Сергій Шевченко: історик, педагог, краєзнавець

Вшановуючи пам’ять видатного історика, краєзнавця сучасності на факультеті історії та права Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка відбувся круглий стіл «Сергій Шевченко: історик, педагог, краєзнавець».

Калейдоскопом спогадів колег, світлин із життя історика, аналізом наукової спадщини Сергія Шевченка наповнилася етнографічна світлиця ЦДПУ імені Володимира Винниченка.

З 1987 до 2015 року працював Сергій Іванович на факультеті історії та права. Спочатку як сумісник, потім викладач кафедри народознавства, доцент кафедри всесвітньої історії. Панорама його досліджень, глибина суджень, вміння і бажання віддаватися науці захоплювала колег історика. Перші кроки у вивченні наукової спадщини здійснив Олександр Пасічняк. Він закінчив факультет історії та права, був учнем Сергія Шевченка, допомагав Сергію Івановичу в останні роки життя та дбав про матеріали наукової спадщини історика.

Олександр Пасічняк як один із упорядників матеріалів про С. Шевченка. розпочав круглий стіл, презентувавши книгу «Сергій Шевченко: історик, педагог, краєзнавець. Бібліографічний покажчик».

Нарисами зі студентського життя в Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка, спогадами про перші роки роботи на історичному факультеті, взаєминами серед київського студентського братства у м. Кіровограді поділилися Лариса Філоретова, Людмила Пономаренко, Євгеній Дементов.

Віктор Грінченко, Олег Марченко, Олександр Чорний, Ірина Козир розповіли про науково-просвітницьку діяльність історика, про неоціненний внесок Сергія Шевченка в дослідження історії краю, вивчення української історії, примноження культурної спадщини України.

Про значне місце у науковому доробку історика Сергія Шевченка польської тематики визначив у своєму спогаді Сергій Парсамов. Професор С. Парсамов зазначив, що цінність праць Сергія Шевченка ще не досліджена, проте Сергій Іванович, мав свою манеру й стиль дослідження: узагальнювати відомі факти, детально простежувати в хронологічній послідовності події, явища, збагачувати їх новими даними з архівних джерел, що поза сумнівом, відтворюють історичну ретроспективу.

Множинність традицій на факультеті історії та права ЦДПУ імені Володимира Винниченка заклав Сергій Шевченко – шахові турніри, підсумкові конференції по захисту результатів виробничої музейно-архівної практики, співпрацю з музеями міста, краєзнавчий конкурс серед учнівської молоді. Громадська, освітянська, краєзнавча та архівознавча сторінки життя нашого колеги були предметом розповіді Олександра Ковалькова, Інни Вівсяної, Оксани Бабак.

Сергій Шевченко був естетом, любив відвідувати виставки, круглі столи, презентації, зустрічі з відомими людьми. Його особливою рисою було вміння заохочувати студентів, колег, друзів до постійного навчання у різних його проявах і протягом всього життя.

С. Шевченко бачив крізь час, у своїх творах, виступах на радіо й телебаченні він закладав алгоритм майбутніх дій для всіх «ентузіастів, що спрямують свою енергію на подвижницьку роботу… – відродження рідного слова, поширення української книжки, вивчення вітчизняної історії, збереження духовності, виховання національної свідомості».

Перегляд запису на телебаченні, де Сергій Іванович говорить про Голодомор 1932-1933рр., став завершенням круглого столу. Обговорюючи життєві та наукові надбання вченого, було запропоновано: зібрати спогади про С. Шевченка; видати книгу про видатного історика; продовжувати традиції, які започатковано істориком на факультеті історії та права; досліджувати наукову спадщину С. Шевченка; об’єднати зусилля з культурними осередками області для вшанування пам’яті краєзнавця.

При підготовці та проведенні круглого столу були використанні матеріали: з Державного архіву Кіровоградської області; архіву ЦДПУ імені Володимира Винниченка; особистих архів О. Бабак, О. Марченка, Л. Філоретової, В. Грінченка, І. Вівсяної, Н. Босенко; твори С. Шевченка.

О.Бабак

Людина! Творець!