ВІЗУАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ ВЧИТЕЛЯ
Тетяна Довга
(Кіровоград, Україна)
Анотація. В статті представлено візуально-комунікативні характеристики особистісно-професійного іміджу вчителя. Розкрито сутність понять: "візуальна привабливість", "комунікативна привабливість". Охарактеризовано складники візуальної привабливості вчителя: зовнішній вигляд і педагогічний артистизм. Наведено вимоги до одягу як важливого елемента зовнішнього вигляду вчителя. Комунікативну привабливість педагога розкрито в контексті педагогічного спілкування та засобів його реалізації: комунікативних здібностей, комунікативними умінь та комунікативної поведінки. Показано роль комунікабельності та комунікативності як рис, що забезпечують ефективність професійно-педагогічної комунікації. Комунікативний імідж учителя визначено як комплекс візуально-комунікативних характеристик та професійно-педагогічних якостей.
Ключові слова: учитель, особистісно-професійний імідж, візуально-комунікативні характеристики, професійно-педагогічна комунікація, комунікативний імідж.
Аннотация. В статье представлены визуально-коммуникативные характеристики личностно-профессионального имиджа учителя. Раскрыта сущность понятий: "визуальная привлекательность", "коммуникативная привлекательность". Охарактеризованы составляющие визуальной привлекательности учителя: внешний вид и педагогический артистизм. Приведены требования к одежде как важному элементу внешнего вида учителя. Коммуникативная привлекательность педагога раскрыта в контексте педагогического общения и средств его реализации коммуникативных способностей, коммуникативных умений и коммуникативного поведения. Показана роль коммуникабельности и коммуникативности как черт, обеспечивающих эффективность профессионально-педагогической коммуникации. Коммуникативный имидж учителя определен как комплекс визуально-коммуникативных характеристик и профессионально-педагогических качеств.
Ключевые слова: учитель, личностно-профессиональный имидж, визуально-коммуникативные характеристики, профессионально-педагогическая коммуникация, коммуникативный имидж.
Abstract. In the article presented visual-communication characteristics personal-professional image of teacher. The meanings of the concepts «visual appeal», «communicative attraction» were disclosed. The components of the visual appeal of the teacher: the appearance of artistic and pedagogical was characterized. The requirements to clothing as an important element the teacher’s appearance were submitted. Communicative attractiveness teacher’s treatment was disclosed in the context of communication and means of implementing communication skills, communication skills and communicative behavior. The role of sociability and communication as the feature to ensure the effectiveness of professional pedagogical communication was showed. Communicative image of the teacher is defined as a set of visual communication features and professional-pedagogical skills.
Keywords: teacher, personal-professional image, visual communication characteristics, professional and pedagogical communication, the communicative image.
Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку освіти набуває особливого значення пошук потенційних можливостей удосконалення професійно-педагогічної комунікації в умовах навчально-виховного процесу середньої школи. Сьогодні педагоги мають можливість скористатися інноваційними технологіями та засобами, що забезпечують результативність освітнього процесу, сприяють особистісному та професійному самовдосконаленню вчителя.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. До ефективних засобів комунікативного впливу на учнів сьогодні віднесений професійний імідж учителя, дослідженню якого присвячені роботи А.Калюжного, О.Перелигіної, О.Петрової, Г.Почепцова, В.Шепеля та ін.). Окремі аспекти іміджу педагога висвітлені в роботах Н.Гузій, А.Гончарова, Ф.Джалілової, В. Ісаченко, О. Ковальової, Л.Ковальчук, А. Кононенка, Т.Кузнєцової, Л.Мітіної, Н.Павловської, А. Савостьянова, І. Федосової та ін.
Одним з ефективних засобів педагогічного впливу на учнів вважається професійний імідж учителя. Поняття "імідж" вперекладі з англійської (image) – образ,подоба. У змістцього поняття з самого початку закладено "вміння подобатися людям"(за В.Шепелем).
Метою даної статті є дослідження візуально-комунікативних характеристик особистісно-професійного іміджу вчителя, ролі комунікативного іміджу в процесі професійно-педагогічної комунікації.
