Валентина Яцейко, учитель вищої категорії, учитель-методист
Я сію Слово… Я люблю дитину. Я зранку прокидаюся з радісною думкою про те, що скоро побачу тисячі цікавих пар очей, почую мільйони запитань і сама стану дитиною – щирою, веселою, активною, де в чому навіть безтурботною, але справжньою! Таке можливе тільки для тих, хто пов’язав свою долю із школою, це виняткові люди, унікальні, це ОБРАНІ – учителі!
Ще з дитинства я підкладала подушки на стільчик, щоб вилізти й побачити, як перевіряє зошити моя мама. Тільки згодом усвідомила: моя ненька ліпила справжніх українців, вирощувала грамотних людей! Якось вона сказала: «Будеш учителем!» Ці слова стали пророчими…
Промчали роки – і я студентка філологічного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Тільки той, хто не був студентом нашого вузу, мене не зрозуміє! Це гіпер’яскраві роки читання, пошуку, активності, наполегливості, спілкування, творчості, росту, нові знайомства, друзі, переїзди, враження, життя в гуртожитку, спільні вечері, часте недосипання, лекції, сесії, улюблені розписані парти, згуртований відпочинок, смішні життєві історії, дипломні роботи, незабутні викладачі, прогуляні пари… – все це спогади, які пронесуться не раз думками людини, що перевірила на собі справжнє буденно-святкове студентське життя!
Так, бути студентом для кожної людини – це бути побаченим та почутим, чогось навчитися, щось зробити, реалізувати себе як талановитого митця, вправного спортсмена, точного науковця, але це в тому випадку, якщо ви студент Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка!
Минули роки навчання – і я учитель української мови та літератури Новомиргородської ЗШ І-ІІІ ступенів № 1. Минув ще рік… У березні відбувся обласний зліт молодих учителів, де здобула як учитель першу перемогу – «Міс Освітянка – 1999». А в стінах рідної альма-матер відбулася зустріч викладачів та новоспечених учителів. Ніхто так щиро не радів за своїх випускників, як викладачі-філологи, ніхто так не жартував, як викладачі-філологи, ніхто так по-дружньому не пропонував свою допомогу, як викладачі-філологи, ніхто так (буквально!) не зривав дисципліну, як викладачі-філологи та їх екс-студенти!!! Як це круто! Переступити поріг рідного вузу, де тебе осяють посмішки твоїх учителів, де на тебе завжди чекають, де віє дух отого величного й незнищенного – Слова!
Минули роки… І я – переможець обласної педагогічної олімпіади (2011р.) «Творчий учитель – обдарована дитина» у номінації «В кожному слові жар…»; переможець обласного та дипломант Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-2012» у номінації «Українська мова та література». Тож не дивно, що перші, хто мене підтримали, надали методичну допомогу, розрадили і просто були поруч, – це викладачі Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка!
Я – особистість, творча натура, патріотка, я – успішна! А в успішного вчителя обов’язково самостверджуються успішні учні! Зараз працюю заступником директора з виховної роботи Новомиргородської ЗШ І-ІІІ ступенів № 1. Щодня, йдучи до школи, як Заповідь, повторюю слова:
Я знову розпочну свій ранок,
Щоб донести до тебе доброту, моя дитино,
Я ніжністю душі тебе зігрію,
Я медом знань тебе, як спрагнеш, напою,
Бо доля вчительська моя єдина,
Бо більш за все тебе люблю.
На мою думку, вчителювання вимагає повної самовіддачі, цілковитої витрати розумових, фізичних та духовних сил, учитель зобов’язаний бути дуже тонким психологом, щоб уміти розпізнати найкращі якості та схильності у свого учня й допомогти їх розкрити. Учитель завжди намагається знайти індивідуальний підхід до учня, бо кожна дитина має свій неперевершений та дивовижний талант від природи, а головне завдання вчителя - допомогти розкритися його здібностям.
Відомий поет С.Л. Соловейчик так говорив про вчителя: «Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко не завжди бажають лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи ».
Тому кожному випускнику нашого вузу бажаю знайти себе, мати нестримне бажання постійно саморозвиватися, самовдосконалюватися, плекати в собі творчу натуру, бути креативними й любити дітей!
Зі святом, рідна альма-матер, многая літа!!!
Валентина Яцейко, учитель вищої категорії,
учитель-методист
Новомиргородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1
Новомиргородської районної ради Кіровоградської області,
випускниця філологічного факультету 1998 року
Інформацію надано факультетом філології та журналістики