Цьогоріч 15 грудня не лише день, в який щороку відзначається професійне свято працівників суду. Дата 15 грудня 2017 року відкриває нову сторінку в історії судочинства.

Сьогодні набуває чинності Закон № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» і офіційно розпочинає працювати новий Верховний Суд поки що у складі 113 суддів на чолі з Валентиною Данішевською.

Офіційно в цей день припиняють свою роботу вищі спеціалізовані суди – Вищий адміністративний, Вищий господарський та Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також Верховний Суд України.

Тому 15 грудня можна офіційно вважати датою імплементації конституційних змін щодо запровадження триланкової системи судоустрою.

Відтепер судочинство здійснюється за новим Господарським процесуальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом та Кодексом адміністративного судочинства, а єдиною касаційною інстанцією стає новий Верховний Суд, у складі якого діють Касаційний адміністративний, Касаційний господарський, Касаційний цивільний та Касаційний кримінальний суди, а також Велика палата Верховного Суду

Однак положення цих кодексів вводяться в дію з деякими особливостями. З 15 грудня за законодавством приймати касаційні скарги має новий Верховний Суд, однак у ліквідованих ВСУ, ВАСУ, ВГСУ та ВССУ залишилося понад 50 тис. нерозглянутих справ і матеріалів, з якими тепер доведеться розбиратися вже новим касаційним судам.

Оновлене процесуальне законодавство відводить місяць не передачу ліквідованими судами касаційних скарг та заяв про перегляд судових рішень до нового Верховного Суду

Що ж до застосування нового процесуального законодавства, то новими ЦПК, ГПК та КАСУ визначено, що з 15 грудня судочинство у судах першої та апеляційної інстанції здійснюється за новими кодексами. Це стосується як нових справ, так і тих, які були відкриті до 15 грудня.

При цьому оскаржувати рішення першої та апеляційної інстанції, винесені до 15 грудня, дозволяються за старими процесуальними кодексами.

Так, заяви про перегляд рішень у господарських, цивільних, адміністративних та кримінальних справах, які свого часу були подані до Верховного Суду України, тобто до 15 грудня 2017 року, передаватимуться до відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду (Касаційного господарського, Касаційного адміністративного, Касаційного цивільного чи Касаційного кримінального) і розглядатимуться за правила процесуального законодавства, яке діяло до 15 грудня.

Водночас касаційні скарги на судові рішення у господарських, цивільних, адміністративних і кримінальних справах, які були подані до Вищого господарського суду, Вищого спеціалізованого суду та Вищого адміністративного суду та не були розглянуті, передадуть на розгляд відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду і їх вже розглядатимуть за новими кодексами.

Поряд із новими процесуальними кодексами з 15 грудня набувають чинності чергові зміни до Кримінального процесуального кодексу, серед яких нові строки досудового розслідування. Строк досудового розслідування тепер обчислюється з дати внесення відомостей до ЄРДР і до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

КПК, як і раніше передбачає, що досудове розслідування повинно бути закінчене протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку та протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Водночас встановлюється, що строк досудового розслідування кримінального проступку з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру повинен становити не більше півроку, злочину невеликої або середньої тяжкості – не більше року та тяжкого або особливо тяжкого злочину – 18 місяців. Якщо ж слідство неможливо закінчити в вищезазначені строки, то його може продовжити, але вже за рішенням слідчого судді.

Норми КПК тепер передбачають право на оскарження підозри зі встановленням терміну такого оскарження: один місяць після повідомлення підозри у вчиненні кримінального проступку і два місяці після повідомлення підозри у вчинені злочину.

Зміни до КПК встановили і чергові новації щодо обшуків. Тепер у клопотанні про проведення обшуку необхідно буде вказати не просто перелік речей, які планується відшукати, але й їхній зв'язок із кримінальним правопорушенням, а також обґрунтувати, що доступ до речей або документів неможливо отримати у добровільному порядку шляхом витребування речей, або за допомогою інших слідчих дій. Ця вимога не поширюватиметься на випадки проведення обшуку з метою відшукання знаряддя кримінального правопорушення, предметів і документів, вилучених з обігу.

Варто зауважити, що закон про внесення змін до процесуальних кодексів містить також й зміни до Кодексу законів про працю, Кодексу про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу, Законів "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", «Про нотаріат», "Про міжнародний комерційний арбітраж", "Про судову експертизу". "Про банки і банківську діяльність", "Про доступ до судових рішень", "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", "Про безоплатну правову допомогу", "Про судовий збір", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", "Про державну службу" та "Про виконавче провадження". Такі значні зміни, звичайно, потребують фахових роз’яснень щодо їх застосування. Тому для суддів процесуальні новели обіцяють роз’яснити у Верховному Суді, а ось адвокатам розібратися з новими процесуальними кодексами допоможе Національна асоціація адвокатів.

