Сукманова Олена Валеріївна
кандидат юридичних наук,
докторант Науково-дослідного інституту
публічного права
Анотація
У статті розглянуто наукові підходи до визначення поняття «адміністративно-правова норма» та виокремлено власне бачення цього терміну. Розкрито сутність адміністративно-правової складової права власності. Зроблено висновок про те, що низка адміністративно-правових норм визначають правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження майном на свій розсуд, незалежно від волі інших осіб з метою реалізації права власності, охорони права власності, обмеження абсолютного права власності в площині виникнення правових відносин щодо права власності.
Ключові слова: адміністративно-правова норма, адміністративно-правовий режим, адміністративно-правова складова, право власності
Список використаних джерел:
1. Кісіль З. Р. Адміністративне право : навч. посіб. Київ: Правова єдність, 2011. 695 с.
2. Галунько В.В. Адміністративно-правова охорона права власності в Україні: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07; Харк. нац. ун-т внутр. справ. Харків, 2009. 35 с.
3. Афанасієв Р. В. Адміністративно-правовий режим об'єктів права власності на природні ресурси: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2010. 20 с.
4. Конституція України від 28 червня 1996 рокую. Відомості Верховної Ради. 1996. № 30. Ст. 141.
5. Коваленко В. В. Курс адміністративного права України: підручник. Київ: Юрінком Інтер. 2014. 805 с.
6. Бондаренко В. А. Види адміністративно-правових норм. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. 2011. Вип. 7. С. 134-137.
7. Галунько В. В. Адміністративне право України. Т.1. Загальне адміністративне право: навчальний посібник. Херсон: Грінь Д.С., 2015. 272 с.
8. Галунько В.В. Адміністративно-правова охорона суб’єктів права власності в Україні: монографія. Херсон: ВАТ ХМД, 2006. 356 с.
9. Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку: Закон України від 14.05.2015 № 417-VIII. Відомості Верховної Ради. 2015. № 29. Ст. 262.
10. Про приватизацію державного і комунального майна: Закон України від 18.01.2018 № 2269-VIII. Відомості Верховної Ради. 2018. № 12. Ст. 68.
11. Про Фонд державного майна України: Закон України від 09.12.2011 № 4107-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 28. Ст. 311.
12. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950. Верховна Рада України: офіційний веб-портал. 2018. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_004
13. У ВСУ підсумували рекомендації щодо захисту права власності. Закон і бізнес: інформаційний веб-портал. 2015. URL: http://zib.com.ua/ua/print/120218-u_verhovnomu_sudi_pidsumuvali_rekomendacii_schodo_zahistu_pr.html
Резніченко Володимир Олексійович
кандидат юридичних наук, заступник директора
Маріупольського інституту Міжрегіональної
Академії управління персоналом
[email protected]
Анотація
У статті доведено, що правильне визначення поняття «доказу» є необхідною умовою досягнення істини, забезпечення законності й обґрунтованості рішень при провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Виокремлено, основні ознаки, які характеризують правову природу (сутність) доказів в справах про адміністративні правопорушення. Надано власне розуміння доказів в справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих органам Національної поліції.
Ключові слова: докази, доказування, підвідомчість, адміністративне правопорушення, процесуальна діяльність, органи Національної поліції
Список використаних джерел:
1. Додин Е.В. Методика изучения причин административных правонарушений. Совеское государство и право. 1983. № 11. С. 15-24.
2. Дубенко О. М. Доказування в адміністративному судочинстві в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Х., 2010. 224 с.
3. Кучер Т. М. Теорія доведення у цивілістичному процесі: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.03. К., 2016. 509 с.
4. Бацько І. М. Протоколи слідчих дій як джерела доказів у кримінальному процесі: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. К., 2003. 1999 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права: науч. пособ. М.: Юрид. лит., 1982. т .2. 359 с.
6. Круглов О.М. Доказування і докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Х., 2003. 188 с.
7. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): моногр. К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. 163 с.
8. Сахнова Т. В. Регламентация доказательств и доказывания в гражданском процессе. Государство и право. 1993. № 7. С. 31-36.
9. Бабаков В. А. О системе средств доказывания в гражданском процессе. Права человека: пути их реализации: матер. междунар. науч.-практ. конф. Саратов, 1999.
10. Коваленко А. Г. Институт доказывания в гражданском и арбитражном судопроизводстве. М.: Норма, 2002. С. 51.
11. Лупинская П. А. О понятии судебных доказательств. Ученые записки ВЮЗИ. М., 1958. С. 98-115.
