Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com

ДО ПИТАННЯ ПРО ЗНАЧЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Гриньова Марина Вікторівна
доктор педагогічних наук, професор, декан природничого факультету
Полтавського національного педагогічного
університету імені В.Г.Короленка
Дудка Ірина Анатоліївна,
магістр управління навчальним закладомПолтавського національного педагогічного
університету імені В.Г.Короленка

Анотоція. В статті розглядаються питання упровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес вищого навчального закладу, принципи підтримання та зміцнення здоров'я студентської молоді, причини слабкого здоров’я студентів, ефективність дотримання сукупності дидактичних умов оптимального впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчальний процес вищого навчального закладу.

Ключові слова: студентська молодь, здоров’я студентської молоді, здоров’язбереження, інтелектуальне здоров'я, здоров’язберігаючі технології, здоров’язберігаюче навчання, здоров’язберігаючі компетенції.

Анотоция. В статье рассматриваются вопросы внедрения технологий сохранения здоровья в учебно-воспитательный процесс вуза, принципы поддержания и укрепления здоровья студенческой молодежи, причины заболеваний студентов, эффективность соблюдения совокупности дидактических условий оптимального внедрения здоровьясберегающих технологий в учебный процесс высшего учебного заведения.

Ключевые слова: студенческая молодежь, здоровья студенческой молодежи, интеллектуальное здоровье, здоровьесберегающие технологии, здоровье сберегающих обучения, здоровьясберегающие компетенции.

Anotia. The article discusses the introduction of health-saving technologies in the educational process of higher educational institutions, the principles of maintaining health and principles of health promotion students, the reasons for poor health of students, the effectiveness of implementation of the totality of didactic conditions optimal implementation of health-saving technologies in educational process of higher educational institutions.

Keywords: students, health students, health care, intellectual health, zdorovesberegayuschie technology, health asberg training, health aterials competence.

Актуальність дослідження. Реальна освітня практика у вищих навчальних закладах вимагає вирішення проблеми здійснення професорсько-викладацьким складом професійно-педагогічної діяльності, спрямованої на збереження й розвиток здоров’я студентської молоді, запобігання негативних впливів навчально-виховного  процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій із проблеми. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем здоров’я молоді засвідчує, що питання здоров’язбереження у навчально-виховному процесі вивчаються у таких основних напрямах: медичному (М.Амосов, Г.Апанасенко, Т.Бойченко, Л.Боярська, Е.Казін, Л.Попова та інші), валеологічному (І.Бабін, І.Брехман, М.Гончаренко, С.Страшко, Г.Зайцев, Н.Субота та інші), психологічному (І.Бех, О.Хухлаєва та інші).

У сучасній освіті формування здоров’я студентської молоді здійснюється на основі різних підходів, найважливішими з яких є: гуманістичний (В.Безрукова, І.Бех, Є.Бондаревська, Є.Вайнер, Г.Зайцев, Е.Казін, О.Іонова, Ю.Науменко, О.Савченко, В.Сухомлинський, І.Якиманська та інші), відповідно до якого студенти і їх здоров’я виступають найважливішими педагогічними цінностями, а отже, не молодь треба пристосовувати до освітнього процесу, а цей процес – до молоді; культурологічний (Г.Апанасенко, В.Бобрицька, Е.Вайнер, С.Волкова, В.Горащук, С.Кириленко, В.Морозова, В.Оржеховська, Л.Попова, О.Савченко, Л.Татарнікова та інші) – розгляд культури здоров’я як невід’ємної частини загальної культури людини; компетентісний (Н.Бібік, Л.Ващенко, О.Локшина, О.Овчарук, О.Пометун, О.Савченко та інші), згідно з яким результатом освіти має бути набуття студентською молоддю здоров’язберігаючої компетентності, тобто властивостей, спрямованих на збереження здоров’я – свого та оточення.

Разом з тим у педагогічній науці проблема професійно-педагогічної діяльності майбутнього викладача з організації здоров’язберігаючого навчально-виховного процесу не вивчена належним чином, не здійснено всебічного аналізу змісту та структури цієї діяльності.