Виклад основного змісту. Більшість дослідниківіміджу вчителя(Н.Гузій, А.Калюжний, Л. Ковальчук,Т.Кузнєцова, Л. Мітіна, О.Перелігіна, О.Петрова,Г.Почепцов, В. Шепельтаін.) використовують вйого описіпоняття "чарівність"," "візуальність", "артистизм", "харизма" тощо, які забезпечують привабливість особистості. Основоположнимиіміджевимихарактеристиками вчителя вважаються візуальна та комунікативна привабливість.
Візуальна привабливість. Ефект першого враження про людину базується на візуальному сприйнятті. Саме тому візуальна привабливість так важлива. За даними психологічних досліджень зовні привабливі люди легше домагаються симпатій оточуючих. Візуальна привабливість – це не лише досконалі фізичні дані, але й зовнішні прояви внутрішніх – загальнолюдських та професійних якостей особистості. Вплив учителя на учнів залежить від того, наскільки його образ є привабливим та викликає до себе довіру останніх.
ДослідникВ.Шепельвиводить поняттяіміджузвізуального образу, нагадуючи про те, що, насамперед, це –візуальна привабливістьособистості: "Щасливий той, хто володієвідБогапривабливиміміджем.Але, якправило,багато хто знаходитьсимпатіюлюдейзавдяки мистецтвусамопрезентації" [7].
Український дослідникЛ.Ковальчуктакож відзначаєнаявність елементапривабливостівструктурііміджу вчителя:
– Внутрішнє "Я" (внутрішній образучителя, який відповідає обраній спеціальностіі виявляєтьсяв його професійнійкультурі тамисленні, емоційності і творчомуналаштуванні,привабливості тавишуканості,внутрішній стійкостій гідності, позиції і ступенімобілізаціїта ін.);
– Зовнішній вигляд вчителя (свідчить про ціннісніриси,яків гармонійномупоєднанні зпедагогічнимартистизмомстворюютьпозитивний образучителя, сприяють формуванню гарного враженняйрепутації, допомагають проявитисебе нетільки привабливоюлюдиною, алей прекраснимпедагогом;
– Використаннявербальних іневербальних засобів спілкування(жести,міміка, пантоміміка, інтонація, магія слова, темпоритммовлення педагога), які повинні викликати довіруучнів іналаштовувати їхнаактивну взаємодію
[3: 67].
Загальне сприйняття вчителя, його особистості, внутрішнього стану, формування довіри чи недовіри до його слів починається із враження, створеного його зовнішнім виглядом, сталими категоріями якого є: фізичний вигляд (обличчя, постава і типові пози, хода, голос); оформлення зовнішності (одяг, зачіска, прикраси); засоби виразної поведінки (доброзичливість, привітність, привабливість, естетична виразність та ін.).
Візуальна привабливість (візуальність) проявляється в здатностівчителяпривертатидо себе учнів насамперед одягом і манероюодягатися. Загальновідомо, що одяг учителя має виховне значення. Існують психолого-педагогічні, етико-естетичні вимоги до цього складника зовнішнього вигляду педагога, як-от:
– підпорядкування кожної деталі одягу головному завданню – реалізації виховної функції професійної діяльності;
– індивідуальний підхід до одягу з урахуванням віку, статі, особливостей фігури, виконання професійних функцій (керівник, учитель початкових класів, учитель фізичної культури тощо);
– елегантність, гармонійність, завершеність, дотримання ділового стилю одягу з урахуванням сучасних тенденцій моди;
– естетична виразність, гармонія кольорів, стриманість і почуття міри, підпорядкування цьому всіх елементів: кольору, фактури тканини, фурнітури, прикрас тощо;
– зручність і гігієнічність одягу з урахуванням специфіки виконання професійних операцій: писати на дошці, працювати з демонстраційним матеріалом, нахилятися, ходити між рядами тощо;
– охайність, чистота одягу незалежно від погоди, місця проживання вчителя (сільська місцевість, віддаленість житла вчителя від школи тощо);
– систематична робота вчителя над формуванням свого стилю одягу через виявлення оптимальної уваги до своєї зовнішності, аналіз і порівняння зовнішнього вигляду своїх колег, дикторів телебачення, акторів, випадкових перехожих тощо.
