КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ЯК ПРОВІДНИЙ ЗАСІБ РЕФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Терещук Андрій Іванович

доктор педагогічних наук, завідувач кафедри технологічної освіти

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ЯК ПРОВІДНИЙ ЗАСІБ РЕФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Обґрунтовано модель побудови змісту державного стандарту початкової школи технологічної освіти на основі аналізу традиційного та компетентнісно орієнтованого змісту та процесу навчання. У статті визначено зміст ключової та предметної компетентності для технологічної освіти учнів початкової школи. Розкрито зміст та особливості структурування навчального процесу трудового навчання учнів в умовах нового стандарту початкової школи.

Ключові слова: компетентність, ключові компетентності, зміст освіти, трудове навчання, початкова освіта, державний стандарт початкової школи, технологічна освіта.

The model of constructing the content of the state standard of elementary school of technological education based on the analysis of traditional and competency-oriented content and learning process is substantiated. The article defines the content of key and subject competence for technological education of elementary school students. The content and features of the structuring of the educational process of labor training of students in the conditions of a new standard of elementary school are revealed.

Key words: competence, key competencies, content of education, labor education, elementary education, state standard of elementary school, technological education.

Актуальність дослідження. Необхідність запровадження компетентнісного підходу у навчанні викликана цілою низкою чинників, серед яких провідними є зниження якості освіти, перевантаження учнів знаннями, необхідність запровадження особистісно-орієнтованого навчання на всіх рівнях загальної середньої освіти.

Історично склалось так, що українське суспільство завжди мало прагнення і великі сподівання на приєднання до світового та європейського освітнього простору. Запит українців на якісну освіту, яка позбавлена штучності, фрагментарності, відірваності від життя, і що головне, яка відповідає життєвим викликам – захисту прав і свобод громадян, їхнього права на добробут та сталий розвиток у світі, який постійно змінюється – стає нагальним завданням для сучасної української школи.

На часі докорінна заміна стандартів середньої освіти для більш широкого і реального впровадження компетентнісного навчання в українській школі. Це реформування здійснюється Міністерством освіти і науки України в рамках проекту «Нова українська школа». Відповідно, розроблено концепцію «Нової української школи» [ 5 ], Основи стандарту освіти (версія 1.0) [ 6 ], і власне Державний стандарт початкової освіти [3], який пройшов громадське обговорення та рекомендований МОН України для запровадження у навчально-виховний процес початкової школи з 1 вересня 2018-19 навчального року.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Компетентнісно орієнтований підхід до стандартизації загальної освіти обумовлений певними протиріччями. Так, з одного боку вітчизняними науковцями обґрунтовано запровадження практико-орієнтованого навчання, з іншого – у шкільній практиці учителі працюють за навчальними програмами, що орієнтують освітній процес на засвоєння учнями достатньо великого обсягу знань. У змісті діючого держстандарту середньої освіти розкрито як ключові, так і, предметні компетентності. Однак вони не знаходять свого логічного завершення на всіх подальших етапах його реалізації: від навчальної програми і шкільних підручників до навчального процесу у школі.

Аналіз наукових праць з проблеми. Сьогодні навіть складно перелічити усіх дослідників, які опікуються проблемами компетентнісно орієнтованої освіти.

Серед публікацій присвячених питанням компетентнісного підходу у шкільній освіті, і зокрема у початковій школі, слід відзначити дослідження Н. Бібік [2], Т. Байбари [1], О. Савченко [10], О. Овчарук [7], О. Онопрієнко [ 8 ] та багатьох інших українських учених.

У зазначених публікаціях здійснено дефініцію понять пов’язаних з компетентнісним підходом у початковій освіті, і зокрема компетентність розглядається як «..здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід в нестандартних ситуаціях з метою розв’язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини» [ 2 ].

Окремо ученими розглядається термін «компетенція» і розуміється як суспільновизнаний рівень знань, умінь і навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини. Її вважають наперед заданою соціальною нормою, яка відчужена від особистості [ 7; 10 та ін. ].

Аналіз публікацій учених дає підстави стверджувати, що реалізація компетентнісного підходу у навчанні молодших школярів буде успішною за умов комплексного забезпечення усіх складових навчального процесу – цілей навчання, побудови компетентнісно орієнтованого змісту освіти, відповідна розробка методичного забезпечення, професійної підготовки учителя тощо [1].

У контексті технологічної освіти учнів початкової школи ключові компетентності – це знання, уміння і навички з комплексу основних загальноосвітніх предметів, які учень набуває або систематизує і поглиблює у контексті технологічної освіти в процесі проектно-технологічної діяльності.

