КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

21 May 2015 Last Updated: 21 May 2015

Юлія Холостенко
(Ізмаїл, Україна)

У статті обґрунтовані теоретичні засади процесу формування професійної компетентності майбутніх фахівців. Визначено основні ключові компетентності, яких повинен набути майбутній учитель у сфері організації дизайнерської діяльності учня школи першого ступеня.Йдеться про здатність на основі теоретичних знань, сукупності вмінь і навичок розвивати позитивну мотивацію дизайнерської діяльності особистості та її організації.

Запропоновано авторське бачення трактовки «дизайнерська діяльність молодших школярів».

Ключові слова: компетентність, компетентнісний підхід, компетенція.

В статье обоснованы теоретические принципы процесса формирования профессиональной компетентности будущих специалистов. Выделены ключевые компетентности, которые должен пробрести будущий учитель в сфере организации дизайнерской деятельности учащихся школы первой степени. А именно, способность на основе теоретических знаний, совокупности умений и навыков развивать позитивную мотивацию дизайнерской деятельности личности и ее организации.

Предложено авторское видение трактовки "дизайнерская деятельность младших школьников".

Ключевые слова: компетентность, компетентностный подход, компетенция.

There are reasonable theoretical principles of process of forming of professional competence of future specialists in the articles. The basic key are distinguished to the competence, that a future teacher must пробрести in the field of organization of designer activity students schools of the first degree. Namely capabilities on the basis of theoretical knowledge, totalities of abilities and skills to develop positive motivation of designer activity of personality and her organization.

Authorial vision of interpretation is offered "designer activity of junior schoolchildren".

Keywords: competence, competentative approach,competense.

Постановка проблеми. В умовах сучасної соціокультурної ситуації, яка характеризується стрімкими змінами в різних сферах життя українського суспільства і невпинним упровадженням нових інформаційних технологій, все більшого значення набуває проблема виховання інтелектуальної та творчо обдарованої особистості, здатної нестандартно мислити, відмовлятися від шаблонів і звичних способів діяльності в пошуках нового, спроможної керуватися потребою у творчій самореалізації. Саме тому підготовка майбутнього вчителя має бути спрямована на активний пошук інноваційних форм, методів, які стимулюють розвиток інтелектуальних сил, ініціативи, творчого потенціалу дитини вже з перших років її шкільного буття. Ось чому принципово важливо, щоб уже на етапі університетської підготовки майбутній учитель початкових класів набув компетентності в організації усього різновиду діяльності учнів, у тому числі й дизайнерської. Саме вона є найбільш продуктивною для розвитку духовності молодших школярів через інтеграцію науково-технічних і гуманітарних знань. До того ж дизайнерська діяльність дитини молодшого шкільного віку чи ненайповніше сприяє врахуванню закономірностей проектування, пізнання, функціональності, доцільності й гармонійності наочного та комунікативного в довкіллі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблему застосування компетентнісного підходу у професійній підготовці вчителя розглянуто в працях В.Аніщенко, В.Байденко, В.Болотової, В.Бондар, Є.Бондаревської, М.Волошиної, Т.Добутько, Б.Ельконіна, О.Жука, І.Зимньої, Н.Обозова, В.Краєвського, О.Овчарук, О.Пометун, М.Попової, В.Сєрікова, І.Фруміна, А.Хуторського.

Мета статті полягає у визначенні ефективних шляхів формування професійної компетентності майбутнього вчителя до організації ним дизайнерської діяльності молодших школярів, що становить проблемне поле педагогіки вищої школи, оскільки саме ця діяльність учня інтегрує науково-технічні й гуманітарні знання, сприяє засвоєнню особистістю закономірностей проектної культури, естетики, функціональності, доцільності й гармонійності наочного і комунікативного складових навколишнього середовища.

Саме це зумовило необхідність вирішення наступних завдань статті:проаналізувати вітчизняну та зарубіжну наукову літературу з проблеми дослідження; обґрунтувати теоретичні засади процесу формування професійної компетентності майбутніх фахівців і розкрито такі ключові поняття, як «компетентність», «компетенція», «компетентнісний підхід»; визначити базові компетентності професійної підготовки сучасного вчителя щодо організації ним дизайнерської діяльності молодших школярів; з’ясувати сутність поняття «дизайнерська діяльність».

