ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Надія Граматик
(Ізмаїл, Україна)

Анотація. В умовах оновлення загальноосвітньої підготовки молодших школярів відповідно до завдань нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти постає проблема оновлення змісту й структури професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів.

Зокрема, реалізація в навчально-виховному процесі вищого навчального закладу особистісно орієнтованого підходу є стратегічним напрямом розвитку професійної освіти, підвищення її якості та конкурентоспроможності.

У зв’язку з цим підготовка майбутніх учителів початкових класів до викладання природознавства повинна орієнтуватися на формування особливої природничо-наукової компетентності вчителя із залученням механізмів особистісно орієнтованого навчання.

Ключові слова: компетентність, природничо-наукова компетентність учителя, особистісно орієнтоване навчання.

Аннотация. В условиях обновления общеобразовательной подготовки младших школьников в соответствии с задачами новой редакции Государственного стандарта начального образования возникает проблема обновления содержания и структуры профессиональной подготовки будущего учителя начальных классов.

В частности, реализация в учебно-воспитательном процессе вуза личностно ориентированного похода является стратегическим направлением развития профессионального образования, повышения его качества и конкурентноспособности.

В связи с этим подготовка будущих учителей начальных классов к преподаванию естествознания должна ориентироваться на формирование особой естественно-научной компетентности учителя с привлечением механизмов личностно ориентированного обучения.

Ключевые слова: компетентность, естественно-научная компетентность учителя, личностно ориентированное обучение.

Abstract. In terms of renewal of general education primary school children in accordance with the objectives of the new version of State standard of primary education, there is a problem updating the content and structure of training future teachers of primary school.

In particular, the implementation in the educational process of higher education institution individual approach is strategic course of vocational education, improving its quality and competitiveness.

In this regard, training of primary school teachers to teach natural science should focus on the formation of special natural and scientific competence of teachers, involving mechanisms learner centered learning.

Key words: competence, competence natural sciences teacher, learner-centered teaching.

Постановка проблеми. Зміна парадигми освітньої системи підготовки фахівців актуалізує проблему щодо вдосконалення професійної підготовки педагогів відповідної галузі з високим рівнем професіоналізму, спроможних використовувати здобуті знання для конкурентоспроможної діяльності у будь-якій сфері громадського життя.

Модернізація початкової загальної освіти скерована на посилення предметної компетентності молодших школярів, зокрема природничої. Тому вимоги до природничо-наукової компетентності майбутнього вчителя початкових класів у цьому напрямі посилюються.

У зв’язку з цим постає проблема природничої підготовки студентів, яка сприяє формуванню цілісного уявлення про наукову картину світу. Реалізація окреслених завдань багато в чому залежить від шляхів удосконалення вищої освіти, впровадження сучасних особистісно орієнтованих педагогічних технологій, які надають студенту право і можливість вільного вибору освітньої траєкторії, відповідно до рівня його знань і вмінь, індивідуальних здібностей та пізнавальних потреб.

Усе вищезазначене актуалізує проблему формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів початкових класів в особистісно орієнтованому освітньому середовищі.

Аналіз останніх досліджень. Проведений аналіз наукових досліджень свідчить, що проблема формування предметної компетентності в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців цікавить багатьох учених (А.Алексюк, В.Бондар, Н.Дем'яненко, А.Капська, А.Маркова, А.Нікуліна, Л.Нічуговська та ін.).

Теоретичні та методологічні аспекти формування професійної компетентності знайшли своє відображення у роботах Б.Гершунського, В.Краєвського, Г.Селевко, Ю.Татура, на думку яких, компетентнісний підхід зумовлює зміну мети та завдань підготовки майбутніх учителів. Крім того, на сьогодні захищено ряд дисертаційних досліджень, у яких здійснено спроби вирішення окремих питань окресленої проблеми.

Проблемі компетентнісно зорієнтованої освіти майбутнього вчителя присвячені дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних учених: І.Беха, Н.Бібік, А.Богуш, М.Вашуленка, Л.Ващенко, О.Вознюк, І.Зимньої, Е.Зеєра,  Б.Ельконіна,  Т.Пєтухової, О.Пометун, В.Сєрікова, О.Савченко, С.Цимбал, С.Шишова та ін. Аналізуючи наукові джерела, можна зробити висновок, що більшість дослідників під компетентністю розуміють спеціально структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, яких набувають у процесі навчання. Проте професійну компетентність майбутнього фахівця трактують як інтегральну характеристику, що визначає готовність і здатність на професійному рівні виконувати свої посадові та фахові обов’язки відповідно до сучасних теоретичних та практичних надбань, професійного і життєвого досвіду, цінностей і здібностей [7].

