Ці відомі слова Івана Огієнка стали гаслом круглого столу, проведеного кафедрою української мови 23 лютого 2016 року. До обговорення серйозних лінгвістичних проблем долучилися першокурсники, магістранти, аспіранти, викладачі факультету філології та журналістики.

Завідувач кафедри української мови привітала присутніх із 21 лютого – Міжнародним днем рідної мови, якому й було приурочено захід. Професор С. Л. Ковтюх сказала, що це свято обʼєднує всіх нас, хоч до нього ми не кришимо олівʼє, не печемо пасок, не відкорковуємо шампанське. Це свято можна порівняти з Днем матері. Як мова в кожного своя, так і мати в кожної людини одна. Як ми поважаємо всіх матерів, так ми повинні поважати всі мови. 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі проходила ХХХ сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, на якій було оголошено про підтримку мовного й культурного різноманіття та багатомовності. Допомоги й захисту потребують мови, якими спілкуються менше 10 тисяч осіб. На земній кулі нараховують 6 тисяч мов, проте деякі (менше 100 мовців) навіть не документуються. Саме свято вперше відзначено 21 лютого 2000 року.

Обговорення проходило у форматі усного журналу, кожна зі сторінок якого мала епіграф:

1. «Нації не вмирають від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову» (Ліна Костенко).
2. «А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди» (Тарас Шевченко).
3. «Коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?» (Михайло Коцюбинський).
4. «Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури» (Василь Сухомлинський).
5. «Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре…» (Апостол Павло).

Свої погляди щодо проблем культури українського слововжитку, мови і політики, мови і війни, мови і церкви, впливу суржику, ставлення до діалектизмів, функціонування російської, кримськотатарської та інших мов на наших теренах тощо висловили магістранти: Катерина Білоконь, Анна Токарчук, Катерина Сай, а також  першокурсники: Марина Мєзєніна, Аліна Віхтоденко, Дарина Шумська, Ірина Шишка, Ольга Почтар, Дарʼя Воякова.

Присутні переглянули цікаві відеоматеріали про історію становлення української мови, про світовий досвід мовної політики, почули багато нової інформації, фактів, підтверджених статистичними даними.

Завідувач кафедри процитувала доктора історичних наук, професора кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» Леоніда Залізняка, який, зокрема, стверджує, що колиска народів була і в ній сиділи 3 брати: білорус, росіянин та псково-новгородець. А гойдав цю колиску давньоукраїнець! Тобто українці – батьки росіян, білорусів та псково-новгородців так само, як латиняни – батьки іспанців, португальців, французів, як іспанці є батьками аргентинців, чилійців, колумбійців, як англійці є батьками американців, канадійців і так далі.

Отже, досить робити з нашої мови жертву, досить формально, бездумно співати про соловʼїну, калинову, українською мовою – рідною, національною, самодостатньою,  державною – необхідно думати, читати, спілкуватися, зокрема й в інтернеті, співати колискові, освідчуватися в коханні, навчати дітей.

Завідувач кафедри української мови,
професор С. Л. Ковтюх

Інформацію надано факультетом філології та журналістики