ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО МІЖКУЛЬТУРНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗАСОБАМИ ІНОЗЕМНИХ МОВ
(м. Харків, Україна)
Вихід України на міжнародні ринки, постійне зростання масштабів економічного співробітництва, професійна мобільність фахівців у сучасному світі актуалізували питання підготовки студентів до міжкультурної комунікації (МКК) у сфері майбутньої професійної діяльності.
МКК є важливою формою соціальної комунікації та взаємодії представників різних культур, що здійснюється з метою взаємного пізнання, спільної діяльності та співпраці [1]. У міжкультурному світі сучасний фахівець – це особистість, яка спроможна здійснювати ефективну ділову та професійну комунікацію (успішно проводити переговори на міжнародному рівні, взаємодіяти у міжкультурних «командах» у процесі реалізації міжнародних проектів) на основі дотримання правил бізнес-етики.
Дослідження науковців (Н. Дж. Холден, U. Clement, Ch. Geistmann, W. Kramer, H.-P. Rentzsch, С. П. Мясоєдов та ін.) доводять, що національна ділова культура суттєво впливає на стиль комунікації, ведення переговорів, визначає ставлення до влади, відносини між колегами, керівником і підлеглими. Тож для успішного ведення справ з представниками інших країн фахівцям необхідно знати характерні особливості провідних бізнес-культур; засвоїти «механізм» аналізу національних особливостей професійної комунікації і діяльності на основі «параметрів культури» Г. Хофстеде (дистанція до влади; колективізм – індивідуалізм; маскулінність – фемінінність; визначеність – невизначеність комунікативної ситуації) [3]. Студенти мають усвідомити, який значний вплив здійснює національна культура на корпоративну; розуміти причини виникнення міжкультурних конфліктів; уміти запобігати найбільш типовим помилкам, пов'язаним з національними стереотипами поведінки.
Традиційними дисциплінами у професійній освіті за кордоном є «Іноземна мова» і «Міжкультурний менеджмент», вони забезпечують опанування студентами іноземної мови як засобу міжкультурної комунікації і вивчення особливостей національних бізнес-культур. Але з бурхливим розвитком міжнародних економічних зв’язків і значним збільшенням кількості транснаціональних корпорацій гостро постало питання про шляхи швидкої інтеграції співробітників – вихідців з різних країн – у «мультикультурний» колектив. У цьому зв'язку свій погляд на шляхи підготовки фахівців до міжкультурної взаємодії висловлює Н. Дж. Холден [2, передмова, с. ХІ], який вважає, що накопичення нових знань щодо культурних розбіжностей, а також їх загальна або детальна класифікація не вирішують проблеми підготовки студентів до ефективної МКК у діловій сфері. Традиційний міжкультурний менеджмент, за його визначенням, є «менеджментом культурних відмінностей», оскільки в процесі його вивчення найчастіше аналізуються причини непорозумінь під час МКК, психологічних утруднень партнерів по бізнесу (стрес, «культурний шок»). Н. Дж. Холден слушно зауважує, що сучасна економічна ситуація потребує від фахівців «дієвих» знань, а не тільки обізнаності щодо особливостей іншої культури.
Для продуктивної міжкультурної взаємодії сучасному фахівцю вкрай необхідно опанувати іноземну мову, гнучкість її використання забезпечить налагодження контактів з діловими партнерами, здійснення комунікації з ними, досягнення визначених цілей співробітництва. Загальновідомо, що вивчення іноземної мови – тривалий і кропіткий процес. Але якщо функцію мови розглядати не у сфері пізнавальної діяльності людини, а, насамперед, у прагматичному аспекті її використання у певній специфічно-предметній сфері, яка зрозуміла фахівцям незалежно від національної культури, то доцільно її вивчати у ситуаціях повсякденного життя і професійної діяльності.
Здатність фахівців вирішувати типові завдання і проблеми професійної діяльності засобами іноземної мови передбачає вміння оперативно і гнучко обирати мовні форми й мовленнєві засоби відповідно до екстралінгвістичних факторів у професійній сфері, конкретних партнерів, особливостей ведення міжнародного бізнесу.