Зовнішнійвигляддопомагає вчителю викликати увагу до своєї персони, створити позитивнийобраз,показати себене тількисимпатичною людиною, але й прекраснимфахівцем. Але педагогповиненпривертати до себеучніві дорослих не лише зовнішнім виглядом.У ньомуповинні гармонійно поєднуватисябагатий внутрішній світ, любов до дітей і турбота проних.
Так,російськадослідницяЛ.Мітіназазначає,що іміджсучасного педагога-професіонала передбачає проявним своєїіндивідуальності,самобутності,атакожчарівності.Чарівність–наявність певнихвнутрішніхрис особистості, які зовні виражаютьсяяк доброзичливийінтерес до людей, здебільшого дітей, бажанняувійтиз нимивконтакт, допомогти, створити оптимальніумови для розвитку[5].
У педагогічній науцііснують підходи, вяких підкреслюєтьсяроль і значенняелементівтеатральногомистецтва,педагогічного артистизмудля формуваннявчителя зпозитивним іміджем (В. Абрамян, Н. Гузій,Є. Ільїн,
І. Зязюн, Ю.Львова,В.Кан-Калік, В. Моргун, .О.Цокур, Є. Ямбургта ін.).
Педагогічнийартистизмєпоєднаннямдуховних і фізичнихякостей, які допомагаютьзнайтиконтактз учнями,завоювати їхню довіруі потімдіяти, враховуючи всі особливості такої діяльності Артистичнийучительодухотворяєзміст і організаціюпедагогічного процесу. Цесамобутнійпедагогзі своїм внутрішнім світом, який стає чарівним умоментпередачі знань ісвого ставленнядо них.Потрібновідрізнятиартистизмвід бажаннясправити враження, виділитися середінших, відзайвоїпафосностітаепатажності. Можнаволодітипривабливимизовнішніми даними, красивим голосомі загальноюнервовою збудливістю, які в очахіншої людиниможуть зійти заакторськийтемперамент,але при цьому небути дійсноартистичним.
Артистизмпедагога,як здатністьдо органічногоіснування таефективних дійвумовах педагогічногопроцесу,пов'язаний такожз оволодінняммайстерністюпедагогічного спілкування,мистецтвомсамовираження, саморегуляції психічного стану,самоконтролюемоцій ітворчого самопочуттяяк передумовиуспішноїпедагогічної взаємодії.
ВидатнийпедагогминулогоВасиль Олександрович Сухомлинськийзазначав таке: "Стала очевидноюістина, що вплив особистості вчителяна вихованцяні з чимне можнапорівнятиі нічимне можназамінити,але ті, хтоповторюєцю істину, рідко розуміють, щоособистість учителярозкриваєтьсяпередучнямв єдностісловата поведінки.[6: 321].
Багато сучасних дослідниківвідзначають, щовпедагогічному процесіувагу учнівзвертаєтьсяне тількинате, що говоритькожен вчитель, а й назовнішній виразпочуттіввмімічнихтапантомімічнихрухах.Приємніманери поведінкидопомагають вчителюшвидко адаптуватисявбудь-якій обстановці, спрощуютьвстановленнякомунікативних зв'язків, підвищують можливістьвпливу на учнів.
Сучасний педагог-гуманіст ШалваАмонашвілінадає величезного значенняусмішціі вважає їїнеобхідною умовоюефективності спілкування: "Усмішка є особливоюдуховноюсилою, яка проходить через серце іпроявляєтьсязовніяквираз обличчя, яке випромінює внутрішнє світлоітепло.Усмішкамивиявляються, передаються інадсилаютьсяіншимнаші відносини, почуття, думки. Ітакяк справжняУсмішкайде тількивіддоброго серця, то все, що неювиражається, слугує для підтримки,заохочення, натхнення,заспокоєннятих, до коговона звернена "[1].
