І знову... знову і знову малювали (Літня навчальна художньо-творча практика «Пленер»)
Літо тільки починалось, студенти, добре склавши сесію, вже, мабуть, і не згадали б значення таких знайомих, здавалося, їм слів «екзамен» чи «залікова книжка», і нічого, як то кажуть, не віщувало біди...
Який же той художник, що ніколи не бував з етюдником та асортиментом усього необхідного приладдя десь за межами стін рідної майстерні та не передавав всю красу навколишнього світу на різних форматах паперу під відкритим небом? Відповідь напрошується сама, чи не так? Ми ж, справді творчі люди, звісно, також не залишилися осторонь цієї багатолітньої практики.
Саме тому, виконавши ряд робіт, запланованих до виконання, як натюрморт у тіні та на сонці, дружня 14 (на той час) група (спеціальність: Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація) мистецького факультету під керівництвом старшого викладача кафедри образотворчого мистецтва та дизайну, куратора В.М.Давидова, вирушила вдосконалювати свої навички у праці з пензлями та фарбами (і не тільки) на природі.
Не виїжджаючи за межі Кіровоградщини, що славиться не менш привабливими, ніж у будь-якому іншому куточку нашої країни, краєвидами, поїхали ми до садиби еко-етнотуризму «На гачок», що знаходиться на окраїні села Нововолодимирівка.
З цілковитою впевненістю можна сказати: літня практика вдалась на славу! Надзвичайно мальовничі місця відкривалися зацікавленому погляду, варто було нам тільки «переступити поріг» садиби. В українському стилі оздоблені «шевченківські» хатки – два будинки, у яких ми проживали, – невпинно надихали нас на створення безлічі етюдів, начерків та зарисовок, малювали ж ми іноді, навіть не виходячи зі своїх кімнат: так і хотілося замалювати якомога більше мальованих глечиків та немало інших старовинних предметів інтер’єру. Ставок, ліс, нескінченні поля пшениці та інших зернових культур, незліченна кількість різноманітних трав, дерев та кущів, квітів, ягід, навіть садок, старі сільські вулиці та незабутні схід та захід сонця – усе це оточувало нас щодня, закликало до того, щоб зафіксувати всю цю красу хоча б на якомусь клаптику паперу.
Дні наші починалися о п’ятій ранку і закінчувався опівночі: про сон годі й думати. Процес малювання був для нас справжньою насолодою, адже малювали ми коли, де і, головне, чим хотіли: чи то фарбою, олівцями, сангіною, чи то пастеллю, тушшю, сепією... Прокидалися рано і зустрічали світанок с акварельною фарбою та пензлем, засинали, інколи не випускаючи з рук скетчбук з олівцем.
Звісно, як без відпочинку? Часу вистачало на все: ми розважалися, грали в ігри, купались та засмагали на піщаному пляжі, увесь час спілкувалися, смачно їли, навіть гадали на Івана Купала! І знову... знову і знову малювали.
Незважаючи ж на те, що кожен з нас додому привіз із собою близько сотні робіт, ми чудово відпочили на пленері.