Предметна компетентність у контексті технологічної освіти учнів початкової школи – це здатність учня застосовувати техніко-технологічні знання, уміння, способи мислення та особистий досвід у процесі роботи над проектом.

Процес формування ключових і предметних компетентностей, спрямований на особистість учня, і, може бути ефективно реалізований в умовах особистісно-орієнтованого навчання. Очевидно, тут багато залежить від методики роботи учителя, яка має стати технологічною – запровадження технологій навчання, які розкривають не лише пізнавальний потенціал учня, а головним чином дозволяють учителю формувати його суб’єктність у процесі навчання.

Сьогодні, учителі навчають учнів за Державним стандартом початкової загальної освіти, який був затверджений 20 квітня 2011 року Кабінетом Міністрів України [ 3]. Цей держстандарт побудований на засадах особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів, що мало б чітко визначити результативну складову засвоєння змісту початкової загальної освіти. Однак, прописані у стандарті компетентності не знайшли свого належного розвитку у змісті діючих навчальних програм, шкільних підручників та робочих зошитів. Зміст початкової освіти залишився штучним і переобтяженим другорядним теоретичним матеріалом, що дає підстави називати нині діючий держстандарт початкової освіти «стандартом знань».

Незважаючи на чисельні розробки і наукові статті з питань компетентнісного підходу, доволі часто можна бачити надмірне заглиблення в теоретичні аспекти цієї проблеми. Натомість, у змісті сьогоднішніх навчальних програм, залишився пріоритет рівня і кількості знань над здатністю учнів застосовувати знання у конкретних практичних ситуаціях. Останнє потребує ще докладного обґрунтування не лише у методиці роботи учителя, що власне сьогодні успішно відбувається, але й більш системного запровадження через зміст освіти, і в першу чергу у Державному стандарті початкової освіти [4].

Отже, метою цієї статті є аналіз компетентнісного навчання з позицій реформування змісту технологічної освіти у початковій школі.

Виклад основного матеріалу. Розкриваючи основний матеріал статті, слід зосередитись на таких питаннях. По-перше, як зміниться зміст трудового навчання через запровадження компетентнісного підходу, не лише на рівні стандарту початкової освіти, але й всього процесу його реалізації у початковій школі. По-друге, які процеси у результаті запровадження компетентнісного підходу у навчанні, дозволяють вести мову про реформаторський вплив компетентностей на зміст технологічної освіти у початковій освіті.

У нашому дослідженні, і зокрема, під час роботи над стандартом для технологічної освіти у початковій школі, ми виходили з того, що учень на відміну від традиційного трудового навчання повинен бути залучений до формування ключових компетентностей. Зміни у змісті трудового навчання спрямованого на компетентнісний підхід будуть пов’язані з його орієнтацією на результати навчання і, відповідно, побудова процесу трудового навчання на засадах педагогіки партнерства та інтерактивної взаємодії, коли відповідальність за результат навчання покладається не лише на учителя, а в першу чергу на учня, який навчається вільно висловлювати власну позицію на уроці, співпрацюючи з однокласниками в команді, дбає за результат у процесі навчання [6, с. 19 ].

Основою для визначення ключових компетентностей нової української школи, стали загальновідомі групи компетентностей, що рекомендовані Європейським парламентом та Радою Європи у відповідному документі «Рекомендація 2006/962/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ЄС) "Про основні компетенції для навчання протягом усього життя" від 18 грудня 2006 року [ 9].

На основі зазначеного документу, робочою групою з розробки держстандарту, було визначено наступні ключові компетентності нової української школи: спілкування рідною (державною мовою), спілкування іноземними мовами, математична компетентність, компетентність у природничих науках і технологіях, інформаційно-цифрова компетентність, уміння вчитися впродовж життя, соціальна компетентність для здоров’я і добробуту, компетентність для демократичного громадянства, ініціативність і підприємливість, обізнаність та самовираження у сфері культури [6, с. 11]. Відповідно для галузі технологічної освіти, у змісті стандарту нової української школи, було визначено наступні загальні завдання (результати навчання), які сформульовані з точки зору суб’єктної позиції учня у процесі трудового навчання. Отже, учень або учениця:

• змінює навколишній світ засобами сучасних технологій без шкоди для середовища;

• розв’язує практичні завдання у власному побуті;

• виконує проект від творчого задуму до його втілення в команді чи самостійно;

• обґрунтовує вибір конструкції виробу, висловлює та аргументує власну позицію під час розв’язання практичних завдань;

• володіє сучасними методами і технологіями обробки конструкційних матеріалів;

• читає графічні зображення, порівнює одержаний результат із запланованим на креслениках чи схематичних зображеннях [ 6, с. 39 ].

