ПРОФЕСІЙНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ
Світлана Омельяненко
(Кіровоград, Україна)
У статті представлені результати практичної діяльності із професійної ідентифікації майбутніх соціальних педагогів у процесі вивчення загальнопедагогічних навчальних дисциплін дисциплін. Автор визначає фактори, що впливають на професійну ідентифікацію майбутніх соціальних педагогів. Аналізуючи зміст загальнопедагогічної підготовки майбутніх соціальних педагогів, обґрунтовує ефективність застосування інтерактивних методів навчання, включення у професійну діяльність у ході різних видів практики, залучення до волонтерської діяльності. Визначено педагогічні умови професійної ідентифікації майбутніх соціальних педагогів у процесі вивчення педагогічних навчальних дисциплін. Показана динаміка професійної ідентичності майбутніх соціальних педагогів у процесі професійної підготовки.
Ключові слова: ідентифікація, ідентичність, професійна ідентифікація, професійна ідентичність, майбутні соціальні педагоги, соціально-педагогічна діяльність, загальнопедагогічна підготовка.
The results of practical activity on future social educators' professional identification in the process of learning academic general pedagogic disciplines have been presented in the article. The author has distinguished the factors which influence the professional identification of future social educators. On the basis of the contents analysis of general pedagogic training of future social educators, the author has grounded the effectiveness of interactive learning methods use, introduction of different kinds of practice into the professional activity, involvement into voluntary services. Pedagogical conditions and the dynamics of future social educators' professional identification in the process of learning general pedagogic disciplines have been outlined.
Keywords: identification, identity, professional identification, professional identity, future social educators, socio-pedagogic activity, general pedagogic training.
Постановка проблеми. Сучасне соціальне замовлення системі професійної освіти, що пов’язане із складним характером процесів, що відбувається в суспільстві, загостренням соціальних проблем, відсутністю досконалої системи надання соціальних послуг вразливим верствам населення, диктує необхідність вдосконалення професійної підготовки фахівців із соціально-педагогічної діяльності, реалізації спрямованості на формування у них ціннісного ставлення до професійної діяльності та власної індивідуальності, прагнення до професійної та особистісної самореаліазції та самовдосконалення. Професіоналізм фахівця часто розглядається як гармонійне поєднання професійно-важливих якостей та самореалізації особистості через професію. Якість професійної підготовки сучасного фахівця багато в чому визначається професійною ідентифікацією, механізму сприйняття себе як професіонала, швидку адаптацію до нових умов діяльності. Ідентифікація фахівця має здійснюватися ще в процесі професійної освіти як механізм сприяння ефективному засвоєнню професійних знань, умінь, стереотипів, створення основи для подальшого професійного становлення особистості та входження у професійну спільноту.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням підготовки соціального педагога до здійснення професійної підготовки присвячені роботи О. Беспалько, І. Звєрєвої, А. Капської, Л.Міщик, В. Поліщук, С. Харченка та ін. Проблемами професійної ідентифікації та ідентичності займалась Н. Антонова, І. Дружиніна, Е. Зеєр, Н. Іванова, Е. Климов, Є. Конєва, Н. Милютіна Л. Шнейдер та ін. Ідентифікація розглядається вченими як механізм соціалізації особистості, що передбачає самоототожнення з іншою людиною, групою та цінностями, що існують в суспільстві. Результатом ідентифікації є ідентичність особистості.
Професійна ідентифікація розглядається як механізм прийняття провідних професійних ролей, цінностей та норм, котрі спонукають фахівця до ефективної практичної діяльності, що є суттю професійної ідентичності. Оцінювання професійної ідентичності відбувається на основі суб’єктивних показників, що включають професійну самооцінку, професійне самовизначення, задоволеність працею, професією, собою тощо.
Заслуговує на увагу виділення чотирьох типів професійної ідентифікації, що запропоновані К. Абульхановою-Славською: 1) ідентифікація відбувається через вибір професії, що максимально відповідає характеристикам особистості; 2) ідентифікація з професією така, що вона дає можливість руху особистості в професії, по східцям службової кар’єри і ступеням майстерності; 3) тип ідентифікації, при якому рух в професії здійснюється через розвиток, вдосконалення якостей і здібностей особистості; 4) ідентифікація, для якої співпадання з професією обумовлене не лише наявністю здібностей, але й творчою активністю особистості в цілому [1].
На сучасному етапі професійної освіти спостерігаються суперечність між об’єктивною потребою суспільства у фахівцях із соціально-педагогічної діяльності, які готові співвіднести свої можливості з вимогами, які пред’являються професією, і станом навчання у вищому навчальному закладі, що недостатньо враховує професійну ідентифікацію особистості, звертає увагу більше на теоретичну підготовку, хоча і проголошується потреба реалізації компетентнісного підходу.
Мета статті – визначити деякі шляхи професійної ідентифікації майбутніх соціальних педагогів у процесі вивчення загальнопедагогічних навчальних дисциплін.
