СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ПРИЙМЕННИКОВО-ВІДМІНКОВОЇ МОДЕЛІ

Юлія Божко

(м.Харків, Україна)

Модель фразеологізмів, граматичною будовою яких є прийменниково-відмінкова форма, визначається як прийменниково-відмінкова модель українських фразеологізмів. Формула моделі – “прийменник + відмінкова форма самостійного слова”. Роль самостійного слова можуть виконувати: іменник (без жартів, без кінця, без сліду, в дорогу, від Адама, від душі, до нитки, за безцінь, за дідів, за плечима, з плеча, з вітерцем, з копита, на безвік, на бігу, на волосок, на мазі, на пні, під градусом, під боком, під замок, під корінь, під мухою, під носом, під рукою, під шумок, по вінця, по горло, по серцю, про запас), прикметник (субстантивований) (від лукавого, до останнього, на батьківських), займенник (про мене, про себе), числівник (до одного, за трьох), вигук (на біс). У ролі прийменника виступають переважно первинні прийменники.

Існує декілька поглядів на процес творення фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі. Л.Г.Авксентьєв стверджує, що “фразеологічна одиниця утворюється з вільних прийменниково-відмінкових структур шляхом метафоризації, в результаті якої прийменники послабляють свої формотворчі функції, а повнозначне слово переосмислюється, набуває нового, фразеологічного значення” [4, с.42].

На думку М.Ф.Алефіренка, фразеотворення подібних структур починається адвербіалізацією сполуки, яка потім “...переростає в її ідіоматизацію” [1,с.65]. На етапі ідіоматизації відбувається формування фразеологічного значення.

Н.О.Зубець зазначає, що одним з найважливіших шляхів поповнення складу мінімальних ідіом є еліпсис. Вона стверджує, що значна кількість цих одиниць виникла “... в результаті пропуску членів, відновлення яких може бути дуже легким, або таке відновлення непотрібне. З позиції синхронного аналізу одні звороти повністю втратили другий повнозначний компонент, інші ж можуть уживатися як в усіченій (еліпсованій), так і в “повній” формі. Так, мініідіома ані крихти вживається без обов’язкового компонента “хліба”, який став інформаційно зайвим. Фразеологічний центр перемістився в бік другого іменника, заперечення збереглося, і фразеологізм набув значення “анітрохи, ніскільки”. Використання мініідіоми по маленькій пов’язується перш за все з екстралінгвістичними причинами. Вживаючись зі словами “випити”, “вихилити”, вона означає “небагато, трохи, невелику кількість”. “Запрошення випити за певних життєвих обставин може супроводжуватися жестом, мімікою, тому словесне позначення посуду, з якого хотіли пити (пляшка, чарка і т. ін.) стає зайвим, у силу вступає закон економії мовних засобів” [3, с.12-13]. Н.О.Зубець вважає, що “... основними причинами еліпсису фразеологічних одиниць, які призвели до утворення мініідіом, можна назвати такі: дія закону економії мовних засобів (на тонку, по чистій, до цурочки, ні на дрібку), втрата зв’язку з вихідним образом (на батьківських, на парі, на волосині, по кістках, до смішного), екстралінгвістичні причини (по маленькій, не при своїх)”
[3,с. 13-14].

М.Т.Демський вважає, що дериваційною базою для творення фразеологізмів прийменниково-відмінкової моделі послужили різного роду прийменниково-відмінкові конструкції. Він поділяє досліджувані фразеологічні одиниці на адвербіальні та ад’єктивні [2, с.42].

У ролі дериваційної бази для адвербіальних фразем, на його думку, виступають конструкції з прийменниками без: без тями, без промаху, без упину; в/у: в ключ, в кулак, у спину; від: від серця, від руки, від колиски; до: до ніг, до ладу, до ноги; з/зі: зі скрипом, з нальоту, з порога; за: за віхоть; з-за:
з-за рогу, з-за моря; з-під: з-під лоба, з-під поли; на: на ґвалт, на зорі; над: над життя; перед: перед носом, перед очима; під: під боком; по: по шию, по коліна; при: при нагоді; про: про мене, про себе; просто: просто неба; проти: проти ночі, проти неділі; поза: поза очі, поза плечі; серед: серед ночі, серед зими, серед дороги.

Дериваційною базою для ад’єктивних фразем служать конструкції з прийменниками без: без міри – “великий”, “значний” (Сватають Килину за одного вдівца; багатиря без міри) (Ю.Федькович); без душі – “мертвий” (два з них лежали вже без душі) (О.Маковей); в/у: в руках – “залежний” (Виходило ніби так, що він у сина в руках) (Г.Хоткевич); в літах – “старший віком” (Один з їздців, мужчина вже в літах, був у рицарськім строю...) (Ю.Федькович); від: від світа – “страшний”, “зухвалий” (Від світа злодій) (Галицько-руські народні приповідки); від серця – “щирий” (...звертався до мирян з такими від серця словами...) (О.Ільченко); до: до пояса – “довгий” (У мене коса до пояса) (нар.пісня); з: з розумом – “розумний” (Новопризначеному голові троянівці були раді: хлопець молодий, з розумом, такий діло поведе) (Г.Тютюнник); з перцем – “дошкульний” (...Січ на теє домагання. Прислала з перчиком вітання) (В.Іванович); на: на пні – “незжатий”(...людське жито стояло на пні) (І.Нечуй-Левицький); на відданні – “доросла” (Зайшли вони до хати, де була дівка на відданні) (казка); під: під чаркою – “захмелілий” (Тільки не думайте, що я під чаркою. Ані-ні!) (В.Кучер); по: по кістки – “неглибокий” (Не бійся, вода по кістки не здужає затопити вас) (І.Франко); по вуха – “глибокий” (Болото по вуха) (Галицько-руські народні приповідки).

М.Т.Демський визнає, “...що питання про включення до класу фразем утворень типу на носі “дуже близько”, “незабаром”, під носом “поряд”, “дуже близько”, за горами “дуже далеко” тощо належить до дискусійних” [2,с. 41].

Таким чином , фіксуємо різні погляди на механізм формування досліджуваних одиниць.

Список літератури:

1.Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Х.: Вища шк. Вид-во при Харків.ун-ті, 1987. – 135 с.

2.Демський М.Т. Деривація фразем на базі існуючих // Українське мовознавство. – 1984. – № 2. – С. 90-98.

3.Зубець Н.О. Мінімальні ідіоми в українській мові: Автореф. дис. … канд.. філол. наук. – Дніпропетровськ, 1997. – 20с.

4.Ужченко В.Д Авксентьєв Л.Г Українська фразеологія. – Х.: Основа, 1990. – 168 с.