ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ РІДКІСНИХ РОСЛИН КІРОВОГРАДЩИНИ НА ПРИКЛАДІ М. КРОПИВНИЦЬКИЙ

Мережко Т.А.¹, Аркушина Г.Ф.²

1- магістрантка природничо-географічного факультету,

2 - доцент кафедри біології та методики її викладання,

Центральноукраїнський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

м. Кропивницький, Україна

З утворенням у 1948 р. Міжнародного союзу охорони природи у світі з’явилась організаційно - правова структура, покликана в глобальному масштабі захищати рослинний світ, оцінювати стан і визначати небезпеки, що нависають над живою природою.

Починаючи з 1963 р., своєрідний світовий реєстр рідкісних та зникаючих видів флори постійно перевидається. Створення Європейського охоронного списку, Червоної книги України, охоронного списку Кіровоградської області - це лише перший крок оцінки складної і загрозливої ситуації. Наступний і набагато важчий - втілення в життя її духу, конкретна робота. Деякі охоронні списки вже досить довго не відновлювались і мають данні за минулі роки. Це створює додаткові проблеми.

Впродовж 2017-2018 рр. нами досліджений стан охорони рідкісних та зникаючих видів рослин Кіровоградщини. При вивченні видової різноманітності раритетної флори застосовувався загальноприйнятий морфолого-еколого-географічний метод, який включає вивчення морфологічних ознак, їх діагностичного значення; географічного розповсюдження та екологічної приуроченості видів.

Також виявлені великі популяції таких червонокнижних рослин: ковила волосиста(Stipa capillata L.), касатик понтійський(Iris pontika Zapa Bieb.) та астрагал шерстистоквітковий(Astragalus dasyanthus Pall.). Останній також занесений до Європейського червоного списку. Крім того виявлені цінні та малопоширені види – астрагал безстрілковий (Astragalus exscapus L.), гоніолимон татарський(Goniolimon tataricum (L)Boiss), аурінія скельна(Aurinia saxatilis (L.)Desv).

Перелік видів що охороняється в Кіровоградській області, занесених до ЧКУ, станом на 2009 рік складає 57 видів, порівняно з переліком видів які занесені до ОЧС, станом на 2017рік (98 видів), тобто 41 вид зникаючих рослин, які є в ОЧС, але не занесені до ЧКУ.

На європейському рівні охороняються такі рослини, виявлені у Кіровоградській області: астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus Pall.), спостережений у значній кількості на відвалах гранітного кар’єру, в урочищі Злодійська балка. Одиничні екземпляри знайдені на залізничних насипах у різних районах міста .

Гвоздика прибузька (Dianthus hypanicus Andrz.), знайдені численні популяції на гранітних відслоненнях лівого берегу р. Сугоклії, на щебенистих узбіччах залізниць .

Особливої уваги потребують види, які є у ЧКУ але не занесені до ОЧС :

• астрагал Геннінга (Astragalus henningii (Steven) Boriss.). Причини зміни чисельності: Фрагментарність ареалу, ізольованість популяцій, скорочення характерних для виду екотопів внаслідок розорювання та заліснення, надмірні навантаження випасання.

б) астрагал одеський (Astragalus odessanus Besser). Причини зміни чисельності: Фрагментарність ареалу, ізольованість популяцій, низька насіннєва продуктивність, слабка конкурентна спроможність виду, нездатність до вегетативного розмноження.

в) астрагал понтійський (Astragalus ponticus Pall.) Причини зміни чисельності: вузька еколого-ценотична амплітуда, слабка конкурентна здатність, вразливість до дії антропогенного тиску.

З’ясовано, що чисельними за представленістю рідкісних рослин є родини: Холодкові (Asparagaceae) (7% видів), Бобові (Fabaceae або Leguminosae) (6% видів) , Айстрові (Asteraceae) (8% видів), Півникові (Iridaceae) (9 % видів), Осокові (Cyperáceae) (9% видів).

Проблема охорони флори й рослинності в сучасних умовах належить до однієї з найважливіших і невідкладних. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до охоронних списків різного рівню, може бути забезпечена наступним чином:

- встановлення особливого правового статусу видів рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, врахування вимог щодо їх охорони під час розробки законодавчих та інших нормативних актів;

- систематичної розробки щодо виявлення місць їх зростання, проведення постійного спостереження за станом популяцій та необхідних наукових досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони та відтворення;

- створення на територіях, де вони зростають, заповідних та інших об’єктів, що особливо охороняються;

- створення банків їх генофонду, розведення у спеціально створених умовах.