Запровадження стандарту нової української школи передбачає автономію учителя у досягненні очікуваних результатів, що обумовлено запровадженням діяльнісного підходу до організації учителем навчально-трудової діяльності учнів. Розглянемо цей підхід на рівні концептуального бачення.

В основу змісту Держстандарту початкової освіти [4] покладено не зміст чи процес, як перелік готових знань, а результати навчання. Це обумовлено кількома вимогами, серед яких основними є особистісно-орієнтований та діяльнісний підходи до навчання, які тісно «інтегровані» у компетентнісному навчанні, так би мовити відображають його суть у методичній роботі учителя.

Перша вимога полягає у тому, що компетентнісно орієнтований підхід до навчання потребує переходу у змісті освіти від моделі «для всіх» на суб’єктні надбання окремого учня, і важливо, щоб ці надбання можна було виміряти. Найбільш зручно відійти від моделі «для всіх» у змісті навчальної роботи, якщо учні будуть засвоювати знання у процесі практичної роботи, адже психологи обґрунтували, що індивідуальність дитини виявляється через самовираження у ручних поробках або малюванні.

У традиційному змісті освіти, на відміну від компетентнісного, переважає знаннєва парадигма, коли у змісті програми укладено навчальний матеріал, який регламентує і описує знання й уміння, які є обов’язковими для засвоєння. Головним у роботі учителя є дотримання змісту програмового матеріалу – учень повинен відтворити поняття та уміння, що прописані у програмі.

Під час діяльнісного підходу учень також засвоює знання, однак у значно меншій кількості і це відбувається у процесі діяльності, точніше задля цієї діяльності. Тоді як традиційна система навчання залучає учня до вивчення нового на підставі того, що це знання є новим для учня.

Друга вимога, щодо орієнтації навчального процесу на очікувані результати, полягає у тому, що компетентнісний підхід може бути реалізований виключно через діяльність учнів, тобто виконання ними комплексу навчальних дій: від інтерактивної взаємодії до самостійної роботи з книжкою чи конструктором. Діяльність тут виступає у ролі своєрідного інтегратора, який не лише об’єднує знання школяра з різних предметів, але й дозволяє досягти певного результату, як внутрішнього (набуття знань, ставлень, цінностей, досвіду) так і зовнішнього (креслеників на виріб, замальовок, власне самого виробу), які у свою чергу передбачені у навчальних очікуваннях учня.

Для технологічної освіти діяльнісний підхід є важливим, оскільки мова йде не лише про трудові дії чи операції але й практичну роботу, яку пов’язують з мисленевою діяльністю учнів, розвитком у них наскрізних умінь, наприклад – критичного мислення, уміння висловлювати власну думку тощо.

Таким чином, для побудови змісту освіти має діяти модель, яка здійснює переорієнтацію з процесу на результат освіти у вимірі практичної роботи учнів, у створенні виробів, розв’язанні практичних завдань, які є актуальними (значимими) для життєдіяльності учнів. Це дозволятиме зміщувати акценти з накопичення нормативно визначеного переліку знань й умінь на формування й розвиток в учнів здатності практично діяти у конкретних ситуаціях. Відповідно учитель планує зміст навчального процесу, виходячи з результату, проектуючи таку освітню траєкторію, яка буде комфортною для його вихованців.

Саме така модель освітнього процесу була покладена в основу розробки державного стандарту для початкової школи, коли учень завдяки залученню до навчальної практичної діяльності, яка є значимою для нього у контексті тих життєвих обставин або завдань, які його оточують набуває значимих для нього знань та відповідного досвіду.

Висновки. Розробка державного стандарту на засадах компетентнісного навчання дозволяє визначити наступні узагальнені підходи до структурування змісту технологічної освіти молодших школярів.

1. В основу змісту і процесу трудового навчання закладено практичне завдання технологічного, операційного чи побутового характеру, які допомагають реалізувати конкретні очікувані результати, що передбачені змістом державного стандарту. У цих результатах закладено ядро знань, які мають засвоїти учні. Це означає, що засвоєння знань відбувається виключно в інтерактивній, пізнавальній, трудовій чи предметно-перетворювальній діяльності. Тому, з точки зору методики, формування в учнів здатності діяти, має випереджати процес накопичення ними будь-яких знань.

Перелік знань у змісті державного стандарту або освітньої програми окремо не виноситься, оскільки через практичну діяльність реалізується індивідуальність особистості учня, так само і здобуті знання для різних учнів можуть мати різний об’єм або рівень складності.

