ВИКОРИСТАННЯ ОБРАЗНОГО МОВЛЕННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

Ірхіна Юліана
(Одеса, Україна)

Анотація: Кожна мова містить величезний потенціал народної мудрості, що становить один із основних чинників розвитку образного мовлення. Англійська мова містить чимало виразників образності також. Виразниками образності в обох мовах виступають фразеологічні звороти, ідіоми, прислів'я та приказки.

Народне образне мовлення залишається основотворчим компонентом семантики мови, фразеології,  засобом формування національно-культурної картини світу.

Ключові слова: образного мовлення, фразеологічні звороти, ідіоми, прислів'я, приказки.

Аннотация:Каждая речь имеет большой потенциал народной мудрости, который является одним из основных факторов развития образной речи. Английская речь имеет образные выражения, присказки, пословицы, поговорки и т. д.

Народная образная речь в обоих языках остается основным компонентом и способом формирования национально-культурной картины мира.

Ключевые слова: народная мудрость, образная речь, присказки, поговорки, национальная культура.

Resume: The peculiarities of usage of mouthpieces of figurativeness in oral speech are shown.

The methodology of development of figurative speech of the Ukrainian language and English is examined.

Figurative speech is a way of forming national and cultural picture of the world.

Keywords: figurative speech, national speech, proverbs, sayings, national culture.

Інтеграція у світовий освітній простір ставить перед суспільством нові вимоги щодо формування викладача-професіонала, який керується гуманістичними цінностями, реалізує творчий потенціал через новітні форми й методи.

Нестабільність соціальних процесів у суспільстві зумовлює звернення до адаптаційних ресурсів педагога, який під впливом зовнішніх факторів повинен зберігати внутрішні установки або збалансовувати власні переконання з освітнім середовищем. У контексті світових тенденцій українська система освіти зорієнтована на неперервність процесу навчання викладачів ВНЗ, що передбачає підвищення їх професійного рівня та потребу постійного самовдосконалення.

Актуальність зумовлена необхідністю розроблення механізмів для постійного підвищення професійного рівня викладачів, забезпечення високого науково-теоретичного й методичного рівнів викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми спеціальності, що регламентоване Законом України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Державною національною програмою “Освіта” (Україна XXIстоліття), Національною доктриною розвитку освіти. Від якості викладання предмета залежить рівень знань, умінь і навичок майбутніх фахівців.

Питання про престиж тієї чи іншої мови не виникати та актуалізуватися в сучасних умовах розвитку світової науки, оскільки вже за своєю сутністю  неправильним і не потребує розв'язання. Престиж кожної мови передусім в її лексичному багатстві, різноманітності мовних засобів, що використовуються реципієнтом у процесі у процесі комунікації. Світовим мовам властива диференціація на фонологічному, акцентологічному, лексико-граматичному, семантичному рівнях. Відтак, проблема досконалого володіння мовними багатствами набуває значущості в сучасній світовій мовознавчій науці.

Кожна мова містить величезний потенціал народної мудрості, що в свою чергу становить один із основних чинників розвитку образного мовлення підростаючого покоління. Донедавна означена проблема висвітлювалася не повністю, лише принагідно з розв'язуванням основних мовознавчих питань з лексики, стилістики тощо. Наявні спроби низки вчених ( В. Винаградов, Р. Мартинова, В. Плахотник, М. Пентилюк, О. Ушакова, О. Федоров, З. Франко) щодо класифікації та узагальнень образних висловів. На думку Л. Новикова, поділ слів на образні [2:86]. Адже будь-яке слово, що, на перший погляд, є непомітним, може стати в художньому контексті семантично важливим та естетичнозначущим. Це в свою чергу спричинило введення до понятійного апарату означеної проблеми терміна “виразники образності” (З. Франко) - “усталені в писемному мовленні, різні що до ступеня переосмислення чи асоціативності вислови” [3:81]. Вони, як правило, літературно-писемного походження, окремі — фольклорного, розмовного і лише незначна частина є висловами літературного усного мовлення. Більшість вітчизняних та російських учених (В. Ковальов, Л. Новиков, М. Пентилюк, З. Франко, О. Федоров та ін.) відносять до виразників образності передусім: лексичні засоби — тропи (епітети, метафори, порівняння, метонімія, синекдоха), багатозначні слова (О. Потебня розглядав багатозначність як одне з головних джерел образності), стилістичні фігури: семантичні (антитеза, градація), синтаксичні (паралелізм, анафора, епіфора, інверсія, замовчування, риторичне питання та ін.).