Окремі аспектидосліджуваної проблеми знайшли відображення у наукових працях, де висвітлені питання професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя (О.Абдулліної, С.Архангельського, Ю.Бабанського, О.Глузмана, І.Зязюна, Е.Карпової, Л.Коваль, Н.Кузьміної, О.Мороза, В.Сластьоніна, В.Семиченко, Г.Сухобської, Н.Тализіної, Н.Хміль, З.Шабалиної, О.Щербакова та інших дидактів). У своїх публікаціях автори наголошують на необхідності забезпечення суттєвого зростання предметної, методичної та наукової компетентності в процесі підготовки майбутнього вчителя як високопрофесійного фахівця, спроможного до ефективної професійної діяльності. У зв’язку з цим цілком очевидно, що особливої актуальності набуває проблема якості фахової підготовки вчительських кадрів для початкової школи, зокрема формування природничо-наукової компетентності як складової загальної професійної компетентності.

Формулювання цілей статті. Мета статті – розглянути особливості формування природничо-наукової компетентності в майбутніх учителів початкових класів в особистісно орієнтованому освітньому просторі вищого навчального закладу .

Виклад основного матеріалу. В умовах оновлення освітньої діяльності країни перед вищою школою постає ряд завдань, серед яких основне місце посідає проблема компетентнісного підходу до фахової підготовки майбутніх учителів початкових класів. Вона актуалізується в змісті державних нормативно-правових документів (Закон України «Про вищу освіту», Національна доктрина розвитку освітиУкраїни у ХХІ столітті, Державний стандарт початкової освіти), де особлива увага приділяється впровадженню компетентнісно спрямованої освіти на засадах особистісно зорієнтованого й діяльнісного підходів.

Оновлення Державного стандарту початкової школи вимагає від учителів переходу на новий рівень роботи з учнями. Вчитель початкових класів є першою ланкою у запровадженні нововведень, саме він готує підґрунтя для успішного навчання учнів в основній та старшій школі.

Незаперечно, що праця вчителя початкових класів є складною і насиченою. З метою успішного виконання своїх професійних обов’язків у майбутніхучителів початкових класів має бути сформовано комплекс компетентностей, дояких належить і природничо-наукова.

Під природничо-науковою компетентністю розуміють набуту в процесі навчання інтегровану здатність учнів, що включає оволодіння понятійно-термінологічним апаратом природничих наук; засвоєння предметних знань та усвідомлення фундаментальних ідей і принципів природничих наук, зокрема суті основних законів і закономірностей природи, що дають змогу зрозуміти перебіг природних явищ і процесів; формування ціннісних орієнтацій на збереження природи, гармонійну взаємодію людини і природи, а також ідей сталого розвитку суспільства [6].

Як відомо, саме знання, котрі є підґрунтям професіоналізму в цілому, зумовлюють рівень професійної компетентності майбутнього вчителя. Так, С.Гончаренко пояснює професійну компетентність як оволодіння особистістю необхідною сукупністю знань, умінь і навичок, що визначаються сформованістю педагогічної діяльності, спілкування особистості як носія означених цінностей, ідеалів і свідомості [4: 383]. Тому природничо-наукова компетентність майбутніх учителів початкових класів значною мірою залежить від рівня та якості наявних у них природничих знань.  Розв’язання цього складного завдання здійснюється черезпошук змісту, форм, методів, моделей і технологій навчання.

Провідною умовою формування природничо-наукової компетентності є технологія особистісно орієнтованого навчання майбутніх учителів початкових класів.

Загальний аналіз сутності поняття особистісно орієнтованого навчання здійснили І.Бех, В.Сєріков, О.Савченко, М.Ярмаченко та І.Якиманська, які вважають, що мета особистісно орієнтованого навчання полягає в поєднанні виховання та освіти в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку особистості, підготовки її до життєтворчості.

Так, під особистісно орієнтованим підходом І.Бех розуміє виховання, яке орієнтоване на людину, і шукає шляхи, як найкращим чином задовольнити пізнавальні потреби особистості, вирішити проблеми її розвитку і підтримки.

О.Савченко визначає особистісно орієнтоване навчання як «організацію навчання на засадах глибокої поваги до розвитку» з метою формування у процесі навчально-виховної взаємодії цілісної особистості, яка усвідомлює свою гідність і поважає інших людей [9: 305].

Особистісно орієнтоване навчання – це навчання, центром якого є особистість, самобутність, самоцінність, де суб’єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти [8].

