній спрямованості її життєдіяльності, праці, суспільній активності, інтересах тощо. А, отже, формування світогляду – основа розумового виховання особистості.

На думку Василя Сухомлинського «розумове виховання передбачає систематичне збагачення учнів усіма духовними цінностями суспільства; таке збагачення гармонійно поєднує навчально-виховний процес в школі та життя суспільства». З цією метою кожен учитель повинен бути вдумливим, вправним у своїй професійній діяльності. У такого педагога знання, набуті учнями, є тим інструментом, за допомогою якого вони свідомо здійснюють нові кроки у процесі пізнання навколишнього світу. Про це засвідчує практична діяльність видатного педагога у Павлиській школі. Саме там, «під блакитним небом» особливу увагу педагоги надавали розумовому і духовному розвитку своїх вихованців; формували навички логічного мислення. Так, спільно з учителями Василь Сухомлинський розробив «300 уроків мислення серед природи» як основні елементи методики професійної діяльності: «Ми учителі маємо справу з найніжнішим, найтоншим, найчутливішим, що є у природі – мозком дитини” [4, 437]. Останній педагог прирівнював з «ніжною квіткою троянди, на якій тремтить крапля роси» ще і ще раз наголошуючи, що учителю потрібна особлива уважність, обережність у роботі з дітьми.

На основі спостережень В.Сухомлинський уклав програму розумового виховання, яка передбачала розв’язання таких основних завдань уроку як-от: набуття знань,  підвищення пізнавального інтересу та активності. За умов досягнення поставленої мети та виконання даних завдань, урок набуватиме для школярів значення бажаного, своєрідного вогника їх життя, а учитель стане його добрим творцем і оберегом. Ці чинники, на думку Василя Сухомлинського, становлять підгрунтя педагогічної мудрості у інтелектуальному вихованні учнів.

Важливо, педагог повинен добре підготуватися до уроку, продумати, у чому і яким шляхом відкривати нову іскорку жадоби до знань, донести її до юних сердець. Виконання цього завдання узалежнює те, наскільки глибоко учень почуває себе дослідником, першовідкривачем істини.

Педагогічний секрет видатного педагога В.Сухомлинського  яскраво засвідчує потребу створення атмосфери комфорту для учнів;  рівноправного партнерського спілкування, які своєю чергою слугуватимуть творчому злету їх духовності. Натомість в умовах постійно зростаючого обсягу інформації, навчального матеріалу, що повинна засвоїти дитина, актуалізується потреба пошуку шляхів ефективного навчання та виховання. Основне завдання педагога – відкрити й наповнити резерви розумової активності, які б слугували підвищенню самостійності у пізнанні навколишнього світу, методів та прийомів більш якісного засвоєння знань, умінь і навичок у різних видах діяльності: «…у світлі  нових завдань, поставлених перед школою, по-новому треба підходити до питання про інтелектуальний розвиток дитини…Якщо діти залучаються рідко до творчої роботи, часто позбавляються можливості самостійно вирішувати завдання, доступні до їхнього розуміння; одержують знання у готовому вигляді, запам’ятовують їх і механічно відтворюють, то у такому разі їх думка «дрімає». У подальшому діти стають інтелектуально пасивними, відчувають труднощі у навчанні». Стає зрозумілим, що набуття знань – лише один бік розумового виховання. Видатний педагог наголошував: «Розвиток думки й розумових сил – це розвиток образного й логіко-аналітичного елементів мислення, а також вплив на рухливість розумових процесів, тобто усунення уповільненості мислення» [4, 312].

За такого підходу слід зауважити, що особливого значення надавав Василь Сухомлинський дослідницькому характеру розумової праці як доброго стимулятора активізації запасу знань, який визначає багатство, широту інтелектуальних та естетичних інтересів особистості». Отже, розумове виховання є провідною ланкою навчально-виховного процесу [3]. На думку педагога «мета практичної діяльності – не лише розкрити ту чи іншу причинно-наслідкову залежність, але й досягти того, щоб учні проявляли розумову та вольову активність, прагнули зробити перші кроки на шляху використання світу природи…» [4, 275] Загалом педагог В.Сухомлинський стверджує, що у процесі навчальної, пізнавальної, пошукової діяльності особистість не тільки пізнає дійсність, а й саму себе.

Висновок. Життя доводить, що в складних умовах добре орієнтується, приймає правильні рішення людина творча, креативна, здатна до генерування і використання нового. А це, як відомо потребує неабиякого рівня розумового розвитку. На часі – підготовка особистості нової епохи: відкритої, творчої, високоосвіченої, культурної, з численними моральними та загальнолюдськими цінностями й чеснотами. На особливу увагу заслуговує розумове виховання як один із напрямів формування всебічно розвиненої особистості. Саме тому означена проблема є важливою і потребує кропіткої роботи учителів, вихователів, батьків.

Василь Сухомлинський – видатний педагог, наставник, учитель-практик, керівник. Творча спадщина Сухомлинського багатогранна і засвідчує про глибину його різнобічних переконань, до яких ми звертаємось сьогодні не лише з метою їх вивчення, а й узагальнення та упровадження у сучасний навчально-виховний процес школи.

Бібліографія

  1. Вознюк О. Наукова сутність педагогічної системи В.О.Сухомлинського/О.Вознюк/Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. – 2002. - №5. – С. 75 – 78.
  2. Демиденко В.К. Навчання, виховання та розумовий розвиток/В.К.Демиденко. – Бердянськ, 2002. – 47 с.
  3. Каменєва І.Л. Активізація розумової діяльності учнів засобами стратегії розвитку критичного мислення/І.Л.Каменєва//Початкове навчання та виховання. – 2009. - №13. – С. 4 – 13.
  4. Сухомлинський В.О.Вибрані твори в 5-ти томах. Т. 4. /В.О.Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1980. – 669 с.