СИНЕРГЕТИЧНИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ АГРАРНОГО ДИСКУРСУ

Наталія Ольховська

(Київ, Україна)

Синергетика – наука про самоорганізацію та саморозвиток складних систем виникла у 60-ті роки ХХ ст. та швидко набула застосування в різних галузях науки. Л.В. Щигло виділяє в сучасні лінгвосинергетиці такі напрямки: 1) психолінгвістичний підхід, або психолінгвістика (І.А. Герман, В.А. Пищальникова, О.О. Залевська, І.Ю. Моїсеєв, Г.Г. Москальчук та ін.), 2) функціональна лінгвосинергетика (Н. Давидова, О.В. Пономаренко, І.В. Савіна, Д.С. Храмченко та ін.), 3) лінгвістична синергетика (Р.Г. Піотровський, Л.К. Бабурін, І.А. Крилова), 4) діахронічна лінгвосинергетика (Т.І. Домброван, Ж. Багана, О.В. Бондаренко), 5) контрадиктно-синергетичний підхід (контрадиктно-синергетична лінгвістика) (Н.Л. Мишкіна, О.С. Гребьонкіна та ін.), 6) лінгвосинергетичний підхід в жанроведенні - байки (Л.С. Піхтовнікова), притчі (С.Д. Курінна), 7) гештальт-синергетичний підхід (Л.В. Кушніна, Л.В. Энбаєва), 8) семіотико-синергетичний підхід (Н.С. Олізько) [5].

Дослідження взаємодії стильових рис аграрного дискурсу на фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному, композиційному, текстовому і на рівні дискурсу засвідчує наявні ознаки системності та ієрархії [1], що дає підстави вважати мову аграрного дискурсу динамічною, відкритою та ієрархічно побудованою мовною системою, що реагує на вимоги атрактора й обмеження репелера та на зміни навколишнього середовища.

Здатність будь-якої системи до самоорганізації обумовлена її віддаленістю від стану рівноваги, ієрархічність та здатність різних рівнів системи моделювати один одного та середовище. За таких умов вступають у дію такі можливості мови як деривація, валентність мовних одиниць, варіантне синтаксичне узгодження та надфразова єдність тексту.

У системах, які самоорганізіються, є наявними атрактори та репелери, що за допомогою таких понять як екстралінгвістичні умови, пресуппозиція, інтенції комунікантів, мовної картини світу допомагають пояснити створення будь-якого тексту та контексту.

Аграрний дискурс, як і будь-який інший вид дискурсу, виникає під впливом певної мети та обмежень, які пов’язані безпосередньо з інтенціями автора тексту, нормами викладення, екстралінгвістичними умовами та архетипами комунікантів. З точки зору дискурсу всі цілі є атракторами – об’єктами, що направляють процеси організації системи, а обмеження – анти-атрактори (репелери), які відштовхують під час організації системи все, що не відповідає нормі. Будь-який процес відбору лексичних засобів сприяє компресії інформації та зникненню невизначеності, тобто ентропії [4, с. 49].

Участниками аграрного дискурсу можуть бути як компетентні освічені спеціалісти, так і прості робітники різних ланок сільського господарства. З огляди на моделі учасників, запропоновані Н.М. Пільгуй [2, с. 119], автором аграрного дискурсу можуть бути учений/дослідник/винахідник, інженер/ експерт/спеціаліст, робітник/ неосвічений фахівець. Таким чином інтенції автора дискурсу разом з екстралінгвістичними умовами та нормами науково-технічного стилю є з точки зору синергетики атракторами і репелерами, які виконують вирішальну роль в самоорганізації аграрного дискурсу. Самоорганізаціє проявляється не в тому, що текст виникає незалежно від автора, а в тім, що автор є водночас «знаряддям» атракторів і репелерів та творчим конструктором тексту.

Основна мета будь-якого дискурсу полягає в організації комунікативної взаємодії адресанта й адресата і при цьому в контексті сказати більше, ніж містить текст. У різних типах дискурсу це реалізується по-різному. Максимально – в художньому дискурсі, а мінімально – в математичних текстах, патентних формулах, наказах та ін. Майже повна відсутність дискурсу означає відсутність контексту більшого за семантичним обсягом ніж сам текст. Оперуючи термінологію, які ввів І.Р. Гальперін, можна спостерігати в таких текстах перевагу текстової інформації при майже повній відсутності концептуальної і підтекстової інформації.

Аграрний дискурс незалежно від типу тексту виконує функції акумулювання знань з різних галузь сільського господарства та їх передача адресатові – вченому, інженеру, робітнику.

Інтертекстуальність, яка має місце в аграрному дискурсі, та вихід за межі вже відомих парадигм сприяють запозиченню нових понять та термінів, які є по суті концептуальними метафорами. На думку Л.С. Піхтовнікової метафора утворює відносне протистояння тексту і контексту в науковому дискурсі. У стані кризи будь-якої науки це протистояння може досягати ступеня поляризації [3, с. 101].

Концептуальні метафори зв’язують в єдине весь науковий текст та створюють в ньому парадигматичні зв’язки. У такий спосіб параметр «метафоризатор» реалізує конкурентну взаємодію вимог атрактора і репелера. До вимог репелера належать чіткість та послідовність викладення матеріалу, а до вимог атрактора – подача матеріалу, який містить новизну. Вимога щодо чіткості та ясності передбачає опору на попередні знання, тобто на інтертекстуальність аграрного дискурсу.

Наявність в аграрному дискурсі параметрів порядку, які виражаються відносним протистоянням чіткості й доступності викладу та новизни матеріалу, є важливими але не єдиним фактором самоорганізації. Іншим фактором є активний елемент – автор, суб’єкт дискурсу, який зі своїми параметрами мовної особистості належить до атрактора. В синергетиці дискурсу відносини між суб’єктом та об’єктами самоорганізації трансформуються.

Представлені підходи та положення лінгвосинергетики можуть бути застосовані до аграрного дискурсу. Дослідження взаємодії стильових рис аграрного дискурсу дають підстави вважати його мову динамічною, відкритою та ієрархічно побудованою мовною системою, що реагує на вимоги атрактора й обмеження репелера та на зміни навколишнього середовища. В самоорганізації аграрного дискурсу задіяно такі параметри порядку як інтертексутальність та метафоризація, протистояння яких створює динамічну стійкість тексту та вираження новизни разом з дотриманням наукової чіткості.

Список літератури:

1. Пільгуй Н.М. Мовленнєва реалізація стильових рис агротехнічного дискурсу / Н. М. Пільгуй (Колесник) // Актуальні проблеми філології: мовознавство, перекладознавство, методика викладання філологічних дисциплін : І міжвуз. наук. конф., 28–29 травня 2010 р. : тези доп. – Маріуполь : ПГТУ, 2010. – С. 76–80.

2. Пільгуй Н.М. Прагматика наукових текстів агротехнічного дискурсу. – Режим доступу: https://www.sworld.com.ua/simpoz8/95.pdf

3. Пихтовникова Л.С. Научный дискурс в свете основных положений синергетики. – Режим доступу: http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/8505/1/25.pdf

4. Пихтовникова Л.С. Синергетический метод для исследования дискурса в прагмастилистическом аспекте / Л.С. Пихтовникова // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. – Харків, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009. – С. 48-52.

5. Щигло Л. В. Мова як об’єкт синергетичного вивчення. – Режим доступу: https://www.sworld.com.ua/simpoz8/95.pdf