Виклад основного матеріалу. Сучасні дослідники єдині у висновку, що професійна компетентність майбутнього фахівця стає основним системоутворюючим фактором, який визначає зміст освіти взагалі і педагогічної зокрема. Як зазначає О.Пометун, професійна компетентність має сформуватися в процесі навчання і містити знання, вміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості [1: 16].

Поняття «підхід» у загальному розумінні означає певну сукупність різноманітних засобів та прийомів, які діють певним чином на когось. У науковому розумінні поняття «підхід» тлумачиться як вихідна позиція, що складає основу дослідницької діяльності.

Домінантою компетентнісного підходу є компетентнісно-орієнтована освіта, яка спрямована на комплексне засвоєння знань та способів практичної діяльності, завдяки яким людина успішно реалізує себе в різних галузях своєї життєдіяльності [1:17].

Переважна більшість науковців вважає, що компетентнісний підхід в усіх сенсах і аспектах найбільш глибоко відображає модернізаційні процеси, що нині мають місце в усіх країнах Європи, а саме:

– гарантує високий рівень і результативність підготовки спеціаліста (Г.Лежнина);

– сприяє оновленню змісту педагогічної освіти (В.Антипова, К.Колесина, Г.Пахомова, І.Фрумін);

– посилює практичну орієнтацію освіти, вийшовши за рамки обмежень «зунівського» освітнього простору (А.Андреєв);

– орієнтує на побудову навчального процесу відповідно до очікуваного чи бажаного результату освіти (що буде знати й уміти студент «на виході») (І.Зимня).

Розгляд відповідних аспектів компетентнісного підходу в освіті пов’язаний із функціонуванням таких понять як «компетентність», «компетенція», «компетентний» тощо. Ці визначальні категорії компетентнісного підходу в педагогічній науці досить плідно розробляються і різнобічно розглядаються. Зауважимо, що в зарубіжній педагогіці поняття "компетентність" і "компетенція" ототожнюються. Англійські терміни competencies (множина від competency) та competence перекладаються як компетенції та компетентність. Як зазначає Е.Зачесова, говоримо: «мати компетенції», «бути компетентним».

Проблемі формування компетенцій і компетентностей в галузі підготовки вчителя початкової школи присвячені чисельні роботи вітчизняних і зарубіжних дослідників – В.Бондаря, О.Борзенкової, Ф.Гайнуллової, Н.Дмитрієвої, В.Кюршунової, Е.Мальцевої, О.Осипової, Т.Руденко, Т.Сорокіної, Т.Талманової, І.Шапошникової та інших; проте ще й досі не склалось єдиного розуміння щодо змісту і визначення. Як зазначає у цьому зв’язку О.Ситник, варто чітко відмежовувати поняття «компетенція» та «компетентність», враховуючи вітчизняні мовні стереотипи.

Так, на сьогоднішній день існують різні підходи європейських й українських учених до визначення змісту, сутності й співвідношення понять «компетентність» і «компетенція». Поняття «компетенція» традиційно вживається у значенні «коло повноважень», «компетентність» пов’язують із обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Виходячи з цього, О.Ситник вважає, що в педагогічному сенсі доцільно вживати термін «компетентність» [3: 2-9].

Проте, не всі вітчизняні науковці поділяють таку позицію, вважаючи, що обидва терміни мають право функціонувати у педагогічній науці, але кожному з них має відповідати власне визначення. Спроби дослідників дати визначення цим поняттям демонструють різне розуміння ними їхнього змісту.

Так, на думку С.Шишова, компетенція означає «загальну здатність, яка ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях і нахилах, які набуті під час навчання». А.Хуторський розглядає компетенцію як «готовність учня використовувати засвоєні знання, уміння і навички, а також способи його діяльності в житті для вирішення практичних і теоретичних завдань» [4: 61].

Згідно з трактуванням Г.Селевка, компетенцією є «освітній результат, який виявляється в підготовленості випускника й реальному володінні ним методами та засобами діяльності, у можливостях справлятися з поставленими завданнями; форма поєднання знань, умінь і навичок, яка дозволяє ставити і досягати мети в перетворенні оточуючого середовища» [2: 139].

