ЗАСТОСУВАННЯ АКСІОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ ПІД ЧАС ДОСЛІДЖЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФАРМАЦІЇ

УДК 340.115

Ховпун Олексій Сергійович,
кандидат юридичних наук, доцент,
завідувач кафедри кримінального права,
процесу та криміналістики Академії праці,
соціальних відносин і туризму
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-5753-966X

Анотація

У статті розглянуто проблему застосування аксіологічного підходу під час дослідження питань, пов’язаних з адміністративно-правовим забезпеченням фармації. Вказано, що цей методологічний підхід під час дослідження, будучи загальним та оціночним, проявляється у загальних правових дефініціях. Він повинен базуватися на сучасних цінностях суспільства. Зазначено, що категорія цінності наповнює сенсом відповідне правове явище, оскільки без цінності право втрачає своє функціональне призначення. Визначено, що аксіологічний підхід закладається у передумовах розробки механізму правового регулювання будь-якого правового феномену. При цьому на історичних етапах розвитку будь-якої держави право співвідноситься з цінністю, що дозволяє знаходити справедливість, подолати хаос в існуючих відносинах з метою досягнення загального блага. Наголошено, що незважаючи на певну суб’єктивність в суспільстві виникають єдині цінності, які їм як породжуються, так і визнаються. Так, загальною цінністю у будь-якому суспільстві буде життя і здоров’я людини, охорона прав дитини. Доведено, що у методології сучасних досліджень адміністративно-правового забезпечення фармації, поряд із системним підходом важливим є аксіологічний підхід. Запропоновано систему цінностей при адміністративно-правовому забезпеченні фармації поділяти на такі рівні: основний (первинний): життя і здоров’я людини; та додатковий: розвиток науки і виробництва ліків у суспільстві, утворення державних органів, що забезпечують
функціонування існуючих та формування нових фармацевтичних правовідносин, правове регулювання фармацевтичних відносин. Тому при прийнятті певного владного рішення необхідно керуватися відповідними цінностями. Зроблено висновок, що завдяки застосуванню аксіологічного підходу адміністративно-правове забезпечення фармації набуває сенсу.

Ключові слова: здоров’я, цінність, аксіологія, забезпечення, адміністративне, благо.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення 09.12.2019).
2. Дзьобань О. П., Яроцький В. Л. Соціологічний та аксіологічний напрямки сучасних правових досліджень: загальне бачення. Інформація і право. 208. № 1(24). С. 5-13.
3. Кучук А. Аксіологічний підхід до дослідження правових явищ. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 9. С. 116-120.
4. Мішина І. Аксілогічні засади правових систем. Порівняльне правознавство. 2012. № 3. С. 84-90.
5. Статівка А. Про аксіологічні аспекти сучасного аграрного права. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Право. 2016. Вип. 243. С. 53-67.
6. Теремецький В. І. Зарубіжний досвід соціально-обслуговуючої діяльності податкових органів та можливості його використання в Україні. Європейські перспективи. 2012. № 2. Ч. 2. С. 115–121.
7. Теремецький В. І. Проблеми переорієнтації податкової діяльності з фіскальної на соціально-обслуговуючу. Митна справа. 2012. № 3 (81). Ч. 2. Книга 2. С. 234–240.
8. Шишкин В. В. Аксиологический подход в конституционно-правовых исследованиях. Социум и власть. 2014. № 6(50). С. 108-110.
9. Васильева Е. Г. Ценностный подход в правовой науке. Право и государство: проблемы теории и практики. 2008. № 6. С. 7-14.
10. Котенко М. В. Аксіолого-правовий вимір інтелектуальної власності як елементу понятійно-категоріального апарату юридичної науки. Право і громадянське суспільство. 2017. № 3-4. С. 51-59. URL: http://lcslaw.knu.ua/index.php/item/289-aksioloho-pravovyy-vymir-intelektualnoyi-vlasnosti-yak-elementu-ponyatiyno-katehorialnoho-aparatu-yurydychnoyi-nauky-kotenko-m-v (дата звернення 07.12.2019).
11. Правознавство: підручник / під ред. В.В. Копейчикова. 6-е вид. Київ: Юрінком Інтер. 2002. 736 с.
12. Ермолаева Е.В. Объект правоотношения: историко-теоретическое исследование: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Ульяновск: Ульяновский государственный университет. 2004. 157 c.
13. Путров С. Ю. Цінність здоров’я особистості як об’єкт філософського пізнання. Нова парадигма. 2012. Вип. 112. С. 116-122.
14. Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 № 2801-XIIURL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 (дата звернення 09.12.2019).
15. Примірне положення про опікунську раду при закладі охорони здоров’я Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2014 № 517. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0517282-14 (дата звернення 07.12.2019).
16. Харитнова О. І. Поняття і ознаки публічних правовідносин. Вісник Академії правових наук України. 2002. № 1(28). С. 36-46.
17. Про лікарські засоби: Закон України від 04.04.1996 № 123/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/123/96-%D0%B2%D1%80#top (дата звернення 09.12.2019).
18. Структура Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України восьмого скликання. URL: http://komzdrav.rada.gov.ua/uploads/documents/31187.pdf (дата звернення 07.12.2019).
19. Підрозділи МОЗ. Офіційний сайт МОЗ України. URL: http://moz.gov.ua/struktura#!popup-35 (дата звернення 09.12.2019).
20. Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками: постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 647. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/647-2015-%D0%BF?find=1&text=%EA%EE%ED%F2%F0%EE%EB%FC#w11 (дата звернення 09.12.2019).