Виклад основного матеріалу. Впровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки, вибір, адекватних віку студентської молоді, освітніх технологій, спрямовані на запобігання перевтомлення і збереження здоров’я майбутніх учителів.

При цьому особлива увага спрямована на інтелектуальне здоров'я – можливість відкрити наш розум для нових ідей та досвіду, які можуть допомогти в поліпшенні особистої, групової та суспільної взаємодії [2].

На шляху до інтелектуального здоров'я необхідно витрачати більше часу на навчання, наприклад читання книг, журналів і газет.

Принцип підтримання здоров'я, тобто цінностей здорового способу життя, валеологічних знань і умінь, мотивації студентів на здоровий спосіб життя, здійснюється через зміст навчального матеріалу навчальних предметів, які розкривають сутність основних компонентів здоров'я і здорового способу життя за допомогою організації взаємодії учасників педагогічного процесу, в якому формуються цінності, ідеали здоров'я і розуміння певних способів його досягнення.

Принцип зміцнення здоров'я ґрунтується на механізмі нарощування, накопичення здоров'я, підвищує резерви адаптації, збільшення резервів здоров'я (або зміцнення здоров'я). Реалізація даного принципу в технології навчання передбачає наявність способів підвищення адаптивності студентської молоді до стресогенних факторів навчання в ході занять. Освітній процес на заняттях, спрямований на збагачення морального досвіду, повинен відповідати меті зміцнення соціального компонента здоров'я студентів. Умовами зростання резервів здоров'я студентів слід вважати правильну дозованість фізіологічно і психологічно обґрунтованих стресорів, максимальне врахування індивідуальних особливостей кожної людини.

Ефективність перерахованих механізмів багато в чому залежить від рівня культури здоров'я людини, яка розвивається в цілеспрямованій педагогічній діяльності. У зв'язку з цим зрозуміла роль педагогічного фактора в структурі здоров'язберігаючого забезпечення життєдіяльності студентів. Загальним керівництвом до дії є принцип здоров'яцентризма (В. Н. Ірхін, 1996) [3], який включає в себе: цільову орієнтацію учасників педагогічного процесу на здоров'я як пріоритетну цінність і основний результат діяльності; спрямованість змісту та організації навчально-виховної роботи на виникнення потреби студента в здоров'ї та здоровому способі життя, його валеологічної грамотності; методи і форми організації всіх видів діяльності молоді, що забезпечують зниження вартості їхнього здоров'я; розвиток культури здоров'я вчителів; організацію здорового предметно-просторового середовища аудиторного приміщення тощо.

Поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо підтримання, збереження та зміцнення здоров’я студентів.Здоров'язберігаюча технологія – це побудова послідовності факторів, що попереджають руйнування здоров'я при одночасному створенні системи сприятливих для здоров'я умов. Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти [7]:

  • сприятливі умови навчання студентів у вищому навчальному закладі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

  • оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

  • повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності. Здоров'язберігаючі технології дозволяють:

  • сформувати соціальну зрілість випускника;

  • забезпечити можливість студентам реалізувати свій потенціал;

  • зберегти і підтримати фізіологічне здоров'я студентської молоді.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі види:

  • захисно-профілактичні – спрямовані на захист студентів від несприятливих для здоров'я впливів (санітарно-гігієнічні вимоги, чистота, щеплення, ін.);

  • компенсаторно-нейтралізуючі – використовуються для нейтралізації будь-якого негативного впливу (фізкультхвилинки, вітамінізація харчового раціону тощо);

  • стимулюючі технології – дозволяють активізувати власні ресурси молодого організму (загартовування, фізичні навантаження);

  • інформаційно-навчальні – покликані забезпечити рівень грамотності в питаннях здоров'я.

Аналіз інформаційних джерел дав змогу стверджувати, що здоров’язберігаюче навчання – це навчання, яке включає в себе сукупність певних умов (гігієнічних, медичних, психологічних, педагогічних), здоров’язберігаючих технологій, які використовуються вищим навчальним закладом, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я студентів, на покращення їх настрою та самопочуття, на створення сприятливих умов для їх розвитку та саморозвитку, на покращення їх функціонального стану організму, підвищення їх адаптаційних можливостей та формування мотивації на здоровий спосіб життя.