Таким чином, аналіз різних точок зору на тлумачення поняття «компетенція» дозволяє виділити суттєві ознаки цієї категорії:

• загальна здатність до професійної діяльності;

• сукупність особистісних якостей, необхідних для продуктивної діяльності;

• готовність виконувати практичні завдання;

• підготовленість випускника до реалізації практичних цілей у процесі предметної діяльності.

Поняття «компетентність» теж має неоднозначне визначення А.Хуторський уважає, що компетентність полягає у «…володінні людиною відповідною компетенцією, яка включає її особистісне ставлення до цієї компетенції й предмету діяльності» [4: 60].

Згідно з думкою В.Ягупова, компетентність – це «підготовленість до здійснення певної професійної діяльності та наявність професійно важливих якостей фахівця, які сприяють цій діяльності» [5: 6].

Отже, щоб сформулювати більш чітке визначення поняття «компетентність», доцільно виокремити суттєві ознаки, що наводяться сучасними науковцями у визначеннях цієї категорії. В сучасній педагогічній літературі стосовно «компетентності» здебільшого акцентується увага на таких параметрах: здатність приймати рішення; особистісні якості до забезпечення необхідного результату на робочому місці; сукупність індивідуальних здатностей, необхідних для виконання професійних обов’язків; володіння людиною відповідною компетенцією та ставлення до предмету діяльності; інтегральну якість особистості, що проявляється у здатності та готовності до діяльності.

Наведемо тлумачення компетентності стосовно професійної освіти, оскільки саме це є важливим у контексті нашого дослідження. Так, професійну компетентність учителя Н.Кузьміна розглядає як професійно-педагогічну компетентність, сутність якої, на думку автора, полягає в ототожненні з обізнаністю педагога у спеціальній, методичній та психологічній галузях. Професійно-педагогічна компетентність – це сукупність умінь педагога – суб’єкта педагогічних дій – структурувати наукові та практичні знання з метою кращого вирішення педагогічних задач.

Таким чином, ефективність професійної підготовки майбутнього фахівця та якість освіти загалом визначаються рівнем сформованості професійної компетентності сучасного вчителя. Цей процес передбачає оволодіння теоретичними знаннями, розвиток практичних умінь та навичок, формування особистісних властивостей та професійних здібностей, спрямованих на успішну реалізацію педагогічної діяльності

Професійна компетентність є складним особистісним, професійним і суто інтелектуальним утворенням, яке формується у процесі підготовки у ВНЗ, а вже розвивається і вдосконалюється у професійній діяльності.

Є всі підстави стверджувати, що невід’ємною складовою компетентності вчителя є його здатність до творчої діяльності. Саме досвід діяльності, а не знання, уміння, навички (тобто інформаційна і діяльнісна компоненти компетентності) робить особистість компетентною.

Ось чому принципово важливо, щоб вже на етапі університетської підготовки майбутній учитель початкових класів набув компетентності в організації всього різновиду творчої діяльності учнів, у тому числі й дизайнерської. Cутність дизайнерської діяльності як художнього і педагогічного явища на сучасному етапі полягає в органічній єдності відповідного обсягу спеціальних знань та розвитку творчих якостей особистості. Аналіз наукових джерел дає підстави вважати, що сучасну дійсність вирізняє пошук принципово нових орієнтирів у формуванні особистості, саме тому інноваційний характер дизайнерської діяльності цілком природно привертає посилену дослідницьку увагу (Л.Левчук, В.Лозовий, О.Оніщенко та ін.). Зазначимо, що дизайнерська і педагогічна діяльність мають деяку подібність. Дизайнерська діяльність спрямована на перетворення наочного світу й образу людини у вирішенні конкретних, практичних, утилітарних завдань (В.Глазирев). Педагогічний сенс дизайнерської діяльності полягає в допомозі особистості стати успішнішою, щасливішою, розумнішою через ушляхетнюючу дію краси і доцільності. Не менш суттєвим є і те, щоб майбутній класовод сприймав на рівні переконань той факт, що результатами його впливу на особистість дитини в означеному плані слугують:

• збагачення внутрішнього світу сучасним розумінням ролі проектної практики і дизайнерської діяльності;

• здобуття досвіду творчого самовираження і розуміння внутрішнього світу;

• розвиток інтелектуальних навичок аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення;

• вдосконалення комунікативних навичок, емпатії та рефлексії школярів;

• формування професійного тезаурусу дизайнера, розуміння і практичного вживання «мови» дизайну, дизайн-аналізу;

• розширення меж кордонів творчого потенціалу;

• віра в себе й у власні творчі можливості;

• бажання отримувати знання і духовно зростати.

