Сучасний стан медицини в Україні: соціальний аспект

Рубан В.М.

Донецький національний медичний університет

Сучасна медицина за останні десятиліття розвинулась в таких масштабах, що досягла недосяжного раніше рівня. Зокрема, значно покращилася технічна оснащеність медичних установ, з'явилася можливість діагностувати захворювання на ранній стадії, забезпечити якнайшвидше одужання і відновлення працездатності людей, що звертаються за медичною допомогою. Сьогодні для пересічного європейського мешканця і навіть мешканців України, які живуть у великих містах звичними стали малоінвазивні оперативні втручання з використанням ендоскопічної апаратури, мікрохірургія та лазерна корекція зору, пересадка органів і тканин, виправлення вроджених і набутих дефектів тощо. Також, сучасна трансплантологія і травматологія, офтальмологія і гінекологія, стоматологія та пластична хірургія, онкологія, нейрохірургія й інші галузі медицини успішно розвиваються, дозволяючи рятувати раніше безнадійних хворих, повертати молодість і красу, дарувати радість життя пацієнтам, що виліковуються і надію на зцілення тим, що продовжують хворіти.

Наше дослідження стосується в більшій мірі стану сучасної медицини не в розвинених європейських країнах, а в Україні. Тому ми повинні повернутися до реальності, а саме до наших українських медичних реалій, зокрема фельдшерсько-акушерських пунктів і лікарень сестринського догляду, поліклінік і диспансерів. Наразі існує катастрофічний брак фахівців, застаріле обладнання, постійні черги на прийом до лікаря, жахливі умови перебування в стаціонарі, низька якість вітчизняних ліків, їх нестача, недобросовісний контроль за іноземними ліками та відсутність реальної можливості скористатися всіма обіцяними громадянам Конституцією України «благами» безкоштовної медицини, а також недієздатність нових реформ у системі охорони здоров’я та медицини, які насправді знищують останні сподівання громадян прожити довге, здорове та щасливе життя.

Щороку в Україні на медичну сферу виділяється понад 4% ВВП країни. При цьому українці не отримують належної медичної допомоги, а лікарі в державних медичних установах мають низьку оплату праці. Така ситуація свідчить про те, що на державному рівні в Україні є потреба проведення ефективної реформи медичної сфери з метою поліпшення стану здоров’я населення, зменшення рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення, зменшення рівня дитячої смертності, підвищення якості та доступності медичної допомоги [1].

В Україні проведення реформ у медичній сфері започатковувалось неодноразово. Але жодна реформа не була завершена і не досягала своєї мети [1].

Розглянемо стан сучасної медицини в Україні більш детально. Інфаркти та інсульти, цукровий діабет і рак, алкоголізм і наркоманія, синдром хронічної втоми і депресія, ДЦП та хвороба Дауна, епілепсія і алергія - список захворювань людей можна продовжувати і продовжувати. Ефективного лікування цих захворювань, на жаль, поки не існує ні у благополучних країнах, ні в Україні, так само як і дієвих реабілітаційних заходів по поверненню хворих до повноцінного активного життя. Так, в Україні проводяться сотні складних операцій, але ж в більшості випадків людина отримує в результаті кілька місяців-років життя за умови постійного прийому численних медикаментів, але не стає здоровою повністю. Але ж у нас хворіють не сотні і тисячі, а мільйони людей і в більшості своїй ці хвороби можна попередити, виявити захворювання на ранній стадії і вилікувати в короткі терміни, причому навіть без операції і медикаментів. Але для цього нам потрібна не медицина відчаю, не лікування симптомів і наслідків, а вплив на основні причинні фактори, що викликали захворювання. Інфаркт та інсульт, пухлини і важкі депресії не виникають моментально. Спочатку виникає так названий стан «передхвороби» (стан здоров'я - між здоров'ям і хворобою). Роками, десятиліттями патологічний процес руйнує організм і в багатьох випадках в цьому винна сама людина. Низька фізична активність, куріння, переїдання, зловживання алкоголем, постійні стреси, відмова від профілактичних медичних оглядів, що дозволяють виявити хворобу на самому її початку - все це гіркий «людський фактор». Українці, нажаль, не привчені піклуватися про своє здоров'я, а держава ніяк не сприяє зміні цієї ситуації.

