ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АВТОРСЬКИХ КАЗОК ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Жеребко Юлія, Єрьоміна Тетяна
(студенти третього курсу Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв)
Бердянський державний педагогічний університет,
м. Бердянськ
Науковий керівник – кандидат педагогічних наук,
доцент кафедри педагогіки БДПУ Л. Ярощук

Постановка проблеми в загальному вигляді та їх зв’язок із важливими практичними завданнями. Важливу роль у розвитку дітей відіграють казки. Вони розвивають фантазію, правильне мовлення, внутрішній світ дитини, творчий потенціал, мають багатогранне виховне значення. Читання казок – це не тільки приємне проведення часу, а й набуття життєвих навичок, наприклад, усвідомлення того, що добро завжди переможе зло.

В Україні В. Сухомлинський змінив погляди на педагогіку, адже зумів створити свій світ казок – живий, яскравий, образний. Він розмірковував: «Я не один рік думав: у чому виявляється найяскравіше наслідок виховання? Коли я маю моральне право сказати: мої зусилля дали плоди. Життя переконало: перший і найвідчутніший наслідок виховання виявляється в тому, що людина почала думати про себе. Замислилася над питанням: що в мені доброго і що поганого? Найточніший метод і прийоми виховання будуть порожніми, якщо вони не приведуть до того, щоб людина подивилася на саму себе, замислилася над власною долею» [1, с. 5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми. Загальні питання виховання казкою знайшли відображення в працях Т. Грабенко, Е. Заїки, Т. Зінкевич-Євстігнєєвої та ін. Виховний потенціал казок В. Сухомлинського вивчали О. Господаренко, М. Масловська, Н. Озерна, Р. Шулигіна та ін.

Мета статті – вивчити потенціал авторських казок В. Сухомлинського у вихованні молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Василь Олександрович добре знався на народних традиціях, усній народній творчості, Біблії, історії. Саме звідти він черпав сюжети для своїх казок. У школі Вчитель створив «Кімнату казок». «Казка, – любив повторювати В. Сухомлинський, – це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови. Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена в яскравих образах. Казка – благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни. Патріотична ідея казки – у глибині її змісту, створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення. Казка виховує любов до рідної землі вже в тому, що вона – творіння народу» [3, с. 203].

Педагог створив сам понад тисячу казок, казки писали і його вихованці. Василь Олександрович стверджував, що фантастичні казкові образи відкривають дитині не тільки красу, а ще й істину, бо примушують співпереживати, битися серденьку, шукати виходу із ситуації, що склалася. Казки В. Сухомлинського – вічна мудрість життя, вони спонукають думати, робити висновки [4].

Величезний виховний потенціал казок для дітей В. Сухомлинського, які допомагають сформувати й розвинути в молодших школярів такі ціннісні орієнтири:

• духовні цінності;
• гуманістичні почуття;
• родинні цінності;
• естетичні почуття;
• бережливе ставлення до природи.

«Утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність до всього живого й красивого – елементарна азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа» [6].

Багато у Василя Олександровича пізнавальних казок. Вони знайомлять дітей із світом природи, звичками тварин, способом їх життя, особливостями поведінки. Зокрема в казці «Деркач і Ластівка» діти знайомляться з тим, що одні птахи летять у теплі краї – Ластівка, а інші, як Деркач, ідуть пішки. Та завдяки своїй наполегливості, ця пташка долає довгий шлях.

Ціна перемоги – це тяжка праця. Така мораль цієї казки.

Інший  мотив  казки  «Як  Їжачиха  приголубила  своїх  дітей».  У  казці розповідається про  те,  як Зайчик  скривдив маленьких  їжаченят,  бо вони гидкі  і  колючі. А матуся  заспокоїла  їх:  «Та  хіба ж ви колючі,  дітки мої рідненькі. Волоссячко на вас м’якеньке, як льон. Та ви ж пухкі, мов ті м’ячики» [4]. До цього ж циклу відноситься і казка «Перепел і Кулик». Коли Перепела куріпки запитали: «Де ж найкраще?». Кулик відповів: «У болоті. Бо воно рідне». «У житі – відповів Перепел, бо воно рідне» [4].

Допомагала казка Василя Олександровича виховати і справжнього патріота. «Казка, – на його думку, – благодатне джерело виховання любові до Батьківщини, яке нічим не можна замінити. Патріотична ідея казки – в глибині її змісту: створені народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця й розуму дитини могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення» [6, с. 117].

Казки В. Сухомлинського, які зібрані в його збірках «Казки школи під голубим небом», «Чиста криниця», «Вічна тополя», сприяють утвердженню доброчинності в молодших школярах. На практиці в школі ми можемо побачити, як казка допомагає пробудити в дітях зерна любові до Батьківщини, до свого народу, як вона зачаровує учнів початкової школи образністю рідного слова, красою української мови. Наприклад, казку «А що там за лісом?» можна використати з метою розвитку в дітей патріотичних почуттів, формування любові до навколишнього середовища, а казку «Чого ж ти вчора не шукав моїх окулярів?» – виховання поваги до старших, вдячності їм. Можливості виховання любові до рідної країни ми бачимо також у казках «Сонце заходить», «Лелеки прилетіли» та інших. Казка «Кашу варила, діток годувала» виховує любов до матері, повагу до неї, справедливість. Ці та інші казки допомагають дитині усвідомити такі складні поняття як Батьківщина, рідний край, патріотизм тощо.

Цілу низку оповідань і казок В. О. Сухомлинський присвячує темі філософії життя, місцю кожного в цьому житті на землі. Письменник-педагог дитячими вустами ставить запитання, на які школярам треба шукати відповідь разом з учителем, батьками, своїми ровесниками. Наприклад, дівчинці важко збагнути, як це могло бути, що її колись не було (оповідання «Як же все це було без мене?»), актуальне і вічне питання в дитячому світі. Його не можна ніяк обійти в спілкуванні з дітьми молодшого шкільного віку. Тому це оповідання Василя Олександровича й «працює» на сторінках сучасного підручника [10].

Яскравим прикладом художнього розв’язання філософської проблеми на рівні, доступному дітям, є оповідання «Соловей і жук». Гордий, самозакоханий Соловей виявляє нетерпимість до жука, який не співає, а гуде:

«Перестань гудіти. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було». На це Жук, сповнений власної гідності, відповів зухвалому Солов’ю:

- Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.

І дівчинка, ровесниця семирічних другокласників, якій за сюжетом казки, довелося стати арбітром у суперечці між тваринами, також робить дитячий, але по-дорослому правильний висновок: «Хай будуть і Соловей, і Жук». Потім подумала і додала: «Як же можливо без Жука?»

Такі самі аналоги маємо уже не в дитячому, а в нашому дорослому житті. Це є стрижнева, дуже важлива проблема нашого суспільства, суспільства, яке тільки спинається на ноги в набутті справжнього демократичного обличчя, вигляду. Цю думку варто підкреслити учням і на уроці тією мовою, тими словами, які вони у своєму віці можуть сприйняти [10].

Висновки. Педагогічні казки В. Сухомлинського нібито опосередковані, непомітні зовні, але активно та ефективно виховують у дітей найкращі почуття щиросердності і любові до всього прекрасного, формують перші навички людяності у взаєминах між юними особистостями, виховують духовні цінності, гуманістичні почуття, родинні цінності, естетичні почуття, бережливе ставлення до природи тощо.

Серед перспективних розвідок у цьому напрямі – дидактичний аспект використання казки в початковій школі.

Бібліографія

1. Деркач В. Примножуючи  спадщину Павлиського  добротворця / В. Деркач // Початкова школа. – 2000. – № 9. – С. 6–7.
2. Зинкевич-Евстигнеева Т. Путь к волшебству. Теория и практика сказкотерапии / Татьяна Зинкевич-Евстигнеева. – СПб. : "Златоуст", 1998. – 352 с.
3. Ковальчук В. І. Спогади про В. Сухомлинського / В. І. Ковальчук. – К., 1990. – С. 201–204.
4. Масловська М. Казковий світ Василя Сухомлинського [Електронний ресурс] / Марія Масловська. – Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua/
5. Ткаченко І. Жива вода криниці / І. Ткаченко // Освіта. – 1993. – № 10. – С. 6.
6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5-ти т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк, 1976. – Т. 4. – 1976. – 640 с.
7. Сухомлинський  В.  Куди поспішали мурашки : казки / Василь Сухомлинський. – К. : Веселка, 1981. – 20 с.
8. Сухомлинський  В. О.  Чиста  криниця / Василь Олександрович Сухомлинський.  – К. : Веселка, 1993. – 286 с.
9. Тренинг по сказкотерапии / [под ред. Т. Д. Зинкевич-Евстигнеевой]. – СПб : Речь, 2006. – 176 с.
10. Формування у молодших школярів ціннісних орієнтирів за творами В. О. Сухомлинського [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.refsua.com/