Введення в до педагогічного лексикону такого інноваційного поняття, як "педагогічна усмішка", належить Ш. Амонашвілі: "Педагогічна усмішка як духовний стан учителя, як якість його духу, супроводжує його постійно, він нарощує в собі її міць, він сам стає Усмішкою і поширює навколо себе еманацію добра і надії. Цей стан є його найважливішим надбанням, у ньому величезна кількість дарів його духу. І вловлюючи тонкі моменти істини або творячи їх, вчитель зі свого внутрішнього світу випромінює усмішку потрібного спектру. А учень в цей момент переживає радість, полегшення, успіх, заспокоєння , те, що саме зараз йому було потрібно" [Так само].
На нашудумку,запорукою ефективностіпедагогічного спілкуванняі йогопозитивноговпливу на учнівслужитькомунікативнапривабливістьпедагога,яка безпосередньо пов'язана зкомунікативниміміджемпедагогаі може використовуватися якзасіб підвищенняякості професійно-педагогічної комунікації.
Комунікативнапривабливістьпедагога–професійно значущий, емоційно-психічний стан, що виявляєтьсявспілкуванніз учнями та забезпечує успішнукомунікативну взаємодіюучасників педагогічного процесу, засновану навзаємній симпатії.
Спілкування тлумачиться якпроцес встановлення й розвиткуконтактів міжлюдьми, породжуваний потребами спільноїдіяльності і включає всебетрискладники:комунікацію(обмін інформацією), інтеракцію(обміндіями), соціальну перцепцію(сприйняття й розумінняпартнера).
Термін "комунікація" (від лат.сommunicatio)означає зв'язок,повідомлення. В широкому значенні – це процес обміну інформацією, який включає обмін різними уявленнями,ідеями, інтересами, почуттями, установками тощо.У вузькомусенсі під цим терміном розуміють аспектпередачіі сприйняттяінформації.В межах комунікаціїрозглядаютьвербальний(мовний) і невербальний (кінетичний) аспекти.
Професійно-педагогічнакомунікація –системабезпосередніхабоопосередкованих зв'язків, взаємодій педагога,що реалізуютьсяза допомогою вербальнихі невербальних засобів, засобів комп'ютерноїкомунікаціїз метоювзаємообміну інформацією, моделювання та управлінняпроцесомкомунікації,регулюванняпедагогічнихвідносин[2: 8].
Вербальна комунікаціявпедагогічномуспілкуванніпередбачає:
1. Майстерністьусного викладу (ясність, доступність, логічність, структурованість,виразність,інформативність, правильність, чистота мовлення,контактз аудиторією).
2.Навчання учнівосновкультури ітехніки мовлення(плануваннявисловлювання, йогозмістовнийобсяг, доказовість, аргументованість, багатство словникового запасу, доречність, тактовність).
3. Суб'єкт-суб'єктні відносини впедагогічномуспілкуванні (активне слухання, "Я-висловлювання", зворотній зв'язок, безоціночнеприйняття партнера, умови фасилітаціїпедагогічногопроцесу).
До засобівневербальної комунікаціїналежать:
1.Паралінгвістичні (якість голосу, тембр, гучність, висота). Сучасні дослідникимови й мовленнязвертають увагунацей параметрякнаключовий. Самефонацієювкладається сенсвзагальнозначущівисловлювання.
2.Екстралінгвістичні(паузи, сміх, плач, зітхання, кашель). Паузи–багатозначнімедіаторинашоїмови.Вони можутьсигналізуватиякпро повне взаєморозуміння, так і про втратуконтакту, згоду або незгодусуб'єктів спілкування, залучати їхню увагу танавпаки.
3.Зоровийабовізуальний контакт (спрямованість, тривалість погляду).Череззоровийканалприходить від70 до 90%інформації.
4.Міміка (виражальні рухи лицьових м'язів; усмішка). Мімікапідвищуєемоційнузначимістьінформації, сприяє її засвоєнню.