З. Франко вважає, що образними слова стають лише тоді, коли їх основний, лексичний зміст, тобто понятійний — номінативно-атрибутивний, нашаровуться додатковий експресивний в його різноманітних формах і типах. До виразників образності З. Франко відносить ще фразеологічні звороти, прислів'я, приказки, топоніми, антропоніми тощо. Категорія образності має свої атрибути: інтонація в єдності компонентів — мелодики, темпу, паузи, тембру тощо.

Відтак, певні дослідження з означеної проблеми спричинюють детальне обґрунтування самого терміна “образне мовлення”. Отже, під поняттям “образне мовлення” ми розуміємо специфічний процес використання мовних одиниць із метою повідомлення, яке, будучи експресивно нейтральним, набуває образного потенціалу шляхом унесення в нього різноступеневих емоційно-естетичних нашарувань.

Безперечним є той факт, що й англійська мова містить чимало виразників образності. Спираючись на основні положення праці І. В. Корунця “Порівняльна типологія англійської та української мов” [1:93], варто відзначити, що означена категорія проявляється на рівнях лексичної системи англійської мови, а саме:                    1) лексико-граматичному; 2) лексико-семантичному; 3) стилістичному та                         4) синтаксичному.

У контрастному відношенні з інтернаціоналізмами виступають певні єдності національно специфічного лексикону (слова та різноманітні словосполучення) такі, як: англійські farthing, shilling, dollar, Chartish, haggis, Yorkshirepudding, tocutoffwithashillingтощо. В українській мові: кутя, вареники, думи, бандурист, кобзар, запорожець, ставати на рушник, козацькому роду нема переводу; на городу бузина, а в Києві дядько.

Лінгвістичні принципи типологічної класифікації лексикону ґрунтуються в усіх мовах на основі таких різноманітних особливостей слів: а) їх загальна лексико-граматична природа; б) їх близька до загальної лексик-семантична група; в) їх своєрідні стилістичні функції та значення; г) їх денотативне (основне) та коннотативне (додаткове) значення.

Категорія образності зумовлюється явищами синонімії: dug-out(печера, землянка), shanty (халупа), mud-house (глинянка), cabin(хатина), house, cottage, bungalow, villa, palaceтощо. Досить своєрідно образність досягається за допомогою лайливих слів та виразів (lowcolloguialisms – vituperativewords, phrases): англійські hell, rat, swine; українські чорт, прокляття, свиня, гадюка. Визначаються за певними стилістичними ознаками професійні слова, наукова термінологія, поетичні слова, книжні тощо.

У контексті розглядуваної проблеми певної значущості набувають так звані поетичні слова, що містять субгрупи: 1) слова групи слів, що проявляють свою поетичну (образну) природу вже на мовному рівні, коли розглядаються окремо; 2) слова (групи слів, що набувають поетичного забарвлення лише в мікро-або макротекстах. В англіській мові такими поетичними словами виступають: affright (frighten), Albion (England), Caledonia (Scotland), babe (baby), the Bard of Avon (Shakespeare). Подібно в українській мові побутують поетичні слова, але ще більш давнього походження: вольний, враг, злото, дівчинонька, козаченько, кормига (ярмо), лжа (неправда), літа (роки), чоло, вуста. Поетичні слова другої субгрупи, які набувають поетичного забарвлення лише в мікро-або макротекстах, можуть ставати традиційними в національній мові. Так, англійські стилістично утворені поетичні групи слів ґрунтуються в працях, своєрідних творчих доробках Шкспіра: simpletruth, gildedhonour, rightperfection (Sonet 66), youthfulmorn (66), sweptlove (56), hungryocean.

Низка поетичних слів та груп слів набувають такого традиційного поетичного забарвлення в українських народних піснях: гора кремяная, літа молодії, орел сизокрилий, сива зозуля, світ широкий, синє море, чисте поле, чорнії брови, червона калина тощо.

Образність досягається також через денотативне (основне) та конотативне (додаткове) значення слів. Багато з них в англійській мові та українській, безперечно, мають подвійне значення: англійські fox, pig, goose, parrot; українські свиня, папуга, гусак тощо. Конотатвні слова (або групи слів з прямим та непрямим значенням): Albion (England), theBardofAvon (Shakespeare); Кобзар (Тарас Шевченко), Каменяр (Іван Франко), дочка Прометея (Леся Українка).