Вищезазначене дозволяє з’ясувати змістове навантаження поняття «дизайнерська діяльність», виходячи із сучасного розуміння феномена «діяльність». А саме: під поняттям «діяльність», ми розуміємо вияв активності суб’єкта, яка спрямована на особливу взаємодію з навколишнім середовищем. А якщо спиратися на певну сформованість дизайнерського мислення, то йдеться про задоволення потреби в удосконаленні оточуючого за законами досконалості, краси і довершеності.

Отже, дизайнерська діяльність, саме учнів початкової школи – це пізнавально-перетворювальна діяльність, що спрямована на усвідомлення дитиною об’єктів соціальної дійсності як цінності, здатності до самостійного опанування інтегрованих знань, умінь і навичок у галузі довкілля, дизайнерської культури, на розвиток внутрішньої мотивації як підґрунтя вияву творчої індивідуальності та оволодіння змістом дизайнерської майстерності.

Дизайнерська діяльність учня початкової школи виконує такі специфічні функції: комунікативна (дозволяє розширити можливості для спілкування); творча (сприяє створенню умов для вияву й розвитку творчого потенціалу особистості); ціннісно-орієнтаційна (спрямована на раціональне осмислення учнями загальнолюдських і національних цінностей, усвідомлення особистої причетності до світу в усіх його проявах, становлення учнів як суб'єктів соціальних відносин); терапевтична (відволікає дітей від сумних подій, знімає нервове напруження, страхи, сприяє оптимізму й піднесеному настрою, забезпечує позитивний емоційний стан); рекреаційна (спрямована на зняття перевтоми, психологічного перенапруження, відтворення фізичних, інтелектуальних та емоційних сил дитини). Зауважимо, що зазначені функції реалізуються у взаємозв'язку.

З урахуванням вищезазначеного, слід додати, що специфіка дизайнерської діяльності саме молодшого школяра полягає ще й у тому, що вона пронизує всі провідні види діяльності дитини – гру, навчання, працю. Операційний же бік такої діяльності тісно пов’язаний із тим, що і дія, і операції (як елементи дизайнерської діяльності) безпосередньо пов’язані здебільшого із стимулюванням з боку дорослих, зокрема вчителя. Отже, постає необхідність організації такої діяльності, яка, з одного боку, спрямована на формування духовності як вищого рівня її розвитку, а з іншого – виступає своєрідним каналом, що призводить до здатності дитини, як «бачити» у довколишньому світі «високодуховне», так і творити «за законами досконалості і краси».

Вважаємо за доцільне ознаками організації розцінювати: чітке планування (дає змогу визначити мету, конкретні завдання, передбачити найефективніші засоби і шляхи розв’язання), створення умов для її доступності (етапність організації), збагачення виховного потенціалу (високодуховна спрямованість: інтелектуального, творчого, культурного потенціалу), контроль та звітність (об’єктивна оцінка індивідуальних особливостей досягнення мети, зіставлення запланованих та отриманих результатів).

Відтак, організація дизайнерської діяльності учня передбачає сукупність цілеспрямованих педагогічних дій, які спрямовані на формування духовності як вищого рівня її розвитку, саме ця діяльність виступає своєрідним каналом, що призводить до здатності дитини, з одного боку, бачити у довколишньому світі «високодуховне», а з іншого – творити «за законами досконалості і краси». Намагаючись сформувати готовність майбутнього вчителя до компетентної організації дизайнерської діяльності молодших школярів, ми виходили з принципової значущості для студента: по-перше, знання компонентного складу будь-якої діяльності (суб’єкт та його потреби; мета, що сприяє «перетворенню» предмета діяльності – в об’єкт; засіб реалізації діяльності; результат); по-друге, усвідомлення на рівні переконань, що дизайнерська діяльність відноситься до тих природних видів, які приваблюють дитину молодшого шкільного віку через притаманне їй бачення нестандартного не стільки у звичному, скільки саме в тому, що привертає зацікавлення, інтерес або складає її потребу у власному проектуванні певного явища, можливість у такий спосіб самореалізуватися.

