«Мій Шевченко»
14 березня на філологічному факультеті відбувся своєрідний літературний захід, присвячений нашому національному генію Тарасу Шевченку. Зі своїми есе на тему «Мій Шевченко» виступили студенти та викладачі факультету. Виступи були глибокі та емоційні, вони створили велике враження на присутніх. Своїми думкам про цей вечір ділиться студентка першого курсу Ганна Дудник.
Ганна Дудник
МІЙ ШЕВЧЕНКО
Щовесни протягом багатьох десятиліть українська громадськість відзначає День народження Великого Кобзаря. Як на мій погляд, то дуже важливо кожному з нас прийти до свого життєво необхідного джерела, ім'я якому – Шевченко.
Мимоволі задумуюсь, коли ж я особисто відкрила для себе Тараса Шевченка. Мабуть, відбулося це у сім'ї, закоханій в українське слово, потім у школі, де всі одинадцять років навчання прививали любов та повагу до поета, і ось стіни рідного університету 14 березня запросили на літературний захід, який можна було б назвати святом Слова, Любові, Знань «Мій Шевченко». На ньому виступили зі своїми есе, присвяченими нашому національному генію студенти та викладачі філологічного університету.
Зустріч студентів, організована професором Григорієм Дмитровичем Клочеком, зібрала молодь, яка хоче відкривати й відкривати для себе Великого Кобзаря як пророка, а не мужицького поета, як Людину, про яку, як казав Григорій Дмитрович, вже написано тисячі статей, сотні книг, але він настільки великий, що знайомство з ним лише починається!
Свого Шевченка представили талановиті студентки філологічного факультету, переможці університетського конкурсу на кращий твір про Кобзаря.
Ганна Дудник, першокурсниця, яка щиро привідкрила собі і поділилася з іншими проблемами сьогоднішнього дня через призму творчості Шевченка. Чи кожен усвідомлює роль поезій митця? Це ж не просто слова – це «немов гаряче серце, що струмочками і річечками дарує кожній часточці України цілющу прозору кров, яка береже в собі і любов, і мужність, і силу, і наснагу, і вірність Великого Слова, яке має цілющі властивості випрямляти, підносити, пробуджувати, зміцнювати в людині Людину, її духові начала».
Анна Токарчук, студентка другого курсу, виступила з прекрасним есе «Поет і народ: постать Тараса Шевченка в духовному житті українців», наголосивши на важливих засадах, яких зараз дійсно не вистачає: свідомості не всіх, а кожного, адже перед тим, як змінити світ, варто знайти сили змінити себе. І не втрачаючи національний характер, виховувати у патріотичному дусі наступні покоління, які колись ще із гордістю та високо піднятою головою заговорять про Шевченка, їхнього Шевченка, щасливого майбутнього і процвітаючою України!
Виступ другокурсниці Ольги Чаплигіної з есе «Місія бути пророком: міф і реальність постаті Т. Г Шевченка» відтворив речі, про які хтось мовчить, а хтось не хоче говорити, адже з яких тільки сторін, під якими кутами вже тільки не досліджували творчість Кобзаря. Багато бруду, але велика правда – і вона відкривається саме такими, як Ольга, які уміють «мислити самостійно, робити власні висновки і відстоювати свою власну думку».
Після виступів студенток слово взяв професор Василь Петрович Марко, подавши істинно зразковий аналіз поезії «Заповіт». Унікальні речі досконалою мовою: кожне слово, кожен момент має своє кодування, свою природу, свою таїну.
Фінальним окличним моментом стали завершальні слова Григорія Дмитровича Клочека, який зачитав, коментуючи, неймовірно сильні і пронизливі рядки третього варіанту Шевченкової «Молитви» - ось він апогей всього раніше сказаного! Мудрі слова, жива ідея – брати б за девіз і жити цим:
«А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли».
Через століття пізнаваймо Шевченка сповна. Читаймо його твори, переглядаймо його картини, звертаймося до Кобзаря за порадою і підтримкою. Упевнена: трете тисячоліття ще більш наблизить нас до глибшого, більш відповідного дійсності розуміння феномена всесвітньої культури, ім'я якому – Тарас Шевченко.
