Шевченко Ольга Володимирівна – заслужений працівник фізичної культури і спорту України

24 березня 2016 Останнє оновлення: 25 березня 2016

Указом Президента України №80/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня» за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов’язку та багаторічну сумлінну працю Петро Порошенко постановив присвоїти почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України» Шевченко Ользі Володимирівні – заступникові декана з навчально-методичної роботи факультету фізичного виховання, кандидатові педагогічних наук, доценту кафедри теорії і методики фізичного виховання.

Звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України» – результат довготривалої, натхненної, плідної праці не тільки з вихованцями, а й над собою. Яким був шлях Ольги Володимирівни до цієї нагороди, дізнався «Університетський меридіан»:

«Після закінчення школи, ставши майстром спорту СРСР з художньої гімнастики, у мене була можливість вступити в Київський інститут фізичної культури, але моя тренер мене запропонувала вступати до Кіровоградського інститут ім. О. Пушкіна, сказавши, що саме в Кіровограді мені буде найкраще, там гарна школа, дівчатка навчаються і тренуються, їздять на змагання і підвищують спортивну майстерність. На той момент я не думала бути викладачем нашого ВНЗ, а мала велике бажання стати тренером, беручи приклад з тих людей, які працювали наді мною, у яких я вчилася, які були поряд зі мною. Навчаючись у нашому вузі на факультеті фізичного виховання, я, дійсно, займалася у провідного, видатного тренера Бикової Валентини Семенівни – це Зірочка, адже витоки кіровоградської художньої гімнастики починаються з неї. І для мене особисто пішли паростки і до наукової, і до педагогічної діяльності саме від неї. На четвертому курсі Валентина Семенівна запропонувала мені залишитися працювати на факультеті фізичного виховання (тоді був деканом Валентин Сергійович Язловецький). І коли ми приїжджали зі змагань, він постійно запрошував нас у спортивний зал: «Покажіть, будь ласка, чого ви навчилися, чого нового ви дізналися». Така науково активна людина, і досі ми спілкуємося у цьому напрямку, тому саме ті викладачі, які були поруч, спромоглися вкласти в мене все можливе, а я, як кажуть, уже результат їхньої праці».

У чому ж секрет успіху, якою є еволюція методики навчання, якими якостями повинен володіти тренер-педагог, поділилася Ольга Володимирівна: «Зрозуміло, що кожна історична сторінка – життя при СРСР, потім – СНД, тепер – незалежна Україна – звісно, відкладають особливі краплинки на шлях твоєї творчої роботи. З кожним олімпійським циклом змінюються правила змагань, вимоги й тенденції в спорті. Навіть кожне окреме змагання вносить свої корективи в методику навчання, адже після перемоги чи поразки кожен тренер аналізує діяльність своїх вихованців. Кажуть, що методика початкового навчання – загальноприйнята, але все-таки кожен тренер, враховуючи індивідуальні особливості дівчаток, із якими займається, їхні фізичні можливості, зростання, спортивні досягнення, вносить правки в підготовку. Ми знову-таки враховуємо, що, по-перше, дітей треба адаптувати, треба дати їм зрозуміти, що це вже не школа, що вони повинні працювати більш наполегливо і рухатися до тієї, як кажуть, мети, яку вони поставили, а заходячи в зал, ми їм говоримо: «Шановні, ви обрали педагогічний університет!.. Ви не просто тренери, які будуть чи не будуть працювати за фахом, ви – педагоги!..». Вихованість і відповідальне ставлення до навчання – це запорука вашого успіху. Щодо якостей педагога-тренера скажу так: по-перше, це повинна бути творча людина, по-друге, наполеглива, старанна, працездатна людина, по-третє людяна й вихована, яка не зупиняється на досягнутому, а крокує вперед. А ще завжди треба залишатися Жінкою. Зрозуміло, що чоловік – це сильні плечі, але на сьогоднішній день така ситуація, що жінки теж намагаються досягти гарних результатів, бути на рівні з чоловіками, зважаючи на всі події, які відбувається в Україні. Але треба завжди залишатися для своїх вихованців і мамою, і педагогом, і тренером, і лікарем, і психологом.

Ольга Володимирівна – гордість університету, рідного факультету і, звісно, тих, хто бере з неї приклад, хто щодня захоплюється поєднанням сили й краси, вимогливості й доброти, – її студентів.

Яна Вігула, студентка четвертого курсу, щиро поділилася враженнями, адже за чотири роки навчання, навіть співпраці, Ольга Володимирівна стала дуже важливою людиною у житті дівчини: «З Ольгою Володимирівною ми знайомі з того часу, як я вступила до університету. Власне, заочне знайомство почалося раніше: у шкільні роки мій тренер багато розповідав про Ольгу Володимирівну, що вона дуже хороша людина – і як спеціаліст, і як тренер у цій кваліфікації. За чотири роки навчання я в цьому переконалася особисто, адже школа Ольги Володимирівни – надзвичайно яскравий, цікавий, динамічний етап у моєму житті. На сьогодні я впевнена, що хочу продовжити тренерську діяльність, наслідуючи Ольгу Володимирівну. У неї є такий стрижень, який вона намагається вкласти у кожного з нас, який і я хочу мати в майбутньому. Крім того, що вона відмінний тренер, вона ще й психолог – і це круто. Буває так підійдеш із якоюсь проблемою – завжди рада тебе бачити, відповісти на всі запитання. З нею дуже цікаво спілкуватися, а тренерська суворість тільки прикрашає її в моїх очах».