В контексті забезпечення умов успішного функціонування системиособистісно орієнтованого навчання студентів вищих навчальних закладів, на думку О.Горбатюк, видається особливо актуальним визначення кінцевим результатомосвіти не власне навченості студентів як оволодіння ними знаннями,уміннями, навичками, а становлення особистості – самобутньої,унікальної, творчої, що має власні цілі й цінності у житті. Головнимфактором досягнення результату в цьому процесі є активна життєвапозиція самого студента, ступінь реалізації його пізнавальної активності[5].

На основі вищезазначеного під особистісно орієнтованим навчанням майбутніх учителів слід розуміти багатовимірну систему впливу на студентів, у процесі якого відбувається особистісне зростання фахівців, здатних самостійно та компетентно вирішувати завдання нового часу.

В початковій школі природничо-наукові знання складають значну частину змісту предмета «Природознавство», який поєднує в собі елементи географічних, ботанічних, зоологічних, екологічних, анатомічних, фізіологічних та гігієнічних знань. Тому природнича освіта студентів є важливою складовою фахової підготовки майбутнього вчителя початкових класів, яка потребує інтегративного підходу до цілісного засвоєння природничих знань,розуміння взаємозв'язків у природі.

Умовою формування цілісних знань про живу природу є наступністьнавчання. Для забезпечення наступності необхідні наскрізні закономірності,на основі яких пояснюються, систематизуються знання при переході відодного розділу, теми чи предмета до наступного, однієї ланки навчання донаступної. Водночас цілісність знань про той чи інший об’єкт, у тому числі й про живу природу, досягається шляхом виявлення однотипних сутностей велементах знань і об’єднанням їх на основі сутнісних зв’язків. Сутніснізв’язки наступності й цілісності знань виявляються на основі законів ізакономірностей [11].

Одним із напрямів удосконалення природничої підготовки є навчання студентів у предметномусередовищі, побудованому на інтеграції курсів теоретичних основ вивчення природничих дисциплін та методики їх викладання. Інтегративний підхід забезпечує єдність танеперервність професійної підготовки майбутніх учителів, що відповідає цілям формування природничо-наукової компетентності.

Формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів початкових класів здійснюється при вивченні таких навчальних дисциплін, як от: «Основи природознавства», «Основи екології», «Анатомія, фізіологія, патологія дітей з основами генетики», «Валеологія», основна мета яких полягає у засвоєнні системи інтегрованих знань про природу і людину необхідних майбутньому фахівцеві для оволодіння науково-методичними знаннями, уміннями і навичками викладання природознавчого матеріалу в початковій школі.Крім того, зміст навчальних дисципліни дозволяє застосування інноваційних методик та різних засобів навчання, що сприятиме у свою чергу формуванню професійної компетентності студентів.

Зауважимо, що процес формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів полягає у позитивній педагогічній взаємодії викладачів і студентів. Тому лише вміле використання особистісно орієнтованих підходів до формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі їх фахової підготовки принесе бажані результати.

З огляду на це, навчально-пізнавальний процес необхідно спрямовувати на формування у майбутніх учителів природничо-наукової компетентності, застосовуючи не лише традиційні, але й нетрадиційні форми роботи, а саме: навчальну дискусію, аналіз педагогічних ситуацій, ділові та рольові ігри, творчі проекти, науково-дослідницьку діяльність, а також педагогічні технології: створення ситуації успіху, ситуації вибору, опора на суб’єктивний досвід студента, розкриття особливостей їх використання на лекційних і практичних заняттях.

Так, на нашу думку, особистісно орієнтований підхід до формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів початкових класів передбачає:

- визначення змісту природничої освіти майбутньої професійної діяльності;

- стимулювання пізнавальної активності на різних етапах професійної підготовки;

- застосування нетрадиційних методів і форм навчання студентів;

- впровадження педагогічних технологій у навчально-виховний процес.

Чільне місце в системі формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів початкових класів посідає навчальний курс «Основи природознавства», пріоритетами якого є діяльнісний підхід до пізнання навколишнього світу, робота з різними джерелами інформації для розв’язання проблемних завдань. З метою підвищення мотивації студентів до вивчення природознавства необхідно забезпечити демонстрацію ролі природничо-наукових знань для оволодіння фахом.

Стимулюючим чинником у цьому є використання на лабораторних заняттях з основ природознавства нескладних дослідів, вимірювань, проведення спостережень, дослідницьких практикумів, опрацювання різних інформаційних джерел. Таким чином, зміст навчального курсу «Основи природознавства» повинен мати професійно спрямований характер.

Процес формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів на основі особистісно орієнтованого підходу необхідно спонукати на стимулювання їх позитивної мотивації до пізнавальної діяльності, що сприяє розумінню студентами важливості природничих знань, необхідності їх постійного оновлення. Тому одним із напрямів формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів є залучення студентів до науково-дослідної роботи. Як правило, це проблемні групи, наукові гуртки, які є найбільш масовою формою науково-дослідницької творчості студентів, що об’єднує однодумців, котрі зосереджені на предметі, бажають закріпити й поповнити свої знання.