Необхідна переорієнтація на профілактику і кардинальне поліпшення первинної медичної допомоги населенню, підвищення її якості та доступності, як на безкоштовній основі, так і на платній або страховій. Для цього повинні об'єднати свої зусилля сучасна доказова медицина та народна медицина, звертаючи увагу, як на здоров'я окремої людини, так і всього суспільства в цілому. Насправді, сучасні реформи не зменшили показники захворюваності через те, що чиновники зробили медичну допомогу малодоступною шляхом централізації охорони здоров'я в регіонах України. Це виявляється у скороченні лікарських ставок, видавлюванні вузьких фахівців, скороченні і закритті відділень, створенні опорних лікарень, які знаходяться в десятках кілометрах від людей, яким терміново потрібна допомога або госпіталізація, введення талонної системи, системи попереднього запису, формування черг на планову госпіталізацію, черг на прийом до лікаря, стимулювання звернення громадян в платні медичні центри і установи, до знахарів, ворожок тощо. Звичною вже стала ситуація, коли звернення до вузького спеціаліста можливо тільки через сімейного лікаря або дільничного терапевта і таким чином хвора людина втрачає час і навіть бажання отримати професійну допомогу. Іншими словами, чим більше ускладнюють шлях пацієнта до лікаря, тим менше відвідувань, тим менше число випадків потрапить у статистику. Наприклад, в Україні є села з населенням в декілька десятків чоловік і щоб дістатись до найближчого лікаря, людям потрібно подолати дистанцію у 200 км. За європейськими мірками – це дрібниці. Таким чином, зареєстрована захворюваність в цьому селі протягом року дорівнюватиме нулю. Таких сіл і містечок в Україні дуже багато, а кінцеві статистичні дані і цифри про захворюваність виглядають дуже позитивно і приємно здивують не тільки Україну, але й увесь світ.

Сучасна українська медицина так реформується, що тільки самолікування і залишається громадянам доступним. З одного боку, фахівців стає все менше і менше, в поліклініку можна не ходити, а сподіватися тільки на самолікування. Хоча і самолікування, яке заперечує медицина, не так рятує, скільки заспокоює громадян, які зневірились отримати кваліфіковану допомогу. З іншого боку - сучасні молоді фахівці, які потрапляють до лікувальних закладів, мало чим, пов'язані з медициною як такою. Основний напрямок розвитку в капіталістичному суспільстві - це гроші. Тому, на перший план для молодих фахівців з мізерними українськими зарплатами у закладах охороно здоров’я, постає комерційна складова, як основний вид їхньої мотивації для виконання своїх обов’язків. Тому навіть гарантована безкоштовна медицина і право на неї громадян України, поступово стала комерційною, при чому носить тіньовий характер, навіть іноді і кримінальний. Таким чином, населенню залишається займатись самолікуванням і медицина вже тут практично ні до чого. Як показує практичний досвід, поради та рекомендації по самолікуванню можна черпати з мережі Інтернет. В Інтернет можна отримувати й консультації з самолікування від тих же представників традиційної медицини, а також шарлатанів. Втім, одні від інших мало чим відрізняються у спільних намірах отримати гроші на бідах і хворобах людей. Клятва Гіппократа залишилась у далекому минулому і скоріше за все в ідеалах старшого покоління.

Насправді, неправильно звинувачувати громадян, що вони вдаються до самолікування, коли медицина відсторонюється від пацієнта, перетворюючи його в клієнта. Практика самолікування в Україні ставиться на конвеєр і багато препаратів продаються без рецептів і в необмеженій кількості, навіть через мережу Інтернет. Сучасна медицина в Україні не може забезпечити високу якість обслуговування та своєчасність надання медичної допомоги, попередити захворювання на ранній стадії, надати комфортні умови для лікування, зокрема безнадійно хворим. Саме тому багато фахівців вважають, що зміни потрібно розпочинати саме з освіти. Також лікарі бачать в реформі відкат до старої системи обслуговування, яка передбачала поділ на лікарні для бідних і багатих. Проблеми медицини в Україні полягають не тільки в недостатньому фінансуванні установ охорони здоров'я та їх стрімке скорочення, а й в повній байдужості деяких лікарів до пацієнтів. В такому разі виникає людський, а в нашому випадку професійний фактор байдужості. Виходячи з історії розвитку медицини, і зокрема лікувальної справи, багато відомих докторів поклали своє життя на вивчення і розробку новітніх методів дослідження організму людини і його одужання і позбавлення від різного роду захворювань. На жаль, в сучасній медицині спостерігається тенденція до монетизації життя.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Мезенцева Н.І., Батиченко С.П., Мезенцев К.В. Захворюваність і здоров’я населення в Україні: суспільно-географічний вимір: Монографія. – К.: ДП «Прінт Сервіс», 2018. - 136с.

2. Мезенцев К.В., Підгрушний Г.П., Мезенцева Н.І. Регіональний розвиток в Україні суспільно-просторова нерівність та поляризація: монографія. – К.: Прінт Сервіс 2014. – 132 с.

3. Реформа медичного обслуговування [електронний ресурс] – режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ms_reform/

4. Статистичний бюлетень «Заклади охорони здоров’я та захворюваність населення України у 2015 році». Від. за вип. О. О. Кармазіна. – К.: Державна служба статистики України, 2016. – 92 с.