Крім відпочинку була й натхненна праця
Цьогоріч наша група (вже 33, спеціальність Образотворче мистецтво*) проходила пленерну практику у селі Нововолодимирівка Кіровоградської області. Спочатку не всі з нас хотіли до села, однак, коли ми приїхали на місце, то переконалися, що ці упередження були зовсім невиправданими. Адже що може бути краще, ніж творчість на лоні природи, далеко від шумного пилюжного міста?
Нас гостинно прийняла садиба "На гачок", де ми мали змогу відчути на собі, як це – жити в справжній українській хаті.
Місце нам дісталося справді прекрасне: ставок, зелені пагорби, хатки-мазанки і, найголовніше, привітні люди. Особливо господарі садиби – тітка Оля й дядько Толя, що так гостинно зустріли нас. Вони, як справжні господарі, щодня цікавилися, чи добре почуваються їхні гості, чи комфортно нам жити у їхній садибі і завжди підбадьорювали теплим словом.
Дуже незвично і цікаво було жити у цій дивовижній садибі, в оточенні таких нетипових для нас, містян, рогачів, кочерг, вишитих рушників, давніх ікон… І тим більш незвичним був сон на печі. У такій обстановці і працювати було приємно, і відпочинок був гарним.
Познайомилися ми й з іншими жителями села – котами, поросятами, коровами, зухвалими горобцями. І з комарами. А дехто, на біду, дуже близько познайомився з осою.
Селяни ж людського виду часто просили нас увіковічити їх, проте ми з дівчатами малювали здебільшого одне одного, адже на цьому пленері ми робили лиш перші портретні спроби, а тому небезпідставно побоювалися образити своєю творчістю незнайомих людей. А от одне від одного ми не чекали «надрезультатів», адекватно оцінюючи свої здібності в новому жанрі, тому малювати одне одного було не страшно і навіть весело.
Зранку ми мали вставати о четвертій, щоб встигнути написати світанок. Саме тому ранковий дощ був для нас великою радістю. Втім, і у ясний день, опівдні, коли спека не дає нормально працювати, можна було доспати все те, що не доспав уночі. Тому на брак відпочинку скаржитись нам було гріх.
Проте, крім відпочинку, була й натхненна праця, яка лишила по собі на згадку не лише багаточисельні плями на одязі, а й стосик етюдів.
В цілому ж я впевнено можу сказати, що ми будемо згадувати цю практику ще довго, адже вона подарувала нам багато позитивних емоцій. Це була не просто навчальна поїздка, а цікава подорож.