Важливе місце в особистісно орієнтованому навчанні посідають інтерактивні технології, які передбачають моделювання життєвих ситуацій, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Інтерактивні технології у практичних завданнях та у самостійних видахроботи активізуютьпізнавальний пошук студентів при виконанні творчих завдань. Сучасна методика накопичила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших  («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати.

Серед ігрових технологій надається перевага дидактичним, стрижнем яких виступає навчальна проблема, а також діловим, основою яких є складання фрагментів інтегрованих занять, завдань на основі міжпредметних зв’язків, проведення рольової гри, розробка бесід тощо.

Використання інноваційних технологій навчання, інформатизація освітнього простору, що вносять докорінні зміни в систему навчання та виховання, вимагають розробки якісно нового рівня змістового, організаційно-методичного та практико орієнтованого забезпечення освітніх процесів. Так, з метою підвищення якості формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів застосовуємо технологію модульного об’єктивно-орієнтованого навчального середовища у вигляді тестових завдань до кожного змістового навчального модуля, що у свою чергу підвищує мотивацію студентів до навчання, забезпечує прозорість та об’єктивність процесу оцінювання результатів навчання. Необхідно зазначити, що використання під час проведення лабораторних занять програмного продукту «віртуальна лабораторія» суттєво підвищує зацікавленість студентів у вивченні предметів і є додатковим мотивуючим фактором.

Висновок. Таким чином, саме особистісно орієнтований підхід до формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів початкових класів задовольняє потреби вдосконалення їх сучасної фахової підготовки.

Ефективність формування природничо-наукової компетентності залежатиме від змісту вивчених природничих дисциплін, їх професійної спрямованості, відповідності сучасним вимогам освіти, вибору методів, форм і засобів навчання.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Бех І. Д. Особистісно-зорієнтоване виховання : науково-методичний посібник / Іван Дмитрович Бех – К., 1998. – 204 с.
2. Білецька Г.А. Природничо-наукова компетентність у структурі професійної компетентності фахівця-еколога / Г.А. Білецька, В.В. Басіста // Методика навчання природничих дисциплін у вищій та середній школі (ХХ Каришинські читання): зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, 29-30 травня / [за заг. ред. проф. М.В. Гриньової]. – Полтава, 2013. – С. 33-35.
3. Войтович О.П. Формування професійної компетентності майбутніх учителів природничих предметів / О.П. Войтович // Вісник Житомирського державного університету. Випуск 6 (72).  Серія: Педагогічні науки, 2013. – С. 106-110.
4. Гончаренко С.У. Український педагогічний енциклопедичний словник / С. У. Гончаренко. – [вид. друге, доп. й виправл.]. – Рівне : Волинські обереги, 2011. – 552 с.
5. Горбатюк О.  Забезпечення умов успішного функціонування системи особистісно-орієнтованого навчання студентів вищих навчальних закладів/ О. Горбатюк //Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету. – 2013. - Ч. 1. – С. 42-47. - Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/j-pdf/znpudpu
6. Гринюк О.С. Формування природничо-наукової компетентності учнів в умовах інтеграції змісту біологічного компонента цілісної природничо-наукової освіти / О.С. Горбатюк //Технології інтеграції змісту освіти : зб. наук. пр. / [ред. кол., головн.ред. В. Р. Ільченко]. – Полтава: ПОІППО, 2013. – Вип. 5. - С.190-195
7. Жигайло О. Методична компетентність як інтегральна характеристика фахової підготовки майбутнього вчителя початкових класів // Щомісячний науковий журнал «Молодь і ринок» №7 (липень), 2014. – С. 21-24.
8. Машкіна Л.А.Підготовка майбутнього педагога до реалізації особистісно орієнтованого навчання / Л. А. Машкіна // Педагогічний дискурс. – 2013. – Випуск 14. - С. 315-318.
9. Педагогічний словник / за ред. Ярмаченка М. Д. – К. : Пед. думка, 2001. – 516 с.
10. Приходько С.В. Формування природничо-наукової компетентності студентів педагогічного училища – майбутніх вчителів початкових класів / С.В. Приходько // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. – Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2010. – Режим доступу: ›prihodkos/attachments/article/
11. Рибалко Л. М. Наступність у формуванні цілісних знань про живу природу в учнів 57 класів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.09 «Теорія навчання» / Л. М. Рибалко. – К., 2008. – 24 с.

Граматик Надія Василівна – кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри загальної і соціальної педагогіки та початкової освіти Ізмаїльського державного гуманітарного університету