2. Практичне завдання, навколо якого структурується навчальний процес трудового навчання молодших школярів, має бути значимим для особистості учня і, водночас, актуальним для формування ключових компетентностей, що відображені у змісті державного стандарту. Для розв’язання цього завдання учителю необхідно планувати навчальний процес не лише на конкретні очікувані результати але й враховувати контекст, у якому перебуває учень, націлювати зміст навчальної роботи на його інтереси характерні для цього вікового періоду, життєві виклики та практичні завдання пов’язані з його власним побутом тощо.

3. Ключові компетентності відіграють роль інтегруючого чиннику для змісту галузі технологічної освіти, і можуть бути успішно сформованими саме через зміст практичної роботи та усі інші види навчальної діяльності учня, що пов’язані з цією роботою – засвоєння знань, формування умінь і навичок, набуття досвіду з елементами дослідництва, а в подальшому й розгортання їх у дослідницьку, пошукову чи проектно-технологічну діяльність в основній школі.

4. Новий стандарт початкової освіти націлений на навчальний результат, тому має більш широке використання серед учителів. У них з’являється свобода у доборі і конструюванні як змісту так і методів та технологій навчання для досягнення результатів прописаних у стандарті. Попередній стандарт (2011 року) був націлений на формування знань, тому для учителя важливою була навчальна програма або зміст шкільного підручника. Новий стандарт адресований саме учителю і дозволяє йому конструювати індивідуальну освітню траєкторію для учнів, тому його реалізація – це відповідальність учителя.

5. Останнє, але не менш важливе. Запровадження компетентнісно орієнтованого навчання у змісті стандарту та відповідних освітніх програмах, коли на перше місце виноситься навчально-трудова діяльність особистості школяра, а не перелік технічних знань і вмінь, якими повинні оволодіти всі без винятку учні, потребує перегляду й назви предмету «Трудове навчання». Серед оновлених назв найбільш доречними можуть бути: «Технології та дизайн», «Технології» тощо. Це обумовлено тим, що діяльнісний або компетентнісний підхід у трудовому навчанні ставить перед методикою навчання технологій, як галуззю педагогіки нові завдання, які стосуються цілей і мети освітнього процесу, формування не лише трудових умінь але й здатності застосовувати знання у конкретній практичні ситуації, яка є актуальною для учня, а не для виконання змісту навчальної програми. Ключовим поняттям для компетентнісного навчання є «здатність учня…». Для трудового навчання важливим є не лише здатність застосовувати знання але й здатність застосовувати технології, і серед них чільне місце посідає проектна технологія. Якщо проектування аналізувати з точки зору його змістового наповнення, то серед провідних видів діяльності, як знакових систем, можна відзначити «дизайн», «дослідження», «технології виготовлення виробу» тощо. Очевидно, це питання потребує ще докладного аналізу. Однак уже сьогодні спираючись на досвід трудового навчання учнів з позицій прилучення їх до проектно-технологічної діяльності, варто відмовитись від застарілої назви предмету, як для початкової так і основної школи.

Література

1. Байбара Т. М. Компетентнісний підхід в початковій освіті: теоретичні засади / Т. М. Байбара // Початкова школа. — 2010. - №8.

2. Бібік Н. М. Компетентність і компетенції у результатах початкової освіти / Н. М. Бібік // Науковий часопис НПУ ім. Михайла Драгоманова. — серія 17 (вип. 17). - 2010.

3. Державний стандарт початкової загальної освіти. – [електронний ресурс] : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/462-2011-п

4. Державний стандарт початкової освіти. [електронний ресурс] : - http://polishproject.nus.org.ua/wp-content/uploads/2017/12/Standard_draft_authorised_2017_11_28_RS-1.pdf

5. Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи / Упоряд.: Гриневич Лілія, Елькін Олександр, калашнікова Світлана [та ін.]. – Львів, 2016 – 40 с.

6. Нова українська школа: Основи стандарту освіти / Ред. Кол.: Лілія Гриневич, Віктор Бриндза, Ніна Дементієвська, Роман Шиян (координатор проекту) [та ін.]. – Львів, 2016. – 64 с.

7. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти / Оксана Овчарук // Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики. – К.: «К.І.С.», 2003.

8. Онопрієнко О. В. Предметна математична компетентність як дидактична категорія / О. В. Онопрієнко // Початкова школа. - 2010. - № 11.

9. Рекомендація 2006/962/ЄС Європейського Парламенту та Ради (ЄС) "Про основні компетенції для навчання протягом усього життя" від 18 грудня 2006 року, http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_975

10. Савченко О. Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти / О. Я. Савченко // Компетентнісний підхід у сучасній освіті; світовий досвід та українські перспективи; під заг. ред. О. В. Овчарук. — К.: К.І.С., 2005.