У розслідуваннях намагаюся наблизитися до істини

Я не пам'ятаю дослівно настанов усіх викладачів, але запам’ятались слова Наталі Фенько. Суть їх  була такою: істини не існує, бо у кожного своя правда, істин існує стільки ж, скільки існує людей на планеті.

Згадуючи ці слова в журналістських розслідуваннях, завжди перевіряла інформацію через максимальну кількість джерел, щоб хоч трохи наблизитись до істини. Ну і бути максимально об'єктивною.

Факультет – прекрасний старт

Факультет виявився прекрасним стартом для становлення особистості та загальної освіти. Для будь-якого фахівця важливе правильне написання та вимова слів. На тумбочці у мене живуть словники, правда, з російської мови. Як приємний бонус, мене тепер просять вичитувати макети інших дизайнерів на предмет граматичних помилок перед відправкою замовнику. Філфак в цьому плані дуже допоміг.  Багато в чому допомагають знання про розташування текстів в так званому «білому просторі», психології їхнього сприйняття читачем, в деякій мірі, навіть маніпуляції ним.

Завжди позитивно сприймав критику викладачів

Із кожним з викладачів у мене склалися хороші стосунки. Завжди позитивно сприймаю їхню критику. Більш того, не рідко запрошую в свої програми. Дійсно, я їм вдячний за ті знання, які вони мені дали. Я почав працювати вже з другого курсу. Без них, напевно, не було б тих результатів, яких я зміг досягти за останні кілька років.

Я жодного разу не пошкодувала про свій вибір       

Мені хотілося пов'язати життя з журналістикою та телебаченням. Я маю досвід навчання у Польщі, й, повірте, такої крутої кафедри, як наша, я ще не бачила.

Викладачі дуже допомагали

На формування мене як особистості й професіонала вплинуло безліч людей.

Мені Олег Попов (зараз він в Одесі працює) запропонував записати на радіо декілька передач для проекту «Пам'ять», залучала до активного життя Ганна Волчанська (вернісажі талантів, КВК влаштовували тощо).

Ще в студентські роки я створив своє видання

Ще під час навчання в університеті я вирішив створити невеличкий освітній проект під назвою «Медіа-фест», який проіснував три роки.

Методом відбору ми формували групу з 30 студентів університету та проводили для них тренінги й майстер-класи. Лекції читали відомі журналісти-практики з усієї України. Також під час проекту відбувалися змагання: команди (кожна з 5 людей) створювала свою газету й намагалася вибороти перемогу.

Я цілеспрямовано вступала на журналістику

Ця професія дає можливість, з одного боку, концентруватись на роботі з інформацією, а з іншого – перебувати в постійному розвитку, дізнаватись щось нове. Якщо ти пишеш про кінологів, наприклад, то ти дізнаєшся про їхній спосіб життя, так само про волонтерів, лікарів чи якісь суспільні проблеми. Увесь час зустрічаєшся з чимось новим, а специфіка професії не дає зациклюватись на чомусь одному.

Якби не цей факультет, я б не була такою, якою є зараз

Можливо, якби не факультет філології та журналістики, і зокрема – кафедра видавничої справи та редагування – я б не була тією, якою є зараз. Окрім знань, які я отримала за роки навчання, навчилася дивитися на світ під іншим кутом зору, не піддаватися маніпуляційним впливам.

Навчання сформувало мою особистість

Середовище, в якому виховуєшся, справді має значення. До його вибору варто підходити дуже серйозно. На факультеті філології та журналістики не зроблять з тебе журналіста, тут вчать, як бути ПРАВИЛЬНИМ спеціалістом. Це те, що зробили зі мною.

Про вибір факультету

У старших класах я навчалася в педагогічному ліцеї. Вчителі викладалися максимально, то була справді сильна підготовка, на найвищому рівні. Більшість із тих, хто з нами працював два роки, були з педуніверситету. І це подіяло краще будь-якої реклами. Крім того, тоді (а це 2005–2007 роки) на факультеті життя вирувало: кілька разів проводився «Медіа-фест», організовувалися різноманітні конкурси й концерти. Тож я остаточно переконалася, що наш університет і факультет зокрема – те, що треба.