Посилення професійної спрямованості комунікативної підготовки має відбуватися через урахування в навчальній діяльності професійних потреб та інтересів студентів; інтеграцію змісту дисциплін професійної підготовки зі змістом курсу іноземної мови; використання інтерактивних методів навчання (ділові ігри, дискусії, метод проектів тощо), які сприяють формуванню у них комунікативних умінь у предметній сфері іншомовними засобами і набуттю досвіду соціальної взаємодії в ситуаціях МКК.
На перебіг і результати МКК значною мірою впливає зміст інформації, якою обмінюються комуніканти. Тож майбутні фахівці мають знати, що під час МКК є нейтральні (предметно-професійні, наукові, побутові), «безпечні» теми (погода, діти, домашні тварини тощо), а також «небезпечні» (політичні погляди, релігійні вірування, етнічні й расові проблеми та інші), в обговоренні яких через світоглядні відмінності можуть виникнути дискусії, суперечки, навіть конфлікти. У таких випадках їм як майбутнім учасникам МКК необхідно набути комунікативну гнучкість, яка виявляється, зокрема, у вмінні «переключати» теми у разі неприємної ситуації під час МКК.
У процесі вивчення іноземних мов важливо звертати увагу студентів на те, що на результат МКК може суттєво впливати використання невербальних засобів, які необхідні для регулювання процесу комунікації, створення психологічного контакту між партнерами, вираження емоцій і реакцій людей на ситуацію. Майбутні фахівці мають усвідомити, що невербальна комунікація у міжкультурному контексті спричиняє більше проблем, ніж вербальна, оскільки люди часто не здогадуються, що існують суттєві розбіжності у значенні жестів, поз, поглядів, дій, рухів, дотиків, дистанції спілкування тощо. Для адекватної інтерпретації невербальних знаків їм необхідно знати не тільки їх значення в іншій культурі, а й соціальні ситуації їх застосування.
Під час вивчення іноземних мов слід ураховувати психологічний аспект комунікативної підготовки до процесу МКК, оскільки учасники МКК як носії іншої мови і культури у процесі безпосереднього спілкування можуть відчувати тривогу, невпевненість, а іноді навіть стрес, страх і «культурний шок». Особливий психологічний стан у ситуаціях МКК, у першу чергу, пов'язаний з тим, що фахівцям доводиться користуватися іноземною мовою, рівень володіння якою може обмежувати дієздатність і не дозволяти повною мірою розуміти партнера по спілкуванню, а також висловлювати свої думки, наміри і почуття, дотримуватися звичної для своєї культури системи ціннісних орієнтирів та норм комунікативної поведінки. Оскільки культурно-мовний код пов'язаний з менталітетом та національним характером його носія, то необхідність зміни кодів, що відбувається в процесі МКК, спричиняє виникнення різних комунікативних «збоїв» і непорозумінь.
Однак спільні бізнес-інтереси мотивують ділових партнерів досягати взаєморозуміння у ситуаціях МКК, будувати професійну комунікацію на основі загальнолюдських цінностей, толерантного ставленням до культурних відмінностей, міжкультурного діалогу.
Таким чином, модернізація комунікативної підготовки у ВНЗ зумовлює необхідність організації навчання іноземних мов на засадах комунікативно-діяльнісного підходу, що передбачає інтеграцію змісту, методів і форм професійної освіти. Засвоєння теоретичних знань щодо особливостей процесу МКК, параметрів аналізу інших бізнес-культур має створювати основу для оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурної професійної комунікації у майбутній практичній діяльності.
Список літератури:
1. Колбіна Т.В. Формування у студентів досвіду міжкультурної комунікації: монографія. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2012. – 168 с.
2. Холден Н. Дж. Кросс-культурный менеджмент. Концепция когнитивного менеджмента : учеб. пособ. для студ. / Н. Дж. Холден; пер. с англ. под ред. проф. Б. Л. Яремина. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 384 с. (Серия «Зарубежный учебник»).
3. Hofstede G. (1997). Lokales Denken, globales Handeln. Kulturen, Zusammenarbeit und Management. – München: С. Н. Beck.