Студентка другого курсу Фесюк Вікторія захоплюється професійною діяльністю улюбленого викладача і тим, як у такій людині поєднується скільки всього світлого, натхненного, енергійного: «Це такий тренер, про якого потрібно писати з великої літери! Вона всю свою душу, і навіть більше, все-все намагається вкласти в нас. І доказати, і показати власним прикладом, що ми все зможемо. Прагне, щоб ми вбирали всі її знання і вміння, як губки. Щодо великого психолога – це правда, тому що з якою б проблемою ти не підійшов до неї, вона завжди підтримає, скаже, як правильно вчинити, що потрібно сказати в даній ситуації, що не потрібно. Як тренер вона мені подобається своїм всеохопним смаком: завжи порадить, як правильно зробити певний рух, як буде краще виглядати зі сторони для судей чи для глядачів. У нашому спорті цінується й музика, то також вона підкаже, який краще стиль музики підібрати, з якого ракурсу, який рух краще робити. Це, напевно, найпрекрасніша жінка, яку я знаю! Вимогливість, спортивна вимогливість – це те, що для мене найцінішше. Я лише починаю свій шлях як тренер і педагог, але беру на замітку вже багато з того, що вона нам дає. Хочеться побажати далі продовжувати розвиватися, творчого натхненняя, оскільки вона, дійсно, чудовий творець – і в спорті, і в навчанні. Довгих їй років життя. І всьоо-всього найкращого!»

Пишаються успіхами колеги й викладачі факультету фізичного виховання, адже на їхніх очах робилися впевнені й вперті кроки до справи життя, що сьогодні дарує визнання і стимул працювати ще більше над собою, над майбутніми апогеями спорту. Бондаренко Сергій Васильович, кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та методики олімпійського і професійного спорту: «Ольгу Володимирівну знаю протягом багатьох років. Ця людина, дійсно, заслужила високого звання своїми знаннями, відданістю і своїм, не побоюсь цього слова, фанатизмом, такою вершиною впертості, твердості, принциповості. Ця людина все життя присвятила художній гімнастиці. Художня гімнастика в нашій області почала культивуватися в районних центрах – це було важко: вмовити випускників їхати кудись у глибинку після міста та займатися з дітками. Ольга Володимирівна зробила так, що художня гімнастика стала абсолютно модним, популярним видом спорту. Крім цього звання, вона має міжнародну категорію судді художньої гімнастики. Федерація художньої гімнастики України доручає проводити найбільш відповідальні турніри та чемпіонати, тобто це – визнання. Її тренування абсолютно відкриті для всіх, тому що проводяться в нашому залі – і ми просто захоплено спостерігаємо наскільки вона затято, повторю це слово – фанатично, працює з дівчатами. Інколи жартома студенти називають дівчат, які тренуються в неї, «рабинями Ізаури», тому що на кожне свято вихованці в залі: всі поїхали на відпочинок, до мами, до тата, а вони тренуються. Така праця дає високі результати: під її керівництвом нормативи кандидатів, майстрів спорту виконали десятки дівчат – і стали кандидатами та майстрами спорту. До речі, наша Ольга Володимирівна дуже гарний менеджер: організовує змагання, мов свято, з урочистостями, традиціями, призами (успішно знаходить спонсорів). Вона робить все можливе і неможливе, для того, щоб цей вид спорту розвивався. На завершення хочу побажати їй подальших успіхів, щоб усі мрії та плани – їх, я впевнений, дуже багато – зреалізувалися на найвищому рівні!».

І наостанок побажання від заслуженого працівника фізичної культури і спорту України:

«Я хочу сказати, що та нагорода, яку я отримала 4 березня від Президента України, не лише моя, а всього колективу, який працював у цьому напрямку: мої батьки, мої тренери, мої викладачі, мої колеги, які працюють зараз зі мною, мої наставники, які працюють у галузі спорту в області й Україні. Хоч про роки не говорять, але я з гордістю скажу: цьогоріч 30 років моїй педагогічній діяльності і 45 – спортивній. Хочеться побажати нашим студентам, щоб вони розуміли, що працюючи з ними, викладачі, в першу чергу, хочуть дати ті знання, які їм допоможуть у подальшому житті проявити себе, адже, дійсно, мої витоки починалися з Кіровоградського інституту ім. О. Пушкіна. Студенти повинні розуміти: вимоги, поразки, перешкоди, які вони долають, допомагають стати сильнішими, мужнішими, досвідченішими. Якщо все буде стабільно добре, то зникне відчуття яскравих моментів життя. Мабуть, ця яскрава зірочка освітила мій шлях за ту роботу, яка зроблена і ще буде робитися.

Викладачам хочеться побажати творчої наснаги, гарного здоров’я, адже ті зусилля, які ми вкладаємо в наших студентів, вимагають від нас професіоналізму, енергетики і шалених витрат здоров’я. Усім всього найкращого! Не зупинятися на досягнутому – рухатися вперед! Люди, які були поряд зі мною, оцінять те, що ця нагорода не просто з неба впала, а завдяки багаторічній плідній роботі знайшла шлях до мене.

Після отриманого звання, я спілкувалася з президентом Федерації гімнастики України, Альбіною Миколаївною. Привітавши мене, вона сказала: «Ольго Володимирівно, Ваша наполегливість дозволила піднятися, досягти таких щаблів, але попереду дуже багато роботи, яку ми повинні з Вами зробити!..». Я готова рухатися вперед, працювати стільки, скільки в мене буде сил!».

У такої людини сили вистачить для багатьох перемог, адже це стиль життя – бути кращою, першою, сучасною, у постійному русі та в руслі нових ідей, планів, перспектив. Університет з гордістю вітає Ольгу Володимирівну і пишається тим, що її ім'я засяяло на всю Україну!