pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

Один емо-день

Студенти 26 групи факультету педагогіки та психології провели дослідження, яке дало змогу зрозуміти взаємовідносини і ставлення в суспільстві до різних неформальних груп. Неформальне можна схарактеризувати як таке, що не схоже на інше і не прийнятне для більшості.

Неформальне може бути чорним, сумним, негативним, а може бути яскравою лінією на фоні рутинного і нецікавого. Наше дослідження було покликане прояснити та усвідомити сутність проблеми, але воно вийшло за межі нашої уяви і дало несподівані та цікаві результати! Нам захотілося і вас прикликати,зацікавити цією темою. Матеріал дуже простий, але для нас, тобто тих, хто буде працювати з дітьми, він становить професійний інтерес. В майбутній професії ми будемо працювати з особистостями, які матимуть переломні моменти, певні труднощі, і сензетивність та нестабільність яких може зумовити вступ до неформальних груп.

Наше мінімалізоване дослідження проводилося на основі такої субкультури, як «емо».

Першою трудністю, яка постала перед нами був страх, страх переступити поріг дому і під виглядом емо-кіда пройти на зупинку. Чому страх??? Тому що було нерозуміння навіщо емо-діти так відверто демонструють себе, свій похмурий макіяж, свій рожево-чорний одяг. Йдучи по вулиці розумієш, наскільки сильно емо-вигляд приковує увагу зустрічних людей. Відчуттів виникає мало, оскільки виникає сильне бажання «втекти» від поглядів.

Другою трудністю став проїзд в маршрутці. Пасажири різного віку якось боязко та водночас несхвально розглядали емо-кіда, що виникло непереборне бажання вийти на наступній зупинці. Мені стало тісно, незручно і душно…. Вперше виникла думка: напевне у підлітків, які стають емо, справді великі проблеми, якщо вони йдуть на такі жертви.

Третій неприємний фактор – це те, що люди зрілого віку говорили (цитую дослівно): «Ой навіщо таким гарним дівчатам псувати себе!». Здавалося б, повинно бути приємно! Але натомість прийшло розуміння того, що це неприйняття емо-субкультури, його своєрідності суспільством. Тут мимоволі мовиш себе на думці, що в одязі-образі думаєш і відстоюєш позицію як емо-кід.

З’ясували ми і той факт, що більшість молодих людей хотіли б зустрічатися з емо. Звідси ще одна можлива причина, чому захочеться податися в емо – яскравість, цікавість для інших, незвичність, емоційно тверда позиція змінити світ!

Все було б так рожево і солодко, якби не наступний, четвертий, фактор. Зайшовши в супермаркет, ми відчули як кожен наш крок супроводжувався поглядами охорони. Невже емо здатні на антисоціальні вчинки?! Ще однією неприємністю стало прохання охорони перейти на іншу касу, за якою сидів чоловік. Чим це зумовлено: недовірою чи певним упередженням щодо всіх неформалів?!

Та все ж, один день в образі емо викликав багато почуттів, переживань та роздумів. З одного боку, приковуєш увагу оточуючих, а з іншого, відкрию Вам «Секрет», приємно бачити зацікавленість, інтерес оточуючих і до цього так швидко звикаєш, що не хочеться відмовлятися від емо-образу.

День неформалів закінчувався… І було важко розлучатися з образом… Здавалося, що вже довгий час належиш до субкультури «емо»…

Вох Анастасія