У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Адміністративного процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів» є сенс звернути увагу на деякі його новели, які перш за все зачіпатимуть права громадян, а саме новели стосовно порядку звернення до суду із позовною заявою.      

Як відомо, вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлюються законом, а наслідки їх недотримання можуть стати причиною залишення позову без руху.  Так, після надходження матеріалів позову судді, останній перевіряє позов на відповідність вимогам статей 162, 164 та 172 ЦПК України 2017 року.

Новим процесуальним законом суттєво розширено обов’язки позивача при подачі позову. Тепер попри вже звичні вимоги про письмову форму позову (в тому числі електронну), про необхідність зазначення відомостей про найменування, місцезнаходження та контактну інформацію сторін та третіх осіб, виклад обставин та вимог позову, доказів сплати судового збору, переліку додатків до позовної заяви та самих додатків, нове законодавство запроваджує принципово нові вимоги та розширює наведені вище.

Отже, що змінилося?

1. Тепер позов має містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, якщо позов містить відповідні вимоги.

2. Позовні вимоги відтепер викладатимуться не у довільній формі, - позивач має зазначити спосіб захисту, у який він просить захистити його права, а якщо позов пред’явлено до декількох відповідачів – вказуються позовні вимоги до кожного з них.

3. Згідно п.5 ч.2 ст. 162 ЦПК України 2017 року, позивач зобов’язаний вказати правові підстави позову. Варто нагадати, що раніше, відправляючи правосуддя за кодексом 2004 року, суди виходили з того, що позивач має право взагалі не посилатись на норми матеріального права.

4. У позові мають бути зазначені відомості про вжиті заходи досудового врегулювання спору та про заходи забезпечення позову чи доказів.

5. Перелік додатків до позову має містити відмітки про наявність у позивача чи інших осіб оригіналів документів, копії яких додаються до суду. Крім того, якщо позивач посилатиметься на докази, які до позову не додані – він зобов’язаний надати суду обґрунтовані пояснення щодо ненадання таких доказів та відомості про вжиті позивачем заходи на їх отримання.

6. До позову має бути додано попередній розрахунок судових витрат позивача – витрат які позивач вже поніс у зв’язку з розглядом справи, та які він очікує понести в зв’язку з розглядом справи.

7. Окремим пунктом позовної заяви, та відповідно, важливою вимогою до позову є підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, перевірці підлягає факт направлення позивачем матеріалів позову відповідачу та третім особам.

На мою думку, наведені вимоги покликані зменшити навантаження на суд та попередити зловживання позивачами права на подання позовів до суду.

Актуальним питанням залишається оформлення та форма деяких обов’язкових додатків до позову, вимоги до яких не встановлені: обґрунтованого розрахунку заборгованості – яким чином він має бути обґрунтованим, чи достатньо виготовленої самим позивачем чи його представником калькуляції, чи необхідно буде звертатись до відповідного фахівця,  яким чином позивач має засвідчити, що він не звертався до суду з тотожнім позовом – чи це пункт позову, чи окремий документ, яка його форма? Чи обов’язкове це засвідчення безпосередньо позивачем, чи представник позивача також може надати таку інформацію до суду від свого імені?

Крім того, питання зазначення у позові його правових підстав може призвести до  формалізації процесу та самого рішення суду – за ЦПК 2004 року суд на підставі фактичних обставин сам вирішував, яку правову норму застосувати до відносин, що склались між сторонами, а за ЦПК 2017 року суд такого повноваження не матиме,  а отже, якщо позивач від початку отримує неякісну правову допомогу, чи  хибно посилається на норму, що не підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами, суд вже не зможе застосувати належну норму та захистити право позивача в рамках цього провадження, позивач буде вимушений  знову звертатися до суду з іншим позовом.

Разом з тим, у випадку недотримання таких вимог, наслідком буде лише залишення позову без руху, із наданням позивачу строку на усунення недоліків позовної заяви.  Як і раніше, у випадку виконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позову без руху – позов вважатиметься таким, що подано у день його первинного надходження до суду, натомість у випадку, коли недоліки позову не будуть виконані у визначений судом строк – позовна заява повертається позивачу.