Виклад основного матеріалу. Ми розглядаємо професійну ідентифікацію як процес, що передбачає формування у майбутнього фахівця уявлення про своє місце у професійній групі і в суспільстві в цілому. В результаті ідентифікації під час навчання у вищому навчальному закладі у майбутнього фахівця закладаються основи професійної ідентичності, як складової самосвідомості, як складного взаємозв’язку особистісних характеристик та властивостей, здатних забезпечити орієнтацію у світі професій, спрогнозувати можливі наслідки професійного вибору і реалізувати власний потенціал в обраній професійній діяльності. На ідентифікацію соціального педагога, як частину його соціалізації, впливають особливості соціального середовища, в якому відбувається професійна діяльність, характер взаємодії та спілкування як в студентській групі, так і у професійних групах, з якими студенти знайомляться у ході різних видів практик, еталони професійних ситуацій, перспективи самовираження, самореалізації та професійного зростання.
Ідентифікація майбутнього соціального педагога розпочинається на першому курсі із вивчення навчальної дисципліни "Вступ до спеціальності".Особливістю цього процесу є те, що наявна суперечність між потребою суспільства у висококваліфікованих фахівцях, які здатні надавати допомогу різним верствам населення у період соціальних потрясінь, і традиційно невисоким соціальним статусом професії педагога в цілому і соціального педагога зокрема. Зовнішнім фактором, що позитивно впливає на ідентифікацію, є інформаційно насичене середовище, яке виступає джерелом уявлень про предмет праці, вимоги професії до людини.
Зміст навчальної дисципліни "Педагогіка" має широкі можливості для професійної ідентифікації майбутніх соціальних педагогів за умови включення їх у розв’язування педагогічних задач, запровадження інтерактивних технологій навчання для взаємообміну соціально-рольовими функціями, емоційно-ціннісної підтримки студентів викладачем педагогіки. Використання таких методів навчання сприяє залученню мислительних процесів для аналізу прототипу професійної діяльності, проектування наступної соціально-педагогічної діяльності, осмисленню власної професійної позиції та побудові адекватного "Я".
Професійній ідентифікації майбутніх соціальних педагогів сприяє проведення занять у вигляді ділових ігор з використанням інтерактивних методів навчання. Наприклад, студенти, працюючи в міні-групах, проводять бесіду із вихованцями на вказану тему; один студент виконує роль соціального педагога, три-чотири студенти – вихованців, один студент є експертом. Така робота створює сприятливу емоційну атмосферу без надмірного психологічного напруження і хвилювання, сприяє ідентифікації студента з новою соціально-професійною роллю (зокрема, "педагог"), розвиває здатність ставити себе на місце іншої людини. Важливим етапом залучення студентів до виконання такого роду завдань є рефлексія діяльності, аналіз методів, засобів, які дозволили досягти бажаного результату, самоаналіз власної поведінки у якості педагога. У процесі рефлексії звертаємо увагу й на почуття, які виникли у студентів, що виконували роль педагога і вихованців, які бар’єри заважали ефективному спілкуванню.
Під час організації заняття-діалогу, коли студенти взаємодіють між собою та з викладачем, відбувається взаємообмін соціально-рольовими функціями, що сприяє розвиткові комунікативних умінь майбутніх соціальних педагогів, що, в свою чергу, підвищує самооцінку студентів, вселяє впевненість у собі. Змістовою основою для конструювання завдань до заняття-діалогу є проблемні ситуації, конструювання яких визначається такими положеннями: орієнтація завдань на формування ціннісного ставлення, інтересу до соціально-педагогічної діяльності; послідовність включення завдань у процес підготовки, поступове ускладнення завдань із урахуванням видів типових задач діяльності, що мають виконувати соціальні педагоги (професійні, соціально-виробничі, соціально-побутові) та їх класу (стереотипні, діагностичні, евристичні); відповідність завдань індивідуально-особистісним особливостям студентів; поєднання завдань, що передбачають індивідуальну та групову форму організації навчання; варіативність завдань.
Залучаються студенти і до аналізу навчальної діяльності студентів з погляду того, які методи навчання і виховання були використані викладачем на занятті задля їхньої професійної ідентифікації, яка їх ефективність, що потрібно змінити в роботі на заняттях для більш ефективної професійної освіти.
Під час вивчення навчальної дисципліни "Основи педагогічної майстерності" звертаємо увагу на внутрішні джерела становлення професійної ідентичності, до яких Л. Шнейдер відносить такі: емоційно-позитивний фон, на якому відбувається отримання інформації про професії; позитивне сприйняття себе в якості суб’єкта професійної діяльності; емоційно-позитивне прийняття своєї приналежності до професійної громади; успішне засвоєння прав і обов’язків, норм і правил професійної діяльності; готовність фахівця прийняти на себе професійну відповідальність; мотиваційна активність до реалізації себе в певній професійній галузі [3].
У процесі виконання студентами завдань, що передбачають, наприклад, схематичне зображення свого уявлення про ідеального соціального педагога і власного рівня готовності до соціально-педагогічної діяльності, відбувається зіставлення Я-реального та Я-ідеального, що визначає вимоги майбутнього фахівця до самого себе.
