Поетичний вечір «Розстріляне коло»
7 листопада 2012 року на факультеті філології та журналістики за ініціативою студентів, Кирила Поліщука і Вікторії Нетребенко, відбувся поетичний вечір «Розстріляне коло», присвячений пам’яті української інтелігенції, репресованої та знищеної у 30-х роках ХХ століття. Назва ця, як ви вже могли здогадатися, походить саме від того «Розстріляного Відродження» - кола письменників, які, незважаючи на неможливість здобути освiту через вiйну, голод та необхiднiсть заробляти хліб насущний, за умов замовчування й заборони творили тексти світового рівня.
Тоталітарна система не терпіла ніякої свободи, тим паче свободи національної. Але літератори того часу дійсно довели, що існували справжні Письменники з великої літери і «результат недбалості української влади». Складалося таке враження, що безкінечні арешти та розстріли лише підіймали їхній дух та примножували почуття віри в завтрашній день. Митці помирали не від смерті, а від життя… Помирали у дні свого народження… Тож чи не заслуговують такі люди на гідне вшанування хоча б після смерті?
Важко навіть передати словами повноту вражень від тієї зустрічі. Атмосфера й справді була переповнена духом епохи. Хочеться подякувати нашим студентам за невеличку виставу, що ніби перенесла всіх у 30-і роки минулого століття. Ці молоді люди так глибоко перейнялися трагедією приречених на страту майже таких самих за віком поетів, що навіть серця слухачів завмирали з кожним пострілом того злощасного револьвера, того «будильника терору»…Ще й досі в голові лунають звуки скрипки та ноти ненаписаних шедеврів, нездійснених мрій…
Хотілося б зазначити, що цей захід не випадково був проведений саме 7 листопада – в червоний день календаря…Але як виявилося в чорний…
Та треба завжди пам’ятати: знищити людину фізично – можна, а от морально – ніколи!
Тож залишається лише вшанувати пам'ять загиблих у літературно-мистецькій війні і ще раз подякувати філологам, нашому прийдешньому поколінню. Адже саме ми пишемо нашу історію, а тому неодмінно маємо змінювати цей світ на кращий, як і заповідали поети Відродження, а не рухатися по колу.
Халтигіна Анна, студентка 33-ї групи
