Зустріч із представником «Станіславського феномену»
Шостого листопада на факультеті філології та журналістики відбулася зустріч з українським письменником, якого вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів, Степаном Васильовичем Працюком (який, до речі, навчався в педінституті і є викладачем української літератури).
Степан Процюк відомий український письменник-інтелектуал з Івано-Франківська, представник «Станіславського феномену» презентував свою творчість кіровоградським читачам.
Найбільший інтерес у студентів викликав перший в українській літературі художній психобіографічний роман про нашого видатного земляка, іменем якого названо наш навчальний заклад, Володимира Винниченка «Маски опадають повільно».
Роман побачив світ у 2011 році, у ньому автор рішуче виходить за межі жанрів нарису, літературного портрета, есе-біографії, що зазвичай лягають в основу художньої біографістики, а подеколи абсолютно копіюються, і пропонує оригінальну версію психоаналітичного прочитання біографії одного з найбільш суперечливих і найцікавіших українських письменників ХХ століття. Перед читачем постав образ письменника-новатора європейського рівня і разом з тим – ексцентричного невротика з драматичною долею.
Степан Процюк послідовно й логічно вибудовує систему життєвих і психологічних координат митця. Джерельною базою роману став епістолярій і щоденники В.Винниченка. Одним з цікавих моментів роману є історія стосунків В.Винниченка з іншим нашим видатним земляком Є.Чикаленком. У властивій С.Процюкові стильовій манері із художньою вишуканістю заявлені колізії свідомого й несвідомого, виповнені філософією життєві концепти, вишукана метафорика й глибока символіка, таємниці внутрішніх структур людського єства, ускладнений наратив, що сприяють художньому відтворенню буттєвого і позабуттєвого, матеріального й нематеріального, українського й космополітичного, закономірного й парадоксального, особистого-національного-вселюдського, а все разом — допомагає осягнути складний процес переживання письменником України… Глибинне занурення у внутрішній світ В. Винниченка і його творчу лабораторію, цікаве поєднання документалізму і домислу, яскрава метафоричність і метафізичність, соковита мова – все це робить роман помітним явищем сучасного літературного процесу.
Бесіда з гостем була дуже цікавою і жвавою. Степан Васильович сказав, що все в житті не випадкове, навіть те, що всі ми зібралися сьогодні тут у цій аудиторії, можливо, серед нас сидить майбутній автор біографічної розповіді про нього самого. І дійсно, хоч така відповідальна робота, як написання біографії, нам не під силу, просто не можна не написати хоча б невеличку замітку про цю неординарну особистість.
Дивно, як одна людина, лишень увійшовши у двері, енергетично займає собою весь простір, приковує увагу, її не можливо не слухати – саме таким має бути справжній письменник, справжня творча людина. Степан Васильович з перших же хвилин встановив зоровий і мовний контакт з слухачами, ми всі були заслухані його «смачною» українською мовою, дуже швидкою, правильною, виразною.
«Не я говорю мовою, а мова говорить мною», – казав Степан Васильович. Він нам зачитав уривок зі своєї книги, демонструючи яскраві інтонації, вимову, міміку, швидко змінював образи, і ми наче насправді бачили все зачитане: образ жінки, яка мала «чи то змії чи то панські руки», яку назвав «сільською Євою», «великою сумною птахою, в якої від жар-птиці не лишилося і сліду».
Степан Васильович Працюк – оригінальний письменник з нескінченним «я», багатим внутрішнім світом і, до того ж, відмінним музичним смаком. Після цієї зустрічі ми і багато наших знайомих, які були присутні на заході, одразу ж кинулися шукати його твори, читати біографію, знайомитися з творчістю.
Дивовижно, як за такий короткий час (два місяці навчання!) ми побачили так багато відомих людей, за що дуже вдячні своєму університету і факультету, який все робить для нашого професійного і духовного розвитку.
Вікторія Деркач, студентка 41-ї групи, Олександра Крикун, студентка 12-ї групи.