12. Вышинский А. Я. Теория судебных доказательств в советском праве. М.: Мысль, 1950. 360 с.
13. Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии. Минск: Изд-во Минск. ун-та, 1969. С. 54.
14. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств. М.: Мысль, 1966. C. 10–12.
15. Логика научного исследования. М.: Прогресс, 1965. C. 46.
16. Додін Є.В. Доказательства в административном процессе: науч. пособ. М.: Юрид. лит., 1973. 192 с.
17. Дорохов В.Я. Понятие и классификация доказательств // Конституция СССР и дальнейшее укрепление законности и правопорядка. М.: Госюриздат, 1979. 285 с.
18. Елькинд П.С. Цель, предмет и методы доказывания // Проблемы доказательств в советском угловом процессе. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1978.382 с.
19. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: науч. пособ. М.: НАУКА, 1968. т.1. 470 с
20. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. Казань: Изд-во КГУ, 1976.207 с
21. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР: учеб. пособ. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. С. 131
22. Приймаченко Д. В. Докази у провадженні в справах про порушення митних правил: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь, 2002. 19 с.
23. Казачук І. В. Докази і доказування у адміністративно-деліктному процесі: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. К., 2015. 204 с.
24. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X URL: http://zakon.rada.gov.ua/go/80732-10
25. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: навч. посіб. К.: Прецедент, 2007. 531 с.
Пономарьов Сергій Павлович
кандидат юридичних наук,
докторант Харківського національного
університету внутрішніх справ
[email protected]
Анотація
Визначено поняття та розкрито основні елементи адміністративно-правового статусу суб’єкта сектора безпеки і оборони. Доведено, що систему суб’єктів сектора безпеки і оборони об’єднує мета і ціль функціонування – забезпечення національної безпеки.
Ключові слова: статус, адміністративно-правовий, елементи, сектор безпеки і оборони, національна безпека
Список використаних джерел:
1. Суб’єкт права URL: https://uk.wikipedia.org/wiki
2. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. т. 2. М.: Юридическая литература, 1982. 360 с.
3. Коломієць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс (підручник). К.: Юрінком Інтер, 2011. 576 с.
4. Освянко Д.М. Административное право (учебное пособие). М.: Юрист, 1999. 448 с.
5. Фролов Ю.М. Суб’єкти адміністративного права: сутність та підстави класифікації. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2012. № 25. С. 549-551.
6. Коваль Л. Адміністративне право України : курс лекцій (Загальна частина). К. : Основи, 1994. 154 с.
7. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підруч. К.: Юрінком Інтер.1999. 544 с.
8. Ведерніков Ю.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України. навч. посіб. К.: Центр навч. літер. 2005. 336 с.
9. Беспалова О.І. Адміністративно-правовий механізм реалізації правоохоронної функції держави: моногр. Х.: Ніка Нова, 2014. 544 с.
10. Бандурка О.О. Управління державною податковою службою в Україні: організаційно-правові аспекти: моногр. Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. 506 с.
11. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. Х.: Право, 1998. 37 с.
12. Якимов А.Ю. Субъекты административной юрисдикции (правовой статус и его реализация): моногр. М.: ВНИИ МВД России, 1996. 68 с.
13. Вечернин Д.А. Административно-правовой статус федеральных органов налогов налоговой полиции: дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.14 Екатеринбуог, 1999. 188 с.
14. Цабрия Д.Д. Статус органа управления. Сов. гос-во и право. 1978. № 2. С. 126-131.
15. Державне управління: теорія і практика: моногр. /за заг. ред. Авер’янова В.Б. К.: Юрінком Інтер1998. 431 с.
16. Липкан Э.К. Институциональные основы государственной политики. Волгоград: Страница – 2, 2000. 124 с.
17. Дем’янчук В.А. Організаційно-правовий аспект антикорупційної політики України. моногр. Х.: Константа, 2017. 480 с.
18. Масенко Ю.О. Державна інформаційна політика України: організаційно-правові аспекти здійснення. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. К., 2011. 189 с.
Подоляка Сергій Анатолійович
кандидат юридичних наук, доцент,
професор кафедри адміністративного,
фінансового та банківського права
Навчально-наукового інституту права
ім. князя Володимира Великого
Міжрегіональної Академії управління персоналом
[email protected]
Анотація
У статті актуалізується проблема структурно-функціонального характеру діяльності з забезпечення ефективної антикорупційної діяльності в органах прокуратури. Підкреслюється особливість суб’єктів протидії корупції в органах прокуратури, яка полягає у неоднозначному підході до їх статусу: органи прокуратури, її співробітники – є одночасно й об’єктами корупційних злочинів і суб’єктами протидії корупції. Пропонуються структурно-функціональні зміни в організації та здійсненні антикорупційної діяльності в органах прокуратури України.
Ключові слова: Генеральна прокуратура, органи прокуратури, протидія корупції, Спеціалізована прокуратура України (САП), Національне антикорупційне бюро України (НАБУ)
Список використаних джерел:
1. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 р. №1697-VII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2015. № 2-3. ст.12.
2. Про затвердження Положення про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Генеральної прокуратури України: Наказ ГПУ від 12.04.2016 р. №149 URL: https://www.gp.gov.ua/ua/polstr.html
3. Про затвердження структури Генеральної прокуратури України: Наказ ГПУ від 16.07.2015 р. №55 URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GP15008.html
4. Положення про відділ організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України: Наказ ГПУ від 25.11.2015 р. №363. URL: https://www.gp.gov.ua/ua/polstr.html
5. Положення про Департамент підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави в судах: Наказ ГПУ від 22.12.2015 р. №411. URL: https://www.gp.gov.ua/ua/polstr.html
6. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. ст. 141.
7. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 р. №4651-VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2013. № 9-10. № 11-12. № 13. ст.88.
8. Вандін Є.В. Організаційні засади функціонування спеціальної антикорупційної прокуратури. Наше право. 2016. № 2. С. 109-110.
9. Маркєєва О.Д. Проблеми координації антикорупційної політики в Україні. Стратегічні пріоритети: Науково-аналітичний щоквартальний збірник, НІСД. 07/2012. №3(24). С. 95-101.
Окопник Олена Миколаївна
кандидат юридичних наук, доцент
доцент кафедри галузевого права
та правоохоронної діяльності
Центральноукраїнського державного
педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
[email protected]
Анотація
Стаття присвячена актуальним питанням сьогодення, адже порядок визначення розміру штрафів викликає багато дискусій як серед науковців, так і серед правоохоронних органів, що розглядають справи про адміністративні правопорушення та визначають штраф як вид покарання за скоєний проступок.
Штраф – найбільш поширений вид адміністративного стягнення майнового характеру. Він накладається на правопорушників в адміністративному або судовому порядку у випадках і межах, передбачених актами вищих органів державної влади і управління. Розмір штрафу визначається переважно щодо офіційно встановленого розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або, в окремих випадках у кратному розмірі до вартості проїзду або товару.
Чинне законодавство у частині визначення розміру штрафу є досить недосконалим, існує з численними недоліками та суперечностями, які на даному етапі існування України необхідно ліквідовувати – беручи до уваги факт підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та необхідність адаптувати вітчизняне законодавство до Європейських стандартів.
Ключові слова: адміністративне стягнення, адміністративне правопорушення, адміністративна відповідальність, правопорушник, штраф
Список використаних джерел:
1. Адміністративне право України: навч. посіб. / за заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулєвської. К.: Істина, 2007. 216 с.
2. Алфьоров С. М., Ващенко С. В., Долгополова М. М., Купін А. П Адміністративне право. Загальна частина. навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2011. 216 с.
3. Білик Д. Алкоголь за кермом: як штрафують водіїв напідпитку в Європі. Made for minds. 03.06.2016. URL: https://p.dw.com/p/1Izq9
4. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. 668 с.
5. Висновок Головного науково-експертного управління від 17 березня 2009 р. на проект Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо визначення розміру штрафів)» від 24 лютого 2009 р. № 4107/ URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=35960&pf35401=154704
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон від 07.12.1984 р. № 80731-X. Дата оновлення: 27.09.2018. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page6
7. Коломоєць Т. Базова одиниця обчислення розмірів адміністративних штрафів: пошук оптимального варіанта. Право України. 2010. № 11. С. 120–128.
8. Коломоєць Т. О. Адміністративний штраф: матеріальні та процесуально-правові властивості. Наукові записки. 1999. Т. 9. Спеціальний випуск. С. 236–238.
9. Пасынкова И. В каких странах самые большие штрафы для водителей. URL: http://travelask.ru/blog/posts/844-v-kakih-stranah-samye-bolshie-shtrafy-dlya-voditeley
10. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 13-14, № 15-16, № 17. Ст. 112.
11. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності у вигляді штрафу: Закон України від 7 лютого 1997 р. №55/97-ВР. Відомості Верховної Ради. 1997. № 14. Ст. 114.
12. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 17. Ст. 121.