ВИКОРИСТАННЯ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО ДЛЯ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
АНАСТАСІЯ ІЗМАЙЛОВА
(студентка 5 курсу факультету педагогіки та психології)
Кіровоградський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка
Кіровоград
Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Тетяна Прибора
У наш час проблема взаємодії людини і природи є однією з гострих наукових проблем світового співтовариства. Виробнича діяльність людського суспільства спричинила глибоку екологічну кризу, яка загрожує знищити людство, якщо воно не змінить свого ставлення до природи та не вживатиме необхідних практичних і законодавчих заходів для збереження навколишнього середовища [6, 5].
Гострота сучасної екологічної ситуації в Україні і в усьому світі, зокрема, породжує безліч проблем: одна з них – екологічне виховання молодшого покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати та відтворювати її багатства, психологічно готового оберігати природу [4, 59].
Одним із шляхів формування екологічної культури школярів є звернення до надбань педагогічної спадщини видатного українського педагога, заслуженого вчителя України В. Сухомлинського, зокрема до його досвіду у сфері екологічного виховання учнів. Саме В. Сухомлинським широко, повно і вичерпно були закладені основи не лише теорії, а й практики екологічного виховання молодого покоління.
Цінним для розуміння педагогічної творчості видатного педагога є праці вітчизняних учених М. Антонця, В. Бондаря, Н. Калениченко, О. Савченко, О. Сухомлинської, М. Ярмаченка та ін. Незважаючи на певні досягнення у вивченні спадщини В. О. Сухомлинського, на сьогодні недостатньо досліджень, що відображають сутність означеної проблеми та творче впровадження ідей видатного педагога в практику роботи школи.
Мета статті – обґрунтувати особливості методики екологічного виховання у початковій школі в педагогічній спадщині В. Сухомлинського та дослідити ефективність її використання у практиці сучасної початкової школи.
Методика використання принципів екологічного виховання В. Сухомлинського у практиці сучасної початкової школи складається з двох рівноцінних компонентів: формування наукових знань з екологічного виховання та охорони природного середовища [5, 60].
Перспективність екологічного виховання – це одна з передових педагогічних ідей великого педагога, варта подальшого застосування в практиці побудови школи XXI століття, що переконливо доводять сучасні дослідники педагогічної майстерності В. Сухомлинського. Проблема виховання Людини у творчій спадщині видатного педагога розглядаєся багатьма відомими педагогами, методистами, вчителями-практиками. Серед них І. Бабин, який характеризує проблему формування екологічної культури як основу гармонійного розвитку особистості в контексті ідей В. Сухомлинського; Т. Гладюк –висвітлює ідеї формування екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського; Л. Нестеренко і Л. Пироженко [7] виявляють роль казок В. Сухомлинського у пробудженні почуттів дитини; Г. Бондаренко розглядає уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів.
Учені, досліджуючи спадщину екологічного виховання В. Сухомлинського, приходять сьогодні висновку, що метою екологічного виховання великого педагога і природолюба було цілеспрямоване формування у його вихованців міцних екологічних знань, розуміння органічного взаємозв’язку і єдності людини з навколишнім середовищем як єдиної гармонії, ролі природи у житті дітей, необхідність її охорони, виховання особливої відповідальності за стан навколишнього середовища. З дитячих років, коли діти з інтересом отримують знання, треба формувати у дітей екологічно чистий світогляд. У шкільні роки найактивніше формується світогляд людини, її характер, звички, ставлення до навколишнього світу. В. Сухомлинський формував цілісне ставлення до природи, виховував почуття відповідальності за стан довкілля. Підтвердженням цього є такі висловлювання педагога: «Ми вважали дуже важливим виховним завданням те, щоб наші вихованці бачили свою єдність з природою, переживали турботу і тривогу про збереження і примноження природних багатств. ... Думка про те, що ми, діти природи, повинні бути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачать плоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело, з якого п’ють» [10, 557].
В. Сухомлинський був глибоко переконаний, що ідеї екологічного виховання будуть продовжуватись і будуть реалізовуватись в подальшому екологічному вихованні підростаючого покоління.
Сутність ідей екологічного виховання В. Сухомлинський вбачав у систематичному, терплячому, довготривалому впливі на розум дитини з метою усвідомлення і відчуття людини «як невід’ємної частини природи» [11, 519]. З цього повинні починатися екологічна освіта і екологічне виховання підростаючого покоління.
Екологічні ідеї, і поряд з ними, традиції екологічного виховання, започатковані видатним педагогом, продовжують жити в сучасній школі і повноцінно використовуються вчителями початкової школи. Щоб запобігти безсердечності, школярів треба виховувати у дусі турботи, тривоги, неспокою про живе і красиве. «З перших днів перебування в школі, – писав В. Сухомлинський, – ми спонукаємо до такого: якщо ти побачив, що на дереві надламана гілочка, дбайливо підв’яжи її, змаж рану; якщо це зроблено вміло і своєчасно – гілочка приживеться. Ми постійно вчимо це робити, але це лише один бік справи. Головне в тому, щоб у дитини заболіла душа, коли вона побачила пошкоджене деревце» [10,156].
В. Сухомлинський завжди підкреслював, що кожна школа повинна мати своє обличчя, свої екологічні звичаї і традиції, які більшою мірою сприяють поглибленому екологічному вихованню.
