Відомий учений та педагог, засновник кафедри української мови та літератури, перший професор нашого університету.

Навчався в Харківському університеті, був улюбленим учнем Олександра Потебні, одним із активних представників харківської психологічної школи в лінгвістиці. Автор праць з мовознавства, теорії літератури й методики викладання мови та літератури. Завдячуючи йому вітчизняна та світова наука збагатилася кількома цінними працями Олександра Потебні – він відредагував та видав  рукописи свого вчителя, які знаходилися неупорядкованими в його архіві.

«Микола Смоленчук – то ціла епоха в культурно-мистецькому й громадському житті степового краю, що розкинувся від сивочолого Дніпра до Південного Бугу на нашій благословенній Україні. Вихователь і наставник творчої молоді, учитель вчителів, генератор ідей, організатор й учасник літературного процесу, театрально-видовищних заходів і громадських ініціатив, будитель збайдужілих чиновників і змілілих душ сучасників він протягом десятиліття був єдиним членом Спілки письменників, що мешкав у Кіровограді, й до сьогодні, мабуть, є неперевершеним місцевими літераторами ні за масштабом художніх узагальнень в осмисленні життя як простої людини, так і цілої нації, ні за майстерністю митця слова, що дарував читачеві радість заглиблення в різні за жанровим складом твори.

Одна з біографічних заміток про Леоніда Васильовича названа так: «Один з атлантів філології степової Еллади». На меморіальному барельєфі, що розміщений на фасаді корпусу факультету філології (повз нього щодня проходять сотні студентів-філологів), читаємо надпис «Відкривач літературних Атлантид». У цих висловлюваннях немає перебільшень – вони точні у своїй змістовності. Так, у його самовідданій роботі літературознавця, у значущості досягнутих ним результатів було щось титанічного – за свої 53 роки життя він встиг зробити дуже багато. Його наукові відкриття стосувалися перш за все митців нашого краю, який з далекого заокеання вважався Євгену Маланюку «Степовою Елладою».

Наукова та педагогічна діяльність В.П. Марка – окрема і дуже важлива сторінка в історії кафедри української літератури Винниченкового університету. Точніше сказати: не сторінка, а розділ, тому що його внесок в розвиток кафедри, в її педагогічний  та науковий актив є значним. Без перебільшення можна сказати, що сотні учителів-словесників, які пройшли «школу професора Василя Марка» і зараз працюють в селах та містах України, з вдячністю згадують не лише його лекції та практичні  заняття, а ту самовідданість своїй професії, в якій було уміло згармонізовано справжню науковість, талант викладача вищої школи, який до того ж був відшліфований великим досвідом учителя, зразкове володіння словом. Про цю його самовідданість своїй роботі викладача пише у своїх спогадах проф. Г.Д. Клочек: «Він віддавався роботі. Пам’ятаю один випадок, який мене вразив і який  багато що сказав про Василя Петровича як про викладача. Після пари він зайшов на кафедру. По ньому було видно, що він ще жив тим, що відбувалося на занятті. Зняв піджак, повісив на плечики стільця. І я побачив, що сорочка на його спині була мокрою…».

Видатний літературознавець. Професор, доктор філологічних наук, Заслужений діяч науки і техніки України. Член Національної спілки письменників. Народний депутат Верховної Ради України І скликання. Учасник ініціативної групи «Першого грудня». Почесний громадянин міста Кропивницького. Лауреат літературних премій: премії імені Володимира Винниченка Українського фонду культури, премії «Благовіст», премії імені Олександра Білецького, премії ім. Євгена Маланюка.