Виходячи із результатів психологічних досліджень феноменології діяльності (П.Анохін, М.Бернштейн, В.Давидов, О.Леонтьєв, О.Лурія, С.Рубінштейн), є всі підстави прогнозувати, що готовність учителя початкових класів – як результат його предметної підготовки у вищій школі – лежить у площині його спроможності здійснювати педагогічну підтримку дитини молодшого шкільного віку в окресленні, актуалізації, спрямуванні зусиль на предмет саме дизайнерської діяльності. Таке припущення зумовлене розумінням, що предметність будь-якої діяльності (не є виключенням і дизайнерська) виступає найголовнішою характеристикою цього психологічного явища. Дизайнерській діяльності, як будь-якій іншій, властива суб’єктивність, тобто залежність від досвіду дитини, її потреб, установок; саме цим і пояснюється вибірковість такої діяльності з боку дитини. Відтак, учитель має бути обізнаним у цьому плані задля компетентної організації дизайнерської діяльності молодшого школяра. Додамо, що аналіз продуктивної предметної діяльності творчих учителів школи першого ступеня півдня Одещини, дозволяє стверджувати, що принципово важливого значення набувають принаймні дві обставини.

Перша з них – це усвідомлення педагогом на рівні переконань виключної ролі дизайнерської діяльності задля духовного розвитку дитини, розширення форм пізнання нею оточуючого світу, формування ціннісного її ставлення до національних естетико-моральних імперативів, а також набуття специфічних умінь і навичок здійснення продуктивних дій у доступних для неї формах – конструювання, ліплення, малювання, посильній участі у суспільно-корисній праці та розв’язанні учбових завдань.

І друга обставина: розуміння педагогом того положення, що виникнення і розвиток усіх психічних новоутворень у молодшого школяра відбувається саме у цій провідній діяльності, а тому, дбаючи про закладення початків дизайнерського мислення особистості, все ж принципово важливо актуалізувати і використовувати змістово-процесуальні ресурси учбової діяльності учнів початкових класів.

Аналіз результатів досліджень науковців та творчої діяльності педагогів-практиків свідчить, що важливими складовими процесу підготовки майбутніх учителів мають стати спеціальні знання та вміння, які складають підґрунтя їх готовності до організації дизайнерської діяльності учнів. Розвиваючи творчу активність дітей молодшого шкільного віку у процесі їх дизайнерської діяльності, майбутній учитель має набути відповідної професійної компетентності принаймні у трьох аспектах:

• дизайнерській — система знань з дизайну як галузі людської діяльності та її результатів;

• психологічній — особливості дизайнерського мислення;

• педагогічній — форми, методи і прийоми навчання вмінь і навичок дизайнерської діяльності та формування на цій основі дизайнерського мислення.

Висновки. Отже, найсуттєвим результатом професійної підготовки майбутнього педагога виступає його готовність до організації дизайнерської діяльності учнів, що вимагає поєднання в собі трьох іпостасей: художника, проектувальника та власне педагога.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми, яка є багатогранною. Подальші наукові пошуки вбачаємо у вивченні процесу розвитку професійної компетентності художника-педагога щодо стимулювання дизайнерської діяльності учнів основної і старшої загальноосвітньої школи, з імплементацією визначених принципів формування готовності до організації дизайнерської діяльності учнівської молоді у професійну підготовку фахівців мистецтвознавчого напряму.

БІБЛІОГРАФІЯ

Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / [під заг. ред. О.В.Овчарук]. – К. : К.І.С., 2004. – С. 16–25 – (Бібліотека з освітньої політики).
СелевкоГ. Компетентности и их классификация / Г. Селевко // Народное образование. – 2004. – № 4. – С. 138–143.
СитникО.П. Професійна компетентність вчителя / О. П. Ситник // Управління школою. – 2006. – № 14. – С. 2–9.
ХуторскийА.В. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования / А. В. Хуторский // Народное образование. – 2003. – № 2. – С. 58–64.
Ягупов В. В. Компетентнісний підхід до підготовки фахівців у системі вищої освіти / В. В.Ягупов, В. І. Свистун // Наукові записки НаУКМА. Серія «Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота». – 2007. – Т. 71. – С. 3–8.