5.Пантомімка (рухи всього тіла або окремих йогочастин –рук,ніг, тулуба; пластикатіла; хода). Тілесніпроявинесутьзначнобільше сигналів, ніж вербальні, оскільки вони більшою міроюнесвідомі,аотже, і більшінформативні.
Значнарольспілкуванняв педагогічній діяльностівимагає відпедагогапрофесійного управліннясвоєюкомунікативною діяльністю. Щоб зробити цейпроцес більш ефективним, педагогу необхідно володіти певнимиякостями, такими яккомунікативні здібності,комунікативні вміння, комунікативна поведінка.
Комунікативні здібностіпедагога –це здібності, які проявляються у сферіпедагогічного спілкування та забезпечують уміння знайтиправильнийпідхід до учнів, встановити з нимидоцільніз педагогічної точкизорувзаємини ісприяютьуспішностіврізнихвидахпедагогічної діяльності.
Комунікативні вмінняпедагога– цевміння, якізабезпечуютьпрофесійне управліннякомунікативною діяльністю, а саме:
-– вмінняспілкуватисяз різними категоріямилюдей (учнями, їхніми батьками, колегами та ін.);
–вміння цілеспрямованоорганізовувати спілкуванняі керувати ним;
-– вмінняефективноорганізовувати спільнуз учнямитворчу діяльність.
Виділяють такі групи професійно-комунікативних умінь педагога:
1. Соціально-психологічні вміння – цевміннярозташовуватиучнівдо спілкування,справляти сприятливевраження (самопрезентаційне вміння), рефлексувати, адекватносприйматисвоєрідність особистостікожного учня,їїстатуснуструктуру,прогнозувати розвитокміжсуб'єктнихвідносин, використовувати психологічні засоби– вербальнійневербальні, механізми комунікативноговпливу – зараження, навіювання, переконування, ідентифікації і т.ін.
2.Морально-естетичні вміння – цевміннябудувати спілкуваннянагуманній,демократичній основі, керуватисяпринципамиі правиламипрофесійної етики таетикету,утверджуватиособистіснугідністькожного учня,організовуватитворчу співпрацюз учнівськоюгрупоюта окремимиучнями,ініціюватисприятливийморальнийкліматспілкування.
3.Естетичнівміння –це здатністьгармонізувативнутрішні й зовнішніособистісніпрояви,бутиартистичним,естетичновиразним, долучати підлітківдо високої культурикомунікації,активізуватиїхнійемоційний тонусіоптимістичнесвітовідчуття.
4. Технологічнівміння – цевміння використовувати навчально-виховні засоби, методи, прийоми, різноманіття формвзаємодії, обирати оптимальнийстилькерівництваспілкуванням, дотримуватися педагогічноготакту, органічно поєднуватикомунікативнуіпредметнувзаємодію, забезпечувати її виховнуефективність.
Показникомуспішного спілкуванняпедагогаз учнями є сприятливий морально-психологічний клімат у класі,навчальній групі, навчальному закладівцілому.Домогтисяуспіхуу вихованні та навчанніпедагогможе, тільки якщо він вибудовуєці процесинаособистісній основі, починає спілкуваннязвстановленняемоційносприятливихвзаємин зучнями. Цьому значною мірою сприяють такі риси вчителя як комунікабельність та комунікативність.
Комунікабельність – здатність отримувати задоволення від процесуспілкування, бажання знаходитись у товаристві, серед інших людей.Комунікабельність – провіднапрофесійна якістьучителя. Її наявністьу педагогаслугує показникомвисокогокомунікативногопотенціалу. Вмінняслухати, бути уважним, розуміти стан мовця– важливіскладникипедагогічноїкомунікабельності. Вони проявляютьсятоді, коли єінтерес до внутрішнього світуучня, потреба вспілкуванні з нимнадуховному рівні.
Комунікативність– сукупністьістотних,відносно стійкихвластивостей особистості, що сприяють успішному прийому, розумінню, засвоєнню, використанню і передаваннюінформації.Комунікативність учителя єнеобхідною передумовоюуспішноїта активної роботиз педагогічноюінформацією –інформацією, спрямованою на навчання й вихованняучнів[2: 23].