З семасіологічного боку, слова можуть бути моно- та полісемантичні: boat — човен, судно (корабель, шлюпка); coat — верхній одяг, пальто, піджак, кітель, хутро (тварин), шар, фарби; подорож — cruise, journey, travel, trip, tour, voyage.

Виразниками образності в обох мовах виступають фразеологічні звороти, ідіоми (розмовна лексика), низка експресивів, прислів'я та приказки. Українська фраземіка відбиває натурфілософські погляди, символіку українського народу, побудовану на персоніфікаціях, своєрідному образному сприйманні картини світу. Поряд з типовим для багатьох народів усвідомлення тварин і рослин як носіїв фіксованих характеристик (баран, вовк, заєць, вівця, лисиця тощо) українські фраземи репрезентують специфічно національне бачення людського буття через призму поведінки тварин: жабі по коліно “дуже мілко” (образ зневаги, дрібноти); цап — скакати цапа “затятися, виявити непокору” (образ упертості). Ідеоматичні вирази становлять в англійській мові універсальний феномен, що вирізняється своєю структурою: 1) ідіоми-речення (timeandtidewaitfornoman; на козаку нема знаку); 2) групи слів ідіом (TenCommandments, tobeornottobe; десять заповідей, бути чи не бути); 3) слова-ідіома (метафоричне перетворення імен): TomPepper, Mrs. Grundy, Герострат, Ксантипа.

Ідіоматичні вирази проявляють себе як: 1) абсолютний еквівалент за значенням і структурою (theheelofAchilles – ахіллесова п’ята, grasswidow – солом’яна вдова); 2) вирази, що мають подібне значення, але відрізняються побудовою (aflyintheointment, makehasteslowly; ложка дьогтю в бочці меду, тихіше їдеш – далі будеш); 3) національні ідіоми, що характеризують особливості тієї чи іншої мови (todinewithDukeHumphry, tocutoffwithashilling, toacceptthechilternHundreds; передати куті меду, впіймати облизня, ставити на карб, утерти носа тощо.

Прислів’я та приказки зберігають неоціненні скарби народної мудрості. У них відображається історія та світогляд народу, який створив їх, традиції, звичаї і, навіть, гумор.

В українській та англійській мовах співіснують чимало прислів’їв та приказок. Вони створювалися багатьма людьми, їх поколіннями, розвивалися та вдосконалювалися протягом віків, демонструючи тим самим образний лад мовної системи.

- Як посієш, так і пожнеш.

- As you make your bed, so you must lie on it.

-Краще щось, ніж нічого.

- Halt a load is better than no bread.

- Не знаючи броду, не лізь у воду.

- Look before you leap.

- Краше пізно, ніж ніколи.

- Better late than never.

- Не по словах судять, а по ділах.

- Actions speak louder than words.

- Хто рано встає, тому Бог дає.

- the early bird catches the worm.

- Не чіпай лиха, доки воно спить.

- Let sleeping dogs lie.

- Погані вісті не лежать на місці.

- Bad news travels fast.

- Доки живу, сподіваюсь.

- While there is life there is hope.

- На смак товариш не всяк.

- Tastes differ.

- Не кажи “гоп”, доки не перескочиш.

- There’s many a slip between the cup and the lip.

- Чи пан, чи пропав – двічі не вмирати.

- Nesk or nothing.

Переважна більшість прислів’їв та приказок за своїм характером інтернаціональні, тобто мають певні відповідники в інших мовах, зокрема в українській. Окреслені обґрунтування незаперечно переконують, що українська мова за своїм лексичним багатством і різноманітністю засобів вираження стоїть врівень з англійською та іншими мовами світу.

Відтак, народне образне уявлення може зазнавати змін і перетворень, але залишається осново творчим компонентом семантики мови (української та англійської, та ін.), структурування самої національно орієнтованої лексики, фразеології тощо, а тому – засобом формування національно-культурної картини світу.

Література:

1. Корунець І. В. порівняльна типологія англійської та української мов                 /І. В. Корунець/ – Київ, 1995. – С. 336.

2. Новиков Л. О. Мистецтво слова /Л. О. Новиков/ – Москва: Педагогіка, 1991. – С. 144.

3. Франко З. Образність в українському мовленні (Українське усне літературне мовлення) /З. Франко/ За ред. І. К. Білодіда. – К., 1967.

4. Романюк О. С. Процес оволодіння англомовним розмовним мовленням з урахуванням його лексичних особливостей /О. С. Романюк// Науково-практичний журнал “Наука і освіта”. – Одеса, 2013. – Вип. №5.