Вивчення педагогічних дисциплін відіграє важливу роль в ідентифікації майбутніх фахівців, оскільки збагачує когнітивну сферу студента загальнопедагогічними знаннями, уміннями й навичками, розвиває педагогічне мислення, закладає основи професійної діяльності. Проте, професійна ідентифікація майбутніх фахівців відбувається в разі їх включення у соціально-педагогічні ситуації, що призводить до суттєвих зрушень у професійному досвіді, до нового ставлення до себе й професійної діяльності. Тому значний внесок у процес ідентифікації майбутніх соціальних педагогів вносять різні види практик, особливістю яких є те, що на кожному курсі студенти працюють з різними категоріями клієнтів. У цьому разі студенти виявляють бажання продемонструвати свої ділові якості, намагання викликати до себе діловий, професійний інтерес, завоювати авторитет своїми діловими якостями. Студенти здійснюють пошук професійного іміджу, індивідуального стилю професійної діяльності, визначення професійних перспектив, шляхів їх досягнення.
Проводячи ретроспективний аналіз соціально-педагогічної діяльності у ході практик, студенти-магістранти наголошують, що її ефективність підвищується, а професійна ідентифікація відбувається значно швидше за умов, коли студентів-практикантів включають у самостійну професійну діяльність. Зокрема, студенти-магістранти з цього погляду високо оцінюють соціально-виховну практику, що передбачає самостійну роботу в дитячих оздоровчих таборах, та стажерську практику, яка, як правило, проходить на місцях наступної професійної діяльності. Під час цих практик студенти починають стверджуватися в новій статусно-рольовій позиції вихователя чи соціального педагога, ідентифікувати себе з професійною моделлю педагога через пошук відповіді на питання "Хто я?", "До чого я прагну?", "Що я можу?", які набувають характеру професійного самовизначення. Під впливом практики коригується ставлення до соціально-педагогічної діяльності, яке залежить від конкретних переживань результатів педагогічних дій студента.
Особливістю професійної підготовки майбутніх педагогів до соціально-педагогічної діяльності є можливість включення їх у таку діяльність, починаючи з першого курсу, в якості волонтерів. Відповідно до Загальної декларації волонтерів волонтерська діяльність розглядається як інструмент соціального, культурного, економічного розвитку. В ній наголошується, що волонтерство – це добровільний вибір, що відображає особисті погляди й позиції, сприяє покращенню якості життя [2]. Залучення студентів, починаючи з першого курсу, до волонтерської діяльності призводить до того, що волонтерство перетворюється в елемент особистісного розвитку, набуття нових знань та навичок, студенти починають співвідносити свої цінності із загальнолюдськими цінностями, визначають своє місце у професійній спільноті.
Педагогічними умовами успішної професійної ідентифікації студентів у процесі вивчення загальнопедагогічних навчальних дисциплін є: усвідомлення студентами значимості вивчення загальної педагогіки у професійній діяльності як фактора професійної ідентифікації; професійна спрямованість змісту і методів вивчення педагогічних дисциплін; врахування особистісних якостей та соціального досвіду студентів у процесі навчання; використання активних методів, варіативних форм і засобів навчання; суб’єкт-суб’єктний характер взаємодії студентів і викладача, що характеризується такими особливостями: ставлення викладача до студентів як до суб’єктів власного професійно значимого саморозвитку, орієнтацією на розвиток і саморозвиток студентів, створенням умов для самореалізації та самовизначення студентів у процесі моделювання. розв’язування професійно значимих ситуацій.
Спостереження за діяльністю студентів протягом їхньої професійної освіти дозволяє вказати на таку динаміку професійної ідентичності: на першому курсі відсутній диференційований підхід до своїх соціальних ролей студента, майбутнього фахівця; на другому-третьому курсах, особливо після практики, студенти вже окреслюють перспективу майбутнього професійного життя, зростає рівень домагань студентів в сфері майбутньої професії, підвищується роль самоосвіти і самовиховання в професійному становленні; на четвертому-п’ятому курсах відбувається переоцінка студентами багатьох цінностей життя, культури, професійної діяльності, свого місця в професії, своїх можливостей, ототожнення себе з майбутньою професією, глибоке розуміння сенсу своєї праці.
Висновки. Підготовка майбутніх фахівців із соціально-педагогічної діяльності має передбачати освоєння професії у процесі загальнопедагогічної підготовки, сприяючи формуванню і розвитку у студентів якостей та здібностей в царині освоєння ними соціально-професійних цінностей, властивих сфері професійної діяльності.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М.: Мысль, 1991. – 158 с.
2. Загальна декларація волонтерів: Прийнята на 11-му Конгресі Міжнародної асоціації Волонтерів. Париж, 14 вересня 1990 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.volunteer.kiev.ua/pages/70-zagalna_deklaracya_volonterv
3. Шнейдер Л. Б. Профессиональная идентичность: Монография/ Л. Б. Шнейдер. – М.: МОСУ, 2001. – 272 с.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА
Омельяненко Світлана Віталіївна – кандидат педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної педагогіки та психології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
Коло наукових інтересів – вдосконалення професійної підготовки майбутніх педагогів.