Компонентамипрофесійно-педагогічноїкомунікативностівчителяє:стала потребав систематичнійрізноманітнійкомунікаціїз дітьмиврізнихсферах;взаємодіязагальнолюдських іпрофесійнихелементівкомунікативності; емоційне задоволеннянавсіх етапах процесукомунікації; наявністьздібностейдо здійсненнякомунікації; прагнення до набуттякомунікативнихнавичок і вмінь [Так само: 23-24].
Комунікативніздібності та комунікативнівмінняпедагогазнаходять своє відображеннявйогокомунікативній поведінці.
Комунікативна поведінкавчителя –процес передачіпедагогомінформації за допомогою мовленняйвідповідної поведінки, що сприяє встановленню контактівз класом, впливає найого настрій, готує до сприйняттянавчального матеріалу. Успішністькомунікативної поведінкивчителябагато в чому залежитьвід уміннямислити йточно,динамічнопередаватиці думкиучням; усвідомленняучителем педагогічного завдання; здатностівраховуватихарактервзаємин зучнями; авторитету вчителя; новизни йвиразності мовлення; вміннярозумітипсихічний станучняза зовнішніми ознаками,«читатипо обличчю», від уміньсамопрезентаціївчителя[4: 132].
Професійно-педагогічна комунікація пред'являє специфічні вимоги до особистісних якостей вчителя, в складі яких особливе місце відводиться комунікативному іміджу. Цей різновид іміджу безпосередньо пов'язаний з комунікативною поведінкою суб'єкта. В його основу покладено цілісну систему взаємозалежних вербальних і невербальних компонентів та сукупність характеристик, що виявляються в процесі особистісної, групової, масової комунікації.
Комунікативнийімідж учителя є різновидомособистісно-професійного іміджу. В ньому поєднуються візуальні та комунікативні іміджеві характеристики вчителя,айогозначення зростаєзавдяки наявностітакихякостей, якпедагогічнийтакт, педагогічна толерантність, педагогічний авторитет,педагогічнийартистизмта ін. Комунікативний імідж педагога реалізується в процесі комунікативної діяльності, основу якої складає професійно-педагогічна комунікація.
Висновок. Візуально-комунікативні якості вчителя сукупно утворюють його комунікативний імідж, який, своєю чергою, є різновидом особистісно-професійного іміджу та характеризується візуальною та комунікативною привабливістю особистості. Комунікативний імідж реалізується в процесі комунікативної діяльності вчителя та є запорукою успішної професійно-педагогічної комунікації.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Амонашвили Ш. А. Улыбка моя, где ты? Мысли в учительской [уроки Шалвы Амонашвили] / Ш.А. Амонашвили. – Москва: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 2003. – 32 с.
2.Волкова Н. П . Професійно-педагогічна комунікація: Навч. посіб. / Н. П. Волкова. – К.: ВЦ "Академія", 2006. – 256 с.
3. Ковальчук Л. О. Формування іміджу майбутнього вчителя у процесівивчення педагогічних дисциплін в класичному університеті // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. пед. – 2007.– Вип. 22. – С. 65–74.
4. Коджаспирова Г. М. Словарь по педагогике / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. – Москва: ИКЦ «МарТ»; Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2005. – 448 с.
5. Митина Л. М. Профессиональная деятельность и здоровье педагога / Л. М Митина., Г. В. Митин, О. А. Анисимова. – М.: Академия, 2005. – 368 с.
6. Сухомлинський В. О. Слово вчителя в моральному вихованні / Вибрані твори. В 5-ти т. – Т. 5. Статті. – К.: Рад. школа, 1977. – С.321-330.
7. Шепель В. М. Имиджелогия. Секреты личного обаяния / В М Шепель. – М.: Феникс, 1994. – 316 с.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА
Довга Тетяна Яківна –кандидат педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогіки дошкільної та початкової освіти Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.