Мистецтво публічного мовлення
«Вітаємо! Нарешті завершились виступи з public speaking!» – так написали студенти 1-го курсу факультету іноземних мов на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі одразу після завершення виступів з курсу «Основи публічного мовлення». Здавалося б, ну що страшного – виступити перед однокурсниками з промовою на вільну тему? Та ажіотаж піднявся великий. Проте давайте про все по порядку.
Почалося все наприкінці першого семестру, коли ми, студенти факультету іноземних мов, заінтриговані назвою курсу та викладачем, обрали вибіркову дисципліну «Основи публічного мовлення» доцента Ляшук Анни Миколаївни. Прийшли на першу лекцію, людей багато, лекційна аудиторія №214 заповнена повністю. Цікаво. Зрозуміли, чого від нас хочуть і чому нас Анна Миколаївна спробує навчити. Головним завданням курсу було допомогти нам, студентам, практично оволодіти законами підготовки та виголошення публічної промови з метою бажаного впливу на аудиторію. Дуже добре з урахуванням того, що хтось з нас – майбутній перекладач, філолог чи прикладний лінгвіст – всі три професії якнайтісніше пов’язані зі спілкуванням з аудиторією.
З упевненістю можу сказати, що завдання виконане! Курс «Основи публічного мовлення» навчив нас продумувати кожен свій публічний виступ, навіть маленький, завжди звертати увагу на деталі (жести, міміку, погляд) та, врешті-решт, трішки зменшив у деяких студентів страх до виступів перед великою аудиторією. Ми спробували на собі методики та практичні поради, відчули як це самим бути промовцями і критичними слухачами.
Хоч викладач і попереджала нас про обов’язкове виголошення промови для отримання заліку, ми не взяли це до уваги і думали, що лихо нас обійде. Тому звістка у кінці травня про те, що наступного тижня відбудуться наші виступи, викликала справжній фурор. Перший курс охопив ажіотаж у суміші зі страхом. Якщо чесно, досі не розумію чому, адже більшу частину своїх однокурсників ми знаємо хоча б в обличчя, а Анна Миколаївна своїм виглядом викликає скоріше заспокоєння, аніж панічний страх.
Виступи проходили у п’ять етапів, оскільки курс досить великий. Обов’язковим було не просто виголосити свою власну промову перед великою аудиторією у 30-50 осіб, а й проаналізувати виступи інших, зафіксувавши результати у картці спостереження! До уваги бралися всі деталі: образність тексту, правильність мовлення, мова тіла та жести й міміка. Звичайно, першим виступаючим було трішки моторошно, але всі розуміли, що чим скоріше виступимо, тим скоріше отримаємо залік і зітхнемо з полегшенням. В перший день виступів найбільше запам’яталася промова Феденко Ганни (102) «Не ховай свою сутність» про проблему гомофобії у сучасному суспільстві. Також звучали виступи на тему жорстокості в Інтернеті, впливу соціальних мереж на свідомість людей, про проблему двомовності в Україні, негативні наслідки ранніх інтимних стосунків підлітків та навіть про шкоду від високих підборів!
Наступні дні й промовців, і, відповідно, глядачів було більше, тому публіка трохи розслабилась. Хтось трошки спав, хтось справді критично оцінював кожного виступаючого, а хтось посилено репетирував свою промову. Всі виступи були цікаві, та особисто мені найбільше сподобалися промови Марченка Ігоря про стосунки між викладами та студентами, Артема Іванчука (112) про сенс життя сучасного українця, Бондаренко Марини (103) про те, що нам можуть сказати про людину її очі, Семидітко Альони (101) про інтимні стосунки підлітків та Потапенко Поліни про (увага!) користь паління. Студент 112 групи Пономарчук Дмитро, розповідаючи про страйкбол навіть продемонстрував нам зброю, яку використовують у грі. Багато студентів говорила про такі злободенні теми, як насильство в сім’ї, необхідність правильного виховання, шкоду паління, проблеми алкоголізму та наркоманії.
Хотілося б зазначити, що курс «Основи публічного мовлення», а особливо підготовка до публічного виступу та сам виступ, змусила всіх нас ненадовго відволіктися від зациклення на вивченні іноземних мов і справді замислитись над нагальними проблемами сьогодення. А також, як би це смішно не звучало, познайомитись ближче зі своїми однокурсниками і відчути задоволення від того, що в тебе є наснага виступити з промовою!
Ірина Захарова, студентка 101(11) групи
