На Міжнародному конкурсі у Лондоні

03 червня 2015 Останнє оновлення: 03 червня 2015

«Все дивасніше й дивасніше», – мовила Аліса. Що ж, цими словами можна охарактеризувати мої враження від Лондона й Міжнародного конкурсу ораторського мистецтва IPSC, що проходив там із 11 по 15 травня 2015 року.

Протягом тижня програми конкурсу я встигла закохатися в цей такий різноманітний і контрастний Лондон і знайти купу друзів майже з усіх куточків планети. Тепер детальніше. У понеділок 11 травня всі 50 стомлених багатогодинними рейсами делегатів майже з усіх континентів нарешті прибули до штаб-квартири Англомовної спілки (ESU) – Dartmouth House. Ми грали у веселі ігри і знайомилися. Атмосфера була настільки легка, що через деякий час ми вже пристрасно обговорювали події в наших країнах чи наші враження від Лондона. Я вважаю, що організатори конкурсу зробили розумну річ, давши нам три чудові дні для того, щоб познайомитися і просто весело провести час. А сам конкурс був укінці тижня – в четвер і п’ятницю. За ці три дні ми встигли побувати в Тауері, в Шекспірівському «Глобусі», де чудова й надихаюча акторка й режисера Джо давала нам уроки акторської майстерності. Також відвідали мюзикл «Матильда» (в якому мене вразила надзвичайно талановита дітлашня) і просто прогулювалися біля Темзи. Всі учасники в один голос казали, що геть не відчували якогось там духу суперництва. І це дійсно так. Мета цього конкурсу – світова дружба, міжкультурний досвід, де нема місця політиці і якимось непорозумінням. Я от, до речі, подружилася, окрім інших, з представницею від Росії, ми теревенили про все на світі й відчували себе абсолютно комфортно. Ми всі настільки різні і так цікаво було дізнаватися щось нове про чиюсь культуру, розповідати про свою й усвідомлювати, який же світ величезний і різноманітний. У своєму тихому болоті світ часто цим же болотом і обмежується і тому так важливо побачити все під іншим кутом, про який і не усвідомлював.

Власне конкурс складався з трьох раундів: відбіркового туру, півфіналу та фіналу. Тема для відбіркового туру була «Культура – це не розкіш, це потреба». Мені дуже сподобалося, що ні одна промова не була схожа на іншу, кожна оригінальна й цікава. У півфіналі учасники мали за 15 хвилин підготувати промову на запропоновану тему, а у фіналі вони мали презентувати свою промову на тему «Не знати минулого – все одно, що бути дитиною». Я була вражена обізнаністю й ерудованістю усіх учасників, більшість яких ще були школярами. В останній день конкурсу ми шалено обіймалися, робили стільки селфі, скільки я ще за все життя не робила, обіцяли не забувати і писати (що, до речі, ми ще не забуваємо робити). Це були просто надзвичайні 5днів.

Потім я ще мала 2 дні аби відкрити для себе Лондон. Я відвідала майже усі туристичні приваби (Парламент, Біг Бен, Вестмінстерське абатство, Національна галерея, Букінгемський палац і ще купу всього), пішки гуляла, охаючи й ахаючи від просто захоплюючої архітектури, тож з усією серйозністю можу заявити, що я по вуха закохана в це місто.

Це та можливість, яка дає неоціненний досвід і купу незабутніх кольорових спогадів. Це дійсно диво.