Здоров'язберігаюче навчання – це навчання, яке сприяє збереженню та зміцненню здоров'я студентів завдяки створенню сприятливих умов (гігієнічних, методичних, психічних, педагогічних тощо).

Варто відмітити думку М.Безруких у тому, що ігнорування здоров’язберігаючих умов під час проектування педагогічного процесу створює фактори ризику для здоров’я всіх його суб’єктів [6]. Серед факторів автор відзначає, що особливу шкоду здоров’ю наносить невідповідність методик і технологій навчання віковим і функціональним можливостям студентів, нераціональна організація навчальної діяльності, недостатня обізнаність викладачів у питаннях збереження та зміцнення здоров’я студентів, відсутність системи роботи з формування ціннісного ставлення до здоров’я й здорового способу життя.

Причинами слабкого здоров’я студентів є відсутність оздоровчого спрямування освітнього процесу, а також втома та перевтома, перебування в постійному стресі. Саме тому акцент робиться на пріоритетності оздоровчого спрямування навчально-виховного процесу педагогами, що становить базисну основу педагогічної здоров’язберігаючої діяльності. Проте варто зазначити, що під час планування навчально-виховного процесу та фізичного виховання, які повинні мати оздоровчу спрямованість, важливим є урахування особистісно-орієнтованого підходу до студентської молоді.

Таким чином, виходячи із вище означеного виділяємо першу умову – пріоритетність оздоровчого спрямування навчально-виховного процесу в ВНЗ.

Оскільки оптимальність створення здоров’язберігаючого середовища, спрямованого на збереження та зміцнення здоров’я студентів залежить не лише від свідомого ставлення викладачів до збереження й зміцнення здоров’я студентів, але й від переконаності їх у пріоритетності оздоровчої діяльності в навчально-виховній роботі з ними, тому наступною умовою створення здоров’язберігаючого середовища є комплексність реалізації всіх його компонентівз обов’язковим урахуванням особистісно-орієнтованого підходу до кожного вихованця. Нерегулярне, час від часу, проведення деяких традиційних нормативних заходів, що входять до складових компонентів здоров’язберігаючого середовища (провітрювання та освітлення приміщень, температурний режим, туристичні походи, дні здоров’я тощо), негативно впливає на стан фізичного й психічного здоров’я молоді [4].

Не можна не враховувати й той факт, що збереження та зміцнення здоров’я студентської молоді залежить також від достатньої матеріально-технічної бази, обов’язковому поєднанні її з відповідними за розміром і призначенням приміщеннями, груповими кімнатами й територією, що є важливим як для фізичного, так і для психічного розвитку студентів.

Таким чином, весь навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі має бути підпорядкований провідній меті – збереження здоров’я студентів. Саме за таких умов проведення роботи з студентською молоддю з усіх напрямів, у першу чергу, має містити оздоровча спрямованість. Досить важливо, щоб викладач умів доцільно застосовувати нетрадиційні заходи – сучасні оздоровчі технології, які сприяють зміцненню здоров’я студентів.

Педагог під час застосування здоров'язберігаючих технологій повинен володіти відповідними знаннями: про вплив обраних технологій на організм молоді, знати стан здоров’я кожного студента, відчувати міру, щоб не нашкодити, обирати технології, що відповідають студентам.

Обґрунтовані умови створення здоров’язберігаючого середовища полягають у комплексі їх застосування з обов’язковим запровадженням особистісно-орієнтованого підходу, тісно взаємопов’язані між собою та доповнюють одна одну й тільки комплексна їх реалізація сприятиме ефективному створенню здоров’язберігаючого середовища в ВНЗ.

Під час констатувального експерименту проводилося анкетування студентської молоді (усього 518 респондентів) також у процесі анкетування брало участь 38  викладачів, з якими було проведено інформаційні бесіди щодо специфіки змісту здоров’язберігаючих технологій і створення здоров’язберігаючого середовища та обговорено на методичному семінарі суть відповідних питань анкети.

Правильне уявлення про зміст понять «здоров’язберігаючі технології» мають у середньому в експериментальних групах – 72 %, а в контрольних – 67 %, «здоров’язберігаючі компетенції» – 58 % і 61 % відповідно. Під «здоров’язберігаючими технологіями» слід розуміти засоби реалізації здоров’язберігаючої діяльності, а під «здоров’язберігаючими компетенціями» – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які сприяють здоров’ю у всіх сферах життєдіяльності людини. На запитання «Чи хотіли б Ви підвищити рівень здоров’язберігаючої компетенції» відповіли «так» 93,5 % студентів.

Виходячи з результатів констатувального етапу, можна сказати, щосамооцінка рівня здоров’язберігаючої компетенції студентів є низькою (75 %), оскільки більшість змістових складників цього поняття ними раніше не були засвоєними; адекватне уявлення про основні поняття процесу здоров’язбереження мають тільки 61 % студентів. Але необхідно зазначити, що 94 % респондентів висловили відверте бажання підвищити рівень власної здоров’язберігаючої компетенції та вважають, що в майбутньому їм будуть необхідні знання щодо здоров’язбереження (більше 90 % опитуваних).

Отримані викладачами на консультаціях знання щодо змісту здоров’язберігаючих технологій, їх дидактичних можливостей, які змінюють безпосередньо зміст педагогічної діяльності, окреслення напрямів педагогічної діяльності, зорієнтованих на збереження і зміцнення здоров’я студентів, виявлення вагомих недоліків і суперечностей в організації методичної роботи, що потребують негайного усунення, дозволили їм впроваджувати нові способи здоров’язберігаючої діяльності у навчально-виховний процес. Усе це зумовило кількісні та якісні зміни у використанні здоров’язберігаючих технологій порівняно з констатувальним експериментом.

За результатами анкетування, проведеного після закінчення формувального експерименту в обстежуваних групах, було виявлено такі дані: адекватне уявлення про зміст поняття «здоров’язберігаючі технології» сформувалося у викладачів та студентів і становить 81 % і 54 %, до цього показники дорівнювали – 52 % та 33 % відповідно.

Під упровадженням здоров’язберігаючих технологій у процес навчання вищого навчального закладу ми розуміємо інтегративну сукупність знань, умінь і навичок у роботі з навчальною інформацією із застосуванням здоров’язберігаючихх технологій для досягнення високої якості результатів навчально-виховного процесу.

Висновки. Оптимальне впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчальний процес вищого навчального закладу буде ефективнішим за умови дотримання сукупності дидактичних умов:

а)      здійснення навчального процесу на основі здоров’язберігаючих технологій із застосуванням методичних складників здоров’язберігаючого навчального середовища;

б)      забезпечення високого рівня предметної компетентності викладачів для ефективного здійснення навчального процесу із застосуванням здоров’язберігаючих технологій;

в)      створення психолого-педагогічної мотивації суб’єктів навчання (студентів та викладачів) до впровадження здоров’язберігаючих технологій;

г)       здійснення процесу навчання з орієнтацією на міжпредметну інтеграцію, яка сприяє збагаченню, систематизації та закріпленню інтегративних знань.

Список використаних джерел

  1. Здоров’я через освіту: спецкурс // Підручник для Директора. – 2011. - №11/12. – С. 36-72.
  2. Педагогіка здоров’я: спецвипуск // Завуч (Шкільний світ). – 2011. - №18. – С. 2-23.
  3. Гонтаровська Н. Діяльність навчального закладу в контексті школи сприяння здоров’ю / Н. Гонтаровська // Директор школи (Шкільний світ). – 2007. - №39. – С. 29-31.
  4. Кліх Р. Здоров’язберігаюче середовище: спробуймо творити / Р. Кліх, Л. Кліх // Освіта. – 2010. – № 44/45. – С. 10.
  5. Коршок С. І. Впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес / С. І. Коршок // Психологічна газета. – 2010. - №7. – С. 3-8.
  6. Ликова В. Психотерапевтичний підхід як один із шляхів підвищення якості освіти / В. Ликова // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2006. - №2. – С. 20-29.
  7. Панькова Н. Організація здоров’яспрямованої діяльності навчального закладу / Н. Панькова // Директор школи (Шкільний світ). – 2013. - №4: Освітній простір управлінця. – С. 1-5.