СТРУКТУРА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ»
Мирослав Стрельніков
(Полтава, Україна)
Анотація. У статті розкриваються основи поняття підприємництва, виділені основні компоненти в структурі підприємництва, описані поняття і структура підприємницької компетентності магістра спеціальності «Бізнес-адміністрування».
Ключові слова: підприємництво, підприємницька компетентність, структура підприємницької компетентності.
Аннотация. В статье раскрываются основы понятия предпринимательства, выделены основные компоненты в структуре предпринимательства, описаны понятия и структура предпринимательской компетентности магистра специальности «Бизнес-администрирование».
Ключевые слова: предпринимательство, предпринимательская компетентность, структура предпринимательской компетентности.
Annotation. In the article bases of the notion of business are revealed, the main components in the business structure are allocated, the notion and structure of the master’s specialty "Business Administration" entrepreneurial competence are described.
Keywords: business, an entrepreneurial competence, a structure of enterprise competence.
Постановка проблеми. Ринкова економіка диктує свої умови функціонування і життя в сучасному суспільстві. Зростає інтерес до економічних знань, підприємницької діяльності. Підприємництво в сучасних умовах вважається престижним і викликає інтерес серед молодих людей. Спеціальність «Бізнес-адміністрування» є синергією передової теорії управління з практикою та досвідом, а також навчальне середовище, в якому знання перетворюються на компетенції. Європейський стандарт підготовки магістра спеціальності «Бізнес-адміністрування» (MBA) висуває як одну з вимог до їхньої підготовки – формування підприємницької компетентності. Магістр з бізнес-адміністрування є всесвітньо визнаним, найвищим рівнем ділової кваліфікації менеджера та найпрестижнішою у світі програмою бізнес-освіти. Підготовка за програмою МВА передбачає отримання навичок прийняття рішень в сфері стратегічного й операційного управління, що базується на глибокому вивченні основних сфер функціонального менеджменту, маркетингу, управлінського обліку, фінансів, організації продажу, інформаційних систем, правової бази підприємництва, управління персоналом тощо з нових позицій.
Фахівці з бізнес-адміністрування на ринку праці необхідні на посадах: менеджера з адміністративної діяльності, логістики, зовнішньоекономічної діяльності, постачання та збуту, реклами, персоналу, з питань регіонального розвитку; керівника малого підприємства; професіонала з корпоративного управління; фахівця з ефективності підприємництва та раціоналізації виробництва або з управління проектами та програмами у сфері матеріального (нематеріального) виробництва; економічного радника, консультанта з економічних питань; члена спостережної ради або правління акціонерного товариства. Ідея комплексної, систематичної підготовки магістрів з бізнес-адміністрування до підприємництва знаходить все більше місця в організації освітнього процесу у виші.
Аналіз публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми, показав, що дослідження підприємництва як соціального явища не є новим. Його вивченню присвячена велика кількість трактатів, книг, підручників, починаючи з кінця XVII – початку XVIII ст., коли французький економіст шотландського походження Річард Кантильон розробив одну з перших концепцій підприємництва. Надалі цією проблемою займалися такі вчені, як Ф. Найт, А. Сміт, Ж.Б. Сей, К. Маркс, М. Вебер, В. Зомбарт, А. Маршалл, Й. Шумпетер, П. Друкер та ін.
У вітчизняній науці розглядалися деякі проблеми формування аспектів професійної компетентності фахівців економічного профілю: інформаційна компетентність економіста (Н. Баловсяк), комунікаційна компетентність майбутнього менеджера (В. Черевко), професійна компетентність майбутніх фахівців в галузі економіки та підприємництва (Т. Фурман), професійна компетентність майбутніх економістів та її формування засобами мережевих технологій (Н. Болюбаш). Однак, кількість наукових праць, присвячених проблемі формування підприємницької компетентності майбутніх фахівців є обмеженою. Так, існують дисертаційні дослідження, присвячені проблемам формування підприємницької компетентності в учнів старших класів на основі методу проектів (Т. Матвєєва), та формуванню підприємницької компетентності у студентів технікуму (О. Сулаєва).
Разом з тим, аналіз наукових праць вітчизняних авторів показав, що поза увагою дослідників залишився аналіз структури підприємницької компетентності магістра спеціальності «Бізнес-адміністрування». Тому метою статті став теоретичний аналіз структури підприємницької компетентності магістра спеціальності «Бізнес-адміністрування» в контексті компетентнісного підходу.
Завданнями статті є: 1) проведення аналізу понять «підприємництво», «компетентність», «підприємницька компетентність»; 2) дослідження структури підприємницької компетентності як набору знань, умінь і особистісних якостей магістра спеціальності «Бізнес-адміністрування».
Розпочнемо виклад суті й результатів нашого дослідження з першого його завдання – аналізу понять «підприємництво», «компетентність», «підприємницька компетентність». Стосовно понять «компетентність» і «компетентнісний підхід», вони детально розглянуті в сучасній науці Н. Бібік, С. Вишняківською, С. Гончаренком, І. Зязюном, О. Локшиною, Н. Побірченко [2], О. Пометун [3], О. Семеног, В. Стрельніковим [5], Ю. Татуром, А. Хуторським та іншими вченими.
Проведений аналіз понять «підприємництво» та «компетентність» у сучасній науці, узагальнення отриманих результатів дозволило дати таке трактування терміну «підприємницька компетентність»: сукупність особистих і ділових якостей, навичок, знань, певної моделі поведінки, володіння якими допомагає успішно вирішувати різні бізнес-завдання і досягати високих результатів діяльності.
Для ефективного формування підприємницької компетентності недостатньо знати, чим вона є, необхідно зрозуміти її структуру. Для виділення можливих структурних компонентів підприємницької компетентності, наведемо аналіз поняття «підприємництво» на основі поглядів на це явище деяких вчених, зокрема, Ж. Бодо: підприємець – особа, яка несе відповідальність за власну справу; той, хто планує, контролює, організовує і володіє підприємством; Френсіс Уокер: слід розрізняти тих, хто надає капітал і отримує за це відсотки, і тих, хто отримує прибуток завдяки своїм організаторським здібностям; Йозеф Шумпетер: підприємець – новатор, який розробляє нові технології; Девід Маклелланд: підприємець – енергійна людина, яка діє в умовах помірного ризику; Пітер Друкер: підприємець – людина, яка використовує будь-яку можливість з максимальною вигодою; Альберто Шапіро: підприємець – людина, яка виявляє ініціативу, організуючий соціально-економічні механізми; діючи в умовах ризику, вона несе повну відповідальність за можливу невдачу; Роберто Хизрич: підприємництво – процес створення чогось нового, що володіє вартістю, а підприємець – людина, яка витрачає на це весь необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, отримуючи в нагороду гроші і задоволення досягнутим; Тюнен: підприємець є «винахідником і дослідником у своїй галузі», «претендентом на залишковий (після компенсації витрат виробництва і виплати податків) ризикований і непередбачуваний дохід», який не завжди здійснює інновації; Фрідріх фон Хайек: сутність підприємництва – пошук і вивчення нових економічних можливостей, характеристика поведінки, а не вид діяльності; Ж.Б. Сей підприємець – особа, яка з’єднує і комбінує фактори виробництва з метою досягнення максимального соціально-економічного ефекту; К. Веспер: підприємця по-різному бачать економіст, психолог, інші підприємці й політики; Гіффорд Піншот: інтрапренер – це антрепренер, який діє в умовах вже існуючого підприємства, на відміну від власне антрепренера – підприємця, який створює нове підприємство [4, с. 13-15]. Річард Кантільйон: підприємець – людина, яка діє в умовах ризику [6, с. 15].
Визначення поняття «підприємництво» вітчизняних дослідників, які поширюються в економічній та юридичній літературі, суттєво відрізняються: у деяких науковців на перший план при визначенні поняття «підприємництво» виходить прагнення отримати прибуток(В. Бобров, А. Крутик, А. Піменова); у інших інноваційний та нестандартний підхід до вирішення справ (С. Дзюбик, О. Ривак, В. Мединський, Л. Шаршукова); у третіх ризиковий характер підприємницької діяльності (В. Мельничук, В. Онищенко) [1].
У загальному вигляді характерні риси підприємця можуть виглядати наступним чином: готовність ризикувати; надія на успіх і страх невдачі; наполегливість; гнучкість; енергійність; яскраво виражене почуття особистої відповідальності; впевненість в собі; хороша база знань і здатність до навчання; здатність переконувати; хороші здібності до комунікації; здатність до управління; ініціативність; здатність тверезо мислити в будь-яких ситуаціях; величезне бажання досягати мети.
На основі вищеподаного аналізу можна виділити найбільш характерні ознаки підприємництва, які розкривають його сутність і скласти загальне визначення підприємця: «підприємець – новатор, здатний брати на себе відповідальність і здійснювати ініціативну самостійну діяльність в умовах ризику з метою отримання прибутку на основі поєднання особистої вигоди та громадської користі».
Комбінація ключових слів дозволила визначити основні аспекти в структурі підприємництва у розрізі основних його компонентів: особистісного, організаторського, комерційного, інноваційного, комунікаційного.
У особистісному компоненті розкриваються основні якості особистості магістра спеціальності «Бізнес-адміністрування», який володіє підприємницькою компетентністю:відповідальність; організаторські здібності; енергійність; ініціативна, самостійна діяльність.
Організаторський компонент складають: умови ризику; здійснення будь-яких видів господарської діяльності; планування, контроль, організація, володіння підприємством; використання будь-якої можливості з максимальною вигодою; організація соціально-економічних процесів; вміння організувати власний бізнес і досить успішно здійснювати функції, пов’язані з ним; виробництво, надання послуг; діяльність з координації та комбінуванню факторів виробництва; виявлення всіх можливостей ведення справи.
Комерційний компонент вбачає: отримання прибутку; створення чогось, що володіє вартістю; отримання в нагороду грошей; непередбачуваний дохід; продаж товарів; отримання прибутку або особистого доходу.
Інноваційний компонент презентує магістра спеціальності «Бізнес-адміністрування» як новатора, винахідника і дослідника, який здійснює пошук і вивчення нових можливостей, створення чогось нового.
Комунікаційний компонент присутній у магістра спеціальності «Бізнес-адміністрування», адже будь-яка діяльність, а тим більше продаж товарів, передбачає спілкування з людьми й уміння правильно і грамотно будувати комунікації з орієнтацію на громадську користь і особисту вигоду.
Таким чином, структуру підприємницької компетентності як набору знань, умінь і особистісних якостей можна подати в розрізі кожного з компонентів.
Особистісний компонент: величезне бажання досягти мети, яскрава індивідуальність, надія на успіх і страх невдачі, готовність ризикувати, яскраво виражене почуття особистої відповідальності, наполегливість, гнучкість, енергійність, упевненість в собі, ініціативність, здатність переконувати, здатність до навчання, здібності до комунікації, здатність до управління, здатність тверезо мислити в будь-яких ситуаціях, здатність використовувати будь-яку можливість з максимальною вигодою.
Організаційний компонент: уміння розпізнавати ризики і ризикові ситуації та діяти в умовах ризику, уміння знаходити оптимальний шлях виходу з ризикової ситуації з користю для справи, уміння враховувати особливості бізнесу в організації підприємницької діяльності, уміння організовувати реалізацію основних управлінських функцій з урахуванням особливостей бізнесу, уміння організувати роботу необхідних соціально-економічних механізмів, уміння бачити можливості організаційного середовища і використовувати їх для досягнення власних цілей, уміння координувати і контролювати процес виробництва.
Комерційний компонент: уміння визначати прибутки і доходи бізнесу, вартість продукції; уміння вибирати і поєднувати різні види господарської діяльності з метою отримання найбільшої вигоди; уміння застосовувати різні методи планування, розрахунку, розподілу прибутку бізнесу; уміння знаходити і здійснювати спонсорство.
Інноваційний компонент: уміння визначати інновації в діяльності; створювати інновації; уміння створювати нові види товарів і послуг, які будуть затребувані на ринку; уміння об’єктивно оцінювати наслідки впровадження інновацій для організації і галузі; уміння виявляти потреби потенційних споживачів; здатність розробляти інноваційні проекти; уміння правильно вибирати (за необхідності) тип інноваційної організації та ефективно будувати процес управління відповідно до її особливостей; уміння бачити і використовувати державну допомогу інноваційної діяльності.
Комунікативний компонент: уміння вести переговори з постачальниками, посередниками, споживачами; уміння будувати процес реалізації продукції; уміння організовувати співпрацю з іншими фірмами з метою розширення своєї діяльності та отримання прибутку; уміння знаходити нових постачальників, споживачів; уміння застосовувати різні способи реалізації продукції, що сприяють отриманню максимального прибутку; уміння знаходити спонсорів, будувати взаємини з ними; уміння створювати суспільну користь і поєднувати її з власною вигодою.
Висновком з даного дослідження є констатація того, що підготовка магістрів спеціальності «Бізнес-адміністрування» до підприємницької діяльності все щільніше входить в освітній процес. Розвиток приватного бізнесу – одна з основ розвитку економіки країни: розвиток здорової конкуренції, відкриття нових робочих місць, розширення споживчого ринку, поява на ринку все нових товарів і послуг вітчизняного виробництва. Але можливості підприємця залежать від рівня і якості економічної, організаційної підготовки. Тому високий рівень підготовки студентів вишів до підприємницької діяльності здатний забезпечити в майбутньому соціально-економічний розвиток як країни в цілому, так і окремих її регіонів.
Література
1. Лазур П.Ю. Історична еволюція феномена підприємництва та його науково-економічні інтерпретації / Лазур П.Ю. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/16_6/285 _Lazur_16_6.pdf
2. Побірченко Н. С. Компетентнісний підхід у вищій школі : теоретичний аспект : [текст] / Н.С. Побірченко // Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://advancedscience.org/2011/2/2011-01-02- 083.pdf
3. Пометун О. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / Пометун О. // Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи / [під заг. ред. О.В. Овчарук]. – К. : „К.І.С.”, 2004. – 112 с.
4. Предпринимательство: учебник / А.И. Муравьев, А.М. Игнатьев, А.Б. Крутик. – СПб. : Лань, 2001. – 696 с.
5. Стрельніков В.Ю. Модель професійної компетентності викладача вищої школи / В. Ю. Стрельніков // Наукові записки ПОІППО: Моделі ключових та професійних компетентностей педагогічного працівника. – Випуск 2. – Полтава: ПОІППО, 2012. – 180 с. – С. 25–33.
6. Хизрич Р. Предпринимательство или как завести собственное дело и добиться успеха [Текст] / Р. Хизрич, М. Питерс. – М. : Прогресс-Универс, 1993. – Вып. : Предприниматель и предпринимательство. – 166 с.