Вчитель – це непроста та благородна професія

Учитель прагне створити особистість. Таке ж бажання мають тільки наші батьки. Тому, ставлення до вчителя має бути таким як до батька та матері.

За час проходження практики це дійсно розумієш, коли із завмираючим серцем заходиш до класу на свій перший урок, відчуваючи на собі проникаючі, пильні та водночас зацікавлені і звернені погляди дитячих очей і мимоволі, ніяковіючи від надмірної уваги, з усіх сил стримуєш свої переживання. Оговтатися доводиться із шкільним дзвоником, який попереджає про початок уроку.

Важко навіть уявити собі, скільки душевних сил, енергії, знань, умінь треба докласти, щоб виростити і виховати справжніми людьми таких різних, не схожих між собою дітей!

Я – майбутній вчитель! Під час практики для дітей була другом і порадником, намагалася відчувати їх настрій, підбадьорити, застерегти від необдуманих кроків. . .  Відповідально підходила до того, щоб навчити дітей бути вдячними батькам і друзям. І за це не очікувала ніякої нагороди.

Як майбутній вчитель намагалася розкрити перед учнем усі таємниці буття: вчити розпізнавати добро і зло, щирість і підступність, багатство душі й духовне убозтво. . . Вчити пізнавати самих себе, привчати мислити, аналізувати життєві ситуації, бути співчутливим до чужого горя, уважним до слабких і немічних, милосердними до тих, хто потребує допомоги.

Насторожені погляди дітей, що зустріли мене на початку практики, змінилися на доброзичливі та сповнені довіри по її закінченні.

Ще багато чому потрібно навчитися, дізнатися, оволодіти новими технологіями, щоб донести до дітей «іскру» знання, сформувати у них бажання пізнавати красу світу.

Педагогічна практика показала, що вже є професійні здобутки та маленькі перемоги. Практика сформувала впевненість у правильності вибору професії – бути ВЧИТЕЛЕМ!

Своїми враженнями про педагогічну практику у початкових класах ЗОШ № 34 м. Кіровограда поділилася студентка гр. 43 факультету педагогіки та психології Березовська Катерина.