Вічна пам'ять колезі…

Пішов із життя Геннадій Віталійович Дьяконов (1949 р. н.) –український і російський психолог, доктор психологічних наук (2009 р.), професор (2011 р.).

1970 року Дьяконов Г. В. закінчив факультет фізики Волгоградського державного педагогічного інституту і 5 років працював учителем физики у школі. 1979 року вступив до аспірантури НДІ психології АПН СРСР і під керівництвом О. О. Бодальова захистив кандидатську дисертацію «Психологія першого враження про іншу людину».

Із 1979 року проживав в Україні. Уся його викладацька діяльність була пов’язана з Кіровоградським державним педагогічним університетом імені Володимира Винниченка. У 1984–1988 рр. Геннадій Віталійович очолював кафедру психології, у 2011-2014 рр. – кафедру практичної психології. Як науковець, досліджував проблеми соціальної психології, розробляв активні методи навчання, психологічні засади педагогічного спілкування і діалогу.

Дьяконов Геннадій Віталійович був організатором низки Міжнародних конференцій з проблем психології спілкування (Кіровоград, 1991; Москва, 2006, 2009). Упродовж 1990-х років він був ініціатором і відповідальним редактором збірників наукових праць «Психологія педагогічного спілкування» (1991) та «Психологія діалогу і спілкування вчителя та учнів» (1994; 1995). 2012 року став організатором діяльності Міжнародного науково-практичного семінару «Психологія діалогу та світ особистості», який проходить з того часу щороку й вивершується виданням збірників наукових праць.

Багаторічний досвід роботи Г. В. Дьяконов висвітлив у докторській дисертації на тему «Основи психології діалогу в психологічній науці та практиці».

Із 2014 р. Геннадій Віталійович працював на посаді професора кафедри психології освіти та розвитку Башкирського державного педагогічного університету імені М. Акмулли (м. Уфа).

Науково-духовна спадщина Геннадія Віталійовича Дьяконова зосереджена, в першу чергу, в тих його фундаментальних розробках, які втілюють у собі психологічну концепцію діалогу. Сутність цієї концепції виражає така теза: «діалог є процесом та подією спів-буття, самобуття та іншобуття у ситуації існування людської реальності».

Зазначена концепція була реалізована Геннадієм Віталійовичем на багатьох рівнях у всіх аспектах його діяльності та творчості. Він докладно опрацював філософсько-методологічний план парадигми діалогу, ґрунтовно проаналізувавши всі основні напрямки її становлення та розвитку й узгодивши їх у межах єдиної цілісної світоглядно-наукової системи на засадах екзістенційно-онтологічного підходу. Також Дьяконовим були закладені основи діалогічного підходу в психологічній науці та практиці.

Дьяконов Г. В. розробив низку комплексно взаємопов’язаних методів, прийомів, психотехнік та інших засобів впровадження у практику психолого-педагогічної діяльності діалогічного світогляду та відповідної наукової парадигми. У своїх професійно-особистісних якостях він був справжньою персоніфікацією своїх філософсько-світоглядних, науково-теоретичних та методико-практичних досягнень в сфері діалогізації фахової підготовки та самореалізації психологів.

Геннадій Віталійович власною присутністю створював певну діасферу буття, функціонування якої транслювало його оточенню істинні цінності гармонійної реалізації особистісних та професійних аспектів діалогічної організації життєдіяльності в цілому. Відображувана суб’єктність Дьяконова в його друзях, співробітниках та учнях продовжує його науково-духовно повноцінне існування у теперішньому та у майбутньому психосфери зокрема та ноосфери в цілому.

Дьконов Г.В. був надзвичайно доброю, відкритою, толерантною, позитивно налаштованою, емпатійною людиною. Його поважали колеги і студенти.

Вічна пам'ять колезі.

Інформацію надано науковим відділом