Неперервність в екологічному вихованні породжує творчі думки розпочинаючи з початкової школи. Це відбувається на спеціальних уроках мислення на природі. «Природа – колиска дитячої думки і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла цю школу дитячого мислення». У творах видатного педагога природа визначається як провідний фактор екологічного виховання. Василь Олександрович писав: «…багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки об’єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя. Природа – величезної ваги виховний екологічний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного виховного процесу» [9, 436]. Природа як світ, у якому дитина народжується, пізнає навколишню дійсність і саму себе, полегшує екологічну виховну роботу і водночас вдосконалює її, бо робить її багатшою, багатограннішою. «Постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стають істиною стороною виховного процесу».
Великої ефективності в роботі з молодшими школярами з екологічного виховання може добитися вчитель, який буде використовувати у своїй роботі надбання педагогічної спадщини В. Сухомлинського.
Педагог вагому роль у вихованні молодших школярів відводить природі: «Активно впливати на природу, але при цьому залишатися сином її, бути вінцем її творіння і водночас володарем її сил, по-синівські бережливо ставитись до неї – ось яку позицію нам треба виховувати в учнів у процесі їх взаємодії з природою». Василь Олександрович у своїх працях наголошував на тому, що дитина повинна бути всебічно гармонійно розвиненою особистістю, зі сталою системою моральних цінностей. Тоді вона буде здатна сприймати себе, як частину природи, як творіння природи [2, 9].
Основною з передових ідей творення системи особистісних цінностей В. Сухомлинський вважав любов. Це – любов до природи, взаємоповага, моральне багатство, турбота і охорона природи. Тому В. Сухомлинський акцентує у своїх працях увагу на ідеї виховання людини, як необхідності вирішення соціальних та особистісних проблем.
В. Сухомлинський надавав першочергового значення методам безпосереднього ознайомлення дітей з природою. «Ведіть дітей у ліс, до річки, на луг, – писав він, – відкрийте перед ними джерело, без якого неможливе повноцінне духовне життя, і ви побачите, як діти стануть розумними, спостережливими, кмітливими» [11, 345]. Дійсно, екскурсії на природу позитивно впливають на розвиток екологічного і естетичного мислення вихованців, формування їхнього світогляду, сприяють набуттю знань, умінь і навичок для практичного вирішення проблеми охорони навколишнього середовища. У процесі екскурсій вихованці не лише ведуть спостереження, а й отримують первинні знання та вміння щодо проведення пошуково-дослідницької роботи. Вони опановують методи проведення спостережень за об’єктами та явищами природи, вчаться аналізувати, порівнювати, робити узагальнення та висновки.
Особливе значення мають ідеї В. Сухомлинського для початкової школи, яка нині розпочала перехід до нового змісту і структури освіти. У процесі реформування школи маємо зберегти і розвинути ідеї екологічного виховання, які залишив нам видатний педагог [3, 20].
Ефективність використання ідей Василя Олександровича Сухомлинського полягає в тому, що вони допомагають формувати естетичні, практичні, екологічні, пізнавальні і моральні цінності у дітей. Водночас, вони допомагають розширити уявлення дітей про неживу і живу природу, їхні взаємозв’язки і взаємозалежності; вести спостереження за красою і різноманітністю природи рідного краю та виховання у дітей емоційно-дбайливого ставлення до природи.
Педагогічна спадщина В. Сухомлинського в наш час має велике і неоцінне значення. Використання принципів екологічного виховання в практиці сучасної початкової школи, допомагає дітям сприймати, аналізувати, порівнювати нову інформацію та збільшує інтерес до природи, бажання спілкування із нею. Використання педагогічної спадщини В. Сухомлинського є актуальною сьогодні, оскільки допомагає інтелектуальному, духовному і фізичному розвитку дитини, допомагає формувати духовне багатство, вчить відчувати, сприймати , аналізувати, порівнювати [1, 7].
Великий педагог не тільки розкрив роль і значення почуттів у житті і діяльності дитини, а й показав природу як важливий засіб екологічного, інтелектуального і духовного її розвитку. Екологічним вихованням учимо дітей бачити і берегти красу природи, бути духовно багатим і благородним.
Науково-педагогічний та практичний доробок В. Сухомлинського, його ідеї щодо спілкування та взаємодії школярів з природою є актуальними для сучасних навчальних закладів. Багатогранність творчої спадщини видатного педагога глибоко вивчається в багатьох країнах світу та збагачує сучасну педагогічну думку.
БІБЛІОГРАФІЯ:
1. Бех І. Д. Життя як цінність у культурно-виховній інтерпретації В. О. Сухомлинського / І. Д. Бех // Рідна школа. – 2007. – № 1. – С. 7−8.
2. Богуш А. М. Педагогічні виміри Василя Сухомлинського в сучасному освітньому просторі: монографія / А. М. Богуш. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. – 272 с.
3. Верзацька Л. О. Уроки серед природи / Л. О. Верзацька // Початкова школа. – 1991. – № 95. – С. 11–25.
5. Гладюк Т. Ідеї формування екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського / Т. Гладюк // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. – 2002. – № 5. – С. 59–62.
6. Кічук Н. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині В. Сухомлинського / Н. Кічук // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. – 2002. – № 5. – С. 10–11.
7. Кузь В. Школа В. Сухомлинського – школа самореалізації особистості учня / В. Кузь // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. – 2002. – № 5. – С. 5–10.
8. Пироженко Л., Нестеренко Л. Казка як один із засобів виховання у спадщині В. О. Сухомлинського / Л. Пироженко, Л. Нестеренко // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. – 2002. – № 5. – С. 283–286.
9. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 3. – 649 с.
10. Сухомлинський В. О. Розвиток індивідуальних здібностей і нахилів учнів / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 5. – С. 122–139.
11. Сухомлинский В. Сердце отдаю детям / Василий Сухомлинский. – Х.:Акта, 2012. – 563 с.
12. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